ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 806/747/18

адміністративне провадження № К/9901/5432/19

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/747/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирські області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (головуючий суддя: Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирські області, в якому просив:

скасувати наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області № 33-0 від 29 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого з особливо важливих справ ДПС України в Житомирській області з 20 березня 2017 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області (як органа-правонаступника Державної податкової служби у Житомирській області) та в податковій міліції;

стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2016 року до дня постановлення рішення суду (суму середньої заробітної плати встановити шляхом витребування відповідних розрахунків з Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області);

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, наказ №33-0 від 29 січня 2018 року, яким його з 20 березня 2017 року звільнено з посади та податкової міліції, виданий з грубими порушеннями норм чинного законодавства про працю, а сама процедура звільнення не відповідає жодним нормам права та є незаконною.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні наказу №33-0 від 29 січня 2018 року діяв в порядку, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. При цьому, суди встановили, що наказ №33-0, який датовано 29 січня 2018 року, винесено з пропуском визначеного пунктом 67 Положення №114 триденного строку, однак, на думку судів, це не є підставою для скасування наказу, який за своїм змістом є правомірним. Також, беручи до уваги встановлену в судовому порядку правомірність наказу №33-0 від 29 січня 2018 року, суди визнали відсутніми підстави для задоволення решти позовних вимог, які є похідними.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що відповідач звільнив його після спливу триденного терміну, визначеного законодавством для цього. Наголошує, що суди повинні були врахувати наявність у нього права перебувати на посаді до часу набрання цим вироком законної сили, а також того, що трудову книжку йому не було видано 20 березня 2017 року, не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім цього, суди проігнорували той факт, що 27 листопада 2018 року Верховний Суд скасував ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 березня 2017 року та направив кримінальну справу стосовно нього на новий апеляційний розгляд.

3.2. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 15 листопада 2010 року на підставі наказу №488-0 ОСОБА_1 прийнято на службу в податкову міліцію ДПА у Житомирській області.

5. Вироком Корольовського районного суду від 27 січня 2015 року у справі №296/149/12-к ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України до 1року обмеження волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 4250 грн; за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинання менш суворого виду покарання більш суворим ОСОБА_1 до відбуття призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 4250,00 грн.

6. Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області №100-0 від 29 березня 2016 року позивача звільнено у зв`язку з позбавленням права обіймати посаду, статтею 32 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 7 статті 36 Кодексу законів про працю України.

7. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року у справі №296/149/12-к вирок Корольовського районного суду від 27 січня 2015 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

8. Наказом від 16 січня 2018 року №22-0 на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року в справі № 806/2683/16 скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29 березня 2016 року №100-О та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби у Житомирській області з 06 жовтня 2016 року.

9. Наказом від 29 січня 2018 року №33-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » на виконання ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за підпунктом «й» пункту 64 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов?язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення) старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 /М-254873/, старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби у Житомирській області 20 березня 2017 року.

10. Позивач, вважаючи наказ №33-0 від 29 січня 2018 року таким, що виданий з грубими порушеннями норм чинного законодавства про працю, а процедуру звільнення такою, що не відповідає жодним нормам права та є незаконною, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

15. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави (стаття 3 Конституції України).

16. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

17. Частиною другою статті 21 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов?язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

18. Відповідно до підпункту «й» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

19. Пунктом 67 Положення №114 визначено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов?язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

20. Частиною першою статті 88 Кримінального кодексу України визначено, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

22. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку зі звільненням позивача на підставі наказу від 29 січня 2018 року №33-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », прийнятого на виконання ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року.

24. Позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за підпунктом «й» пункту 64 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов?язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення).

25. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

26. Аналіз норм Положення №114 з врахуванням правил статті 21 Кримінального процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про наявність у відповідача у триденний строк з дня надходження на його адресу відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, звільнити позивача із служби в органах внутрішніх справ як такого, що притягнутий до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

27. Суди попередніх інстанцій встановили, що вирок Корольовського районного суду від 27 січня 2015 року у справі №296/149/12-к стосовно ОСОБА_1 набрав законної сили 20 березня 2017 року.

28. Також встановлено, що про набрання законної сили вироком Корольовського районного суду м. Житомира відповідачу стало відомо 12 січня 2018 року після отримання Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області листа Прокуратури Житомирської області від 11 січня 2018 року.

29. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача правових підстав для прийняття спірного наказу, а також про те, що видаючи цей наказ відповідач діяв в межах та на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Водночас судом першої інстанції було встановлено, що спірний наказ №33-0 від 29 січня 2018 року винесено з пропуском визначеного пунктом 67 Положення №114 триденного строку.

31. Втім, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку зазначене не впливає на його правомірність та не може бути підставою для його скасування.

32. Щодо решти позовних вимог суди правильно дійшли висновку про відсутність підстав для їх задоволення як похідних.

33. Щодо доводів позивача про скасування в подальшому в судовому порядку вироку суду, у зв?язку з набранням яким законної сили його звільнено зі служби спірним наказом, Верховний Суд зазначає, що вказана обставина не впливає на правомірність цього наказу, оскільки на час його видання відповідачем цей вирок був чинним та, згідно з пунктом 67 Положення №114, був безальтернативною підставою для звільнення позивача.

34. Інші доводи касаційної скарги не стосуються предмету цього спору.

35. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про відсутність підстав для задоволення вказаного позову повністю.

36. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

38. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

39 Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

40. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко