Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №826/20317/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/20317/16

адміністративне провадження № К/9901/30936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у м.

Києві (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Арсірій Р. О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Собків Я. М., судді - Бабенко К. А., Вівдиченко Т. Р. )

у справі №826/20317/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві (далі- відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що належний йому на праві власності автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 200 не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки його середньоринкова вартість згідно розрахунку здійсненого на сайті Мінекономрозвитку становить 1 024 650,00 грн, тобто менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Платник посилається на те, що зазначений транспортний засіб вибув із його володіння 25.05.2016, внаслідок незаконного заволодіння цим транспортним засобом третіми особами, що підтверджується витягом з кримінального провадження №12016110200002002, а також наголошує на тому, що контролюючий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2016 за № 875-1305; присуджено на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 551,21 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що державна реєстрація транспортного засобу не може бути визначальною обставиною для покладення обов'язку зі сплати податку особами, які внаслідок вчинених стосовно них злочинних дій позбавлені правомочностей власника майна, яке є об'єктом оподаткування, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.06.2016 за № 875-1305 є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідно до пп. 267.6.8 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння дуговим автомобілем. Вказує на те, що належний позивачу на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем у межах його повноважень та у спосіб встановлений законом, є правомірним і не підлягає скасуванню.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

06 липня 2020 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser 200,2013 року випуску, об'єм двигуна 4 461 куб. см.

Зазначений транспортний засіб був викрадений, у зв'язку з чим Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстроване кримінальне провадження № 12016110200002002 від
26.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 Кримінального кодексу України.

08.06.2016 ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №875-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення суді попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - ~law31~), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ~law32~ не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378,00
грн (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік").

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" ~law34~ визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування податковим органом у 2016 року положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.

Разом з цим, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що Законом України від 24 грудня 2015 року №09-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" пункт 267.6 ст. 267 ПК України доповнено підпунктом 267.6.8 наступного змісту: "У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту
267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.".

Вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та не встановлено чи підлягають застосуванню зазначені порми ПК України до спірних правовідносин.

Крім того, зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

При цьому, під час визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля врахуванню підлягають певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин справи та не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд також зазначає, що з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Тому, повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів врахування викладеного у цій постанові, витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Колегія суддів вважає, що наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не є належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки останній датованим 26.12.2016.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасувати, справу №826/20317/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова