ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/755/19

адміністративне провадження № К/9901/7316/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 (головуючий суддя - Д. А. Костенко)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 (головуючий суддя - О. М. Кузьмишина, судді - Л. О. Костюк, О. Є. Пилипенко)

у справі № 640/755/19

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від
05.07.2016 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 в адміністративній справі № 826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України;

- стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від
15.09.2016 в адміністративній справі № 826/676/16 про поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України за період з
16.09.2016 по 12.12.2018 включно в сумі 1 030 097 грн 45 коп.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 826/676/16, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від
15.09.2016, визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України № 251-ц від 02.03.2016, поновлено позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України. З жовтня 2016 року по грудень 2018 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати судове рішення, на що отримував відмови і роз'яснення, що виконання буде здійснюватися у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Судове рішення у справі № 826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України фактично виконано відповідачем лише 13.12.2018 шляхом видання наказу № 1259. Водночас позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягала у не поновленні його на вказаній посаді є протиправною та тривала у період з 16.09.2016 по 12.12.2018 включно, тому наявні підстави, передбачені статтею 236 Кодексу законів про працю України, для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 задоволено частково адміністративний позов. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 679 199 грн 61 коп. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про затримку відповідачем виконання рішення суду у справі №826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді у період з 16.09.2016 по 12.12.2018 та про наявність передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час такої затримки.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 змінено, пункт 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнуто з Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 878 853
грн 36 коп. В решті рішення залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про затримку відповідачем виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 236 Кодексу законів про працю України. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невірний обрахунок судом першої інстанції суми, яка підлягає виплаті позивачу за період затримки виконання судового рішення, оскільки така неправомірно була зменшена судом першої інстанції з врахуванням того, що з
16.09.2016 по 15.12.2017 позивач перебував на посаді голови Володарської районної державної адміністрації.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

8. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: частини 1 статті 18 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" у подібних правовідносинах.

9. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами безпідставно не враховано доводи відповідача, що питання виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі можливо вирішити з дотриманням процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження". Також, відповідач наголошує, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення на роботі він обіймав посаду голови Володарської районної державної адміністрації Київської області, що позбавило відповідача можливості прийняти рішення про поновлення позивача на посаді прокурора, оскільки означало б порушення посадовими особами Генеральної прокуратури України вимог статей 6, 19 Конституції України, статті 18 Закону України "Про прокуратуру", статті 25 Закону України "Про запобігання корупції". Крім того, відповідач вказує про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 2, 9, 308 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, вийшов за межі позовних вимог та апеляційної скарги, стягнув суму середнього заробітку без урахування заробітної плати, яка була отримана позивачем на посаді голови районної державної адміністрації.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово викладав висновок щодо питання застосування норми права у побідних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, зокрема обов'язковості виконання судових рішень про поновлення на роботі незалежно від звернення їх до примусового виконання органами державної виконавчої служби. Також вказує, що питання щодо розміру відшкодування вирішено Верховним Судом у постанові, на яку обґрунтовано послався Шостий апеляційний адміністративний суд, змінивши рішення суду першої інстанції у частині суми стягнення.

Рух касаційної скарги

11. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.

12. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2021 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. Наказом Генеральної прокуратури України від 02.03.2016 № 251-ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України та посади прокурора у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

14. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 826/676/16 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу № 251-ц від 02.03.2016, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України № 251-ц від 02.03.2016. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2016 по 29.04.2016 у сумі 36 266 грн 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18 133 грн 34 коп допущено до негайного виконання.

15. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/676/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
05.07.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновленні на роботі на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України з 02.03.2016 та прийнято нову постанову в цій частині, якою поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора Генеральної прокуратури України з 02.03.2016. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 залишено без змін.

16. Наказом Генерального прокурора України від 13.12.2018 № 1259ц на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/676/16 було скасовано наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 02.03.2016 № 251-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України з посади прокурора у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України з 02.03.2016.

17. Зважаючи на те, що судове рішення було виконано відповідачем із затримкою, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

18. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частиною 5 статті 124 Конституції України (в редакції чинній, на момент постановлення рішення у справі про поновлення позивача на посаді) встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

20. За змістом статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судових рішень у справі № 826/676/16) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

21. Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судових рішень у справі № 826/676/16) визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судових рішень у справі № 826/676/16) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

23. Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень та судових рішень, які виконуються негайно закріплено у статтях 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017.

24. Частиною 7 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

25. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду від 15.09.2016 у справі № 826/676/16,13.12.2018 наказом № 1259ц позивача поновлено на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України з
02.03.2016.

29. Рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано
13.12.2018.

30. За змістом положень статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

31. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не за загальним правилом з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

32. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/676/16 про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

33. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 09.04.2020 слідує, що касаційне провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

34. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: частини 1 статті 18 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" у подібних правовідносинах.

35. Так, відповідач вказує, що судами не враховано, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення на роботі він обіймав посаду голови Володарської районної державної адміністрації Київської області, що позбавило відповідача можливості прийняти рішення про поновлення позивача на посаді прокурора, оскільки означало б порушення посадовими особами Генеральної прокуратури України вимог статей 6, 19 Конституції України, статті 18 Закону України "Про прокуратуру ", статті 25 Закону України "Про запобігання корупції".

36. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.

37. Згідно пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" посадовим та службовим особам органів прокуратури забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

38. Отже, за змістом вказаних норм на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися іншою оплачуваною роботою.

39. Водночас, як зазначалося вище, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частини 7 статті 235 Кодексу законів про працю України).

40. Вказаним положенням кореспондує пункт 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судових рішень у справі № 826/676/16).

41. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

42. Зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

43. Обов'язковість судового рішення віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, органами державної влади, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

44. Отже, Верховний Суд приходить до висновку, що судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.

45. Норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі, зокрема, на державній.

46. Питання несумісності посад може бути вирішено після поновлення позивача на посаді та, у випадку неподачі ним заяви про звільнення із посади, яку він обіймав на той час.

47. Крім того, судами встановлено, що позивач перебував на посаді голови Володарської районної державної адміністрації з 16.09.2016 по 15.12.2017.

Рішення суду у справі № 826/676/16 виконано відповідачем лише 13.12.2018. При цьому відповідачем не доведено належними та достатніми доказами неможливість виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від
15.09.2016 у справі № 826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей.

48. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами позиції відповідача, що питання виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі можливо вирішити з дотриманням процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", суд касаційної інстанції зазначає наступне.

49. Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від
31.07.2019 № 813/593/17, від 24.09.2019 № 826/16191/17, від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, що положення Кодексу законів про працю України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

50. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок.

Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

51. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 2, 9, 308 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки вказане порушення норм процесуального права не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, визначеного статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

52. Крім того, суд апеляційної інстанції, здійснивши обрахунок суми середнього заробітку без урахування заробітної плати, яка була отримана позивачем на посаді голови районної державної адміністрації, врахував правову позицію, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16, та у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №826/9155/16, від 13.05.2020 у справі №826/1001/16, відповідно до якої виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

53. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

55. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

56. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 640/755/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк