Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №806/928/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2020 року

Київ

справа №806/928/17

адміністративне провадження №К/9901/15364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 663/2852/16-а

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання протиправним та скасування наказу, виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запису про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Токарев М. С., судді: Капинос О. В., Семенюк М. М. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Капустинський М. М., судді: Моніч Б. С., Охрімчук І. Г. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ №830/5 від 13 березня 2017 року;

1.2. виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цим наказом анульовано видане йому свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №839 від 19 квітня 2013 року. Однак, вказаний наказ, на думку позивача, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що свідчить про його протиправність і наявність підстав для скасування.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача правильно встановлено наявність грубих порушень вимог закону, які виразились в істотному порушенні прав та інтересів кредиторів та боржника під при здійсненні ліквідаційної процедури, що підтверджено судовими рішеннями, тому наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення було прийнято на підставі та в межах наданих відповідачу повноважень, а також в межах строків, визначених законом.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди не з? ясували всі обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору. Вважає, що суди безпідставно визначили істотність допущених ним порушень, які, як вважають суди, встановлені рішеннями господарських судів всіх інстанцій. Безпідставним, на його думку, є і визначення судами порушень вимог абзацу 13 частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як грубих, з посиланням на ті ж рішення, оскільки в цих рішеннях такі порушення зазначались без якісної ознаки "грубі". Крім того, вказує, що суди не надали оцінку тому, що на момент видання відповідачем спірного наказу сплинув двомісячний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, який слід обраховувати з дня виявлення проступку.

4. Міністерство юстиції України та Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області подали заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких висловили незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомили свою думку про правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, просили судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. На підставі доручення Міністерства юстиції України та ухвали господарського суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року №7/65-Б проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1

6. За результатами перевірки головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено довідку від 21 грудня 2016 року №33.

7. Згідно зі змістом цієї довідки, перевіркою встановлено низку порушень позивачем вимог абзацу 13 частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19 січня 2013 року) під час здійснення ним повноважень ліквідатора СТОВ "Глинівецьке", які полягають у тому, що, відмовившись від раніше поданого позову щодо витребування майна банкрута у третіх осіб, ліквідатором СТОВ "Глинівецьке" - арбітражним керуючим ОСОБА_1 порушено права кредиторів на задоволення своїх вимог у повному обсязі у межах справи про банкрутство СТОВ "Глинівецьке".

8.30 грудня 2016 року головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого № 42, за висновком якого вчинення викладеного в акті порушення є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

9.23 лютого 2017 року дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

10.13 березня 2017 року Міністерством юстиції України видано наказ № 830/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1.

11. Позивач, вважаючи зазначений наказ відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов'язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов'язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ~law13~).

17. У розумінні ~law14~, арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

18. ~law15~ визначено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

19. За змістом ~law16~, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.

20. Згідно з ~law17~, позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

21. Відповідно до статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (~law19~), арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому ~law20~.

22. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (~law21~).

23. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.

24. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (~law22~).

25. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (~law23~).

26. Для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики державним органом з питань банкрутства утворюється Дисциплінарна комісія (~law24~), яка діє на підставі Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.

27. Згідно з приписами пункту 4 вказаного Положення, Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого і за наслідками розгляду приймає одне із рішень, передбачених пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих №81/5, зокрема, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

28. Пунктом 27 цього ж Положення передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

29. Відповідно до частини 1 статті 108 Закону, дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

30. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина 4 статті 108 цього ж Закону).

31. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (~law25~).

32. Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наведені у частині 1 статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

33. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 3 статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

34. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (~law28~).

35. Відповідно до пункт 5 частин 1 , 2 статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

36. Відповідно до частин 1 , 2 статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

37. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

38. За змістом ~law31~, рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

39. На виконання ~law32~ розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 1113/23645 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

40. Відповідно до пункту 7.1. Порядку №1284/5, однією з підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

41. Згідно з пунктом 7.4 Порядку, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

42. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6 Порядку № 1284/5).

43. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (пункт 7.5 Порядку № 1284/5).

VI. Позиція Верховного Суду

44. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

45. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2017 року № 830/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2017 року № 658 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 23 лютого 2017 року № 56/02/17 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19 квітня 2013 № 839, видане позивачу, .

47. Втім, за приписами частини 2 статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

48. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії. При цьому, Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

49. Однак, органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно чинного законодавства України, є Міністерство юстиції України.

50. Верховний Суд наголошує, що за такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

51. Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

52. Тоді як, в силу приписів ~law34~, безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства -Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії.

53. При цьому, з огляду на положення ~law35~, таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

54. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство юстиції України дисциплінарне стягнення на у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладало, відповідний наказ Міністерство не видавало.

55. Натомість, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії Міністерство юстиції України видало спірний наказ № 830/5 від 13 березня 2017 року, яким анульовано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 839 від 19 квітня 2013 року, видане позивачу.

56. Верховний Суд зауважує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі ~law36~.

57. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

58. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам ~law37~ та свідчить про протиправність такого наказу.

59. Вказані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття цього наказу відбулося з порушенням вказаних вимог ~law38~, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.

60. Крім цього, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо не дотримання відповідачем встановленого законом строку притягнення його до відповідальності в спірних правовідносинах та вказує на таке.

61. Відповідно до пункту 7.5 Порядку № 1284/5, рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

62. Аналогічні положення містить ~law39~.

63. Наведене свідчить, що дієслово "накладати" законодавець використовує виключно для позначення меж адміністративної функції Міністерства юстиції України, а не будь-яких інших суб'єктів дисциплінарного провадження відносно арбітражного керуючого.

64. Таким чином, присічний та обмежувальний строк у два місяці з дня виявлення факту скоєння дисциплінарного проступку стосується саме правовідносин з приводу реалізації Міністерством юстиції України управлінської функції по накладенню дисциплінарних стягнень на арбітражних керуючих.

65. Тобто, притягнення до відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) обмежено певними строками. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Встановлення вказаних строків є забезпеченням, в першу чергу, принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що 30 грудня 2016 року головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого № 42, за висновком якого вчинення викладеного в акті порушення є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

67.23 лютого 2017 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформлене відповідним протоколом, на якому одним з питань розглянуто пропозицію територіального управління юстиції та прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

68. Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) внесено на адресу Міністерства юстиції України подання №658 від 23 лютого 2017 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тобто прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача та оформлене протоколом № 56/02/17.

69. Проте, це рішення Комісії про накладення дисциплінарного стягнення шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про накладення такого дисциплінарного стягнення не було реалізоване, відповідний наказ не видано.

70. Водночас, спірним наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2017 року на підставі цього подання та з урахуванням відповідного протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) одразу прийнято рішення про анулювання виданого йому свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

71. Верховний Суд констатує, що днем виявленням проступку є день складення акту перевірки (30 грудня 2016 року). Таким чином двомісячного строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення сплинув 28 лютого 2017 року.

72. Проте, стягнення до цього часу накладене не було. Натомість, відповідачем видано спірний наказ. Доказів того, що позивач перешкоджав своєчасному розгляду питання про притягнення його до відповідальності відповідачем не надано.

73. За цих обставин та правового регулювання Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування спірного наказу про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

74. Такі висновки Верховного Суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, висловленим в постановах від 11 березня 2020 року в справі № 818/696/17 ( № К/9901/17504/18), від 07 квітня 2020 року в справі № 826/6746/18 ( № К/9901/7600/19), від 23 квітня 2020 року в справі № 2040/6204/18 (К/9901/14090/19).

75. За цих обставин Верховний Суд вважає безпідставними висновки судів про відсутність підстав для задоволення цього позову у вказаній частині.

76. З урахуванням факту протиправності зазначеного наказу Міністерства юстиції України Верховний Суд доходить висновку про обгрунтованість вимоги позивача про зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про анулювання Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 839 від 19 квітня 2013 року, виданого позивачу.

77. Водночас, Верховний Суд зауважує, що зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) узгоджуються з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

78. Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються Судом як належні.

79. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

80. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

81. Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

82. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити цей адміністративний позов.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року в цій справі скасувати та ухвалити нову постанову.

3. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання протиправним та скасування наказу, виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запису щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 830/5 від 13 березня 2017 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 19 квітня 2013 року № 839.

5. Зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про анулювання Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 839 від 19 квітня 2013 року, виданого ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова