Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2018 року у справі №826/15297/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 826/15297/14

адміністративне провадження № К/9901/3271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/15297/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Шурка О. І., Василенка Я. М., Степаюка А. Г.) від 26 лютого 2015 року, встановив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» звернулося до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відхилення заяви про визнання кредиторських вимог ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» на суму 1788781,33 грн.;

- зобов'язати відповідача визнати кредиторські вимоги ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» на суму 1788781,33 грн. та вести пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати відповідача включити акцептовані вимоги у проміжний ліквідаційний баланс.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відмова відповідача є незаконною, оскільки договір № 2611/12 юр. про надання юридичних послуг від 26 листопада 2012 року та додатковий договір до нього від 21 лютого 2013 року не був розірваний чи визнаний недійсним, тому є обов'язковим до виконання. В порушення умов договору банком не оплачено послуги, надані в період з 01 березня 2014 року по 02 липня 2014 року. Також зазначає, що протягом усього строку дії договору ним належним чином виконувалися його умови, заперечень та зауважень щодо обсягу, вартості та якості наданих послуг, як і щодо виконання інших умов договорів, не надходило. За таких обставин, на думку позивача, у відповідача не було підстав для відмови у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку заявленої позивачем суми

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково; визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» щодо відхилення заяви про визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» на суму 768000 грн.; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» визнати кредиторські вимоги та внести пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити акцептовані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» у сумі 768000 грн. у проміжний ліквідаційний баланс; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року задоволено апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року скасовано; постановлено нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» відмовлено.

6. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» у запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли на адресу Суду 14 квітня 2015 року, просить в задоволення касаційної скарги відмовити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року залишити в силі.

9. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли на адресу Суду 07 травня 2015 року, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 11 січня 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 826/15297/14 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року справу прийнято до провадження справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (боржник) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» (кредитор) укладено договір № 2611/12юр. про надання юридичних послуг, згідно якого кредитор надає боржнику юридичні послуги, пов'язані з захистом прав боржника, а боржник зобов'язується оплатити та прийняти надані кредитором юридичні послуги на умовах, визначених договором.

14. 21 лютого 2013 року між сторонами укладено додатковий договір № 1, відповідно до умов якого боржник замовляє, а кредитор зобов'язується виконувати роботи, визначені у п. 1.3 договору № 2611/12 юр., пов'язані з розробкою та юридичним супроводом комплексу заходів з погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами, які укладалися ПАТ «Банк Форум», щодо умовно позначених груп боржників, кредитні справи яких надавалися виконавцю для попереднього вивчення та аналізу.

15. Абонентська плата згідно з умовами додаткового договору становить 192000 грн., в т.ч. ПДВ 32000 грн. на місяць.

16. Відповідно до умов додаткового договору кредитор має право на винагороду за успішне виконання запропонованого комплексу заходів у розмірі не більше 10% від суми фактично погашеної заборгованості груп фізичних та юридичних осіб, вказаних у п. 1.1 додаткового договору.

17. На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 р. ІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 червня 2014 року № 49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».

18. 03 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» з заявою про визнання кредиторських вимог в розмірі 1788781,33 грн.

19. Листом від 08 липня 2014 року № 3839/4.1 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» повідомила товариство про розірвання договору від 26 листопада 2012 року № 2611/12юр.

20. Листом від 15 липня 2014 року товариство повідомило Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про те, що можливість розірвання договору в установленому законодавством порядку після врегулювання питання заборгованості банку за договором.

21. 12 вересня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» листом № 7132/4-1 повідомлено ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» про відхилення заяви про визнання кредитором у зв'язку з тим, що заявлені вимоги не були підтверджені необхідними документами, які передбачені умовами укладених договорів.

22. Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт за договором від 28 лютого 2014 року. У вказаних актах, переданих для підписання банку, зазначено перелік виконаних позивачем робіт, зокрема, щодо судового представництва інтересів банку у конкретних справах. За таких обставин посилання відповідача на невиконання п. 4.3 договору щодо надсилання звітів про хід справ суд не прийняв до уваги, оскільки фактично перелік справ, у яких задіяні представники позивача, були надані. Інформація щодо зауважень банку по переліку зазначеної в актах роботи, суду не надано. Вказане є підставою для сплати позивачу абонентської плати згідно п. 2 додаткового договору від 21 лютого 2013 року № 1.

24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, зазначив, що згідно умов Договору, документом, що підтверджує надання послуг та визначає суму сплати є Акт приймання-передачі, що підписаний обома сторонами Договору. Позивач Акту приймання-передачі, що підписаний обома сторонами Договору, Уповноважений особі не надав. В Уповноваженої особи підписаний обома сторонами Договору акт відсутній. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вимога позивача не відповідає фактичним даним, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи, а тому дії Уповноваженої особи, щодо відхилення вимоги позивача, цілком відповідають вимогам Закону.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст. 49, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), зазначив, що Законом не передбачено для Уповноваженої особи такої дії, як «визнання кредиторської вимоги» та «складення проміжного ліквідаційного балансу», а лише складення ліквідаційного балансу, і лише за результатами проведення ліквідації. Проте, процес ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» ще не завершився.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що:

- протягом всього строку дії договору належним чином та в повному обсязі виконував усі умови договору. За весь час співпраці скаржника з ПАТ «Банк Форум» на Банк, ні Уповноважена особа фонду жодного разу не заявляли про відмову від послуг або незгоду з наданими послугами, та не висловили жодних претензій щодо обсягу та якості послуг що надавалися скаржником;

- апеляційним судом належним чином не досліджені обставини справи, а також порушено ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме постанова апеляційного суду за своїм змістом та стилем викладення майже повністю повторює заперечення на позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», і не враховує позиції Скаржника, викладеної в адміністративному позові, додаткових поясненнях, запереченнях на апеляційну скаргу та доказів, наданих скаржником.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

28. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

29. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

30. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

31. Згідно п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

32. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

34. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

35. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, направленим на включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум».

36. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

37. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

38. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

39. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

40. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

41. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

42. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

44. З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

45. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

46. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

47. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

48. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16, від 06 червня 2018 року у справі № 826/6506/16 та від 13 червня 2018 року у справі № 826/21368/15.

49. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

50. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

51. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

52. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

53. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

54. Судові витрати, сплачені особою, яка подала касаційну скаргу (судовий збір 51,16 грн. згідно квитанції від 17 березня 2015 року № 1049), відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст. 238, 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 826/15297/14 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Апріорі», що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб