Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/15235/16

адміністративне провадження №К/9901/17679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів

за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач,) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ, відповідач,), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення в сумі 28376,52 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити суму несплаченого грошового забезпечення в розмірі 3714,52 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку у сумі 85963,80 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити грошову компенсацію предметів речового майна у розмірі 4500,00 грн.;

- стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 15000,00 грн.

2. Позов обґрунтовано неповною і несвоєчасною виплатою належних грошових сум при звільненні та невиплатою грошової компенсації предметів речового майна.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Згідно витягу з наказу №427-ОС позивач з 18.03.2014 року прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службу безпеки України за пп. "б" п. 10 та призначений за п. 43 по Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.

4. Наказом Голови СБУ від 07.05.2016 року №564/ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби, а наказом начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 02.06.2016 року №60-ос підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з урахуванням часу на здавання посади з 04.06.2016 року.

5. Згідно грошового атестату Фінансово-економічного управління СБУ серії СБ №020030 розмір грошового забезпечення позивача склав 28376,52 грн.

6. Відповідно до довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 18.10.2016 року №21/2/2-6905 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 04.06.2016 року склав 25038,10 грн.

7. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2016 року №6761 та довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 28.12.2016 року №21/2/2-5552 позивачу за період з 01.06.2016 року по 04.06.2016 року нараховане та виплачене грошове забезпечення у розмірі 3338,42 грн.

8. Згідно розрахунково-платіжної відомості за вересень 2016 року №9313 позивачу 16.09.2016 року виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 25038,10 грн. за вирахуванням військового збору.

9. Суть спору полягає у визначенні повноти та своєчасності розрахунку з позивачем при його звільненні.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

10. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 березня 2017 року у позові відмовлено.

11. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2017 року - скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними дій з несвоєчасної виплати грошового забезпечення в сумі 25038,10 грн. та зобов`язання виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні та ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних грошових сум при звільненні.

Стягнуто зі Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85963 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 80 копійок.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

12. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування у спірних відносинах норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі Служби безпеки України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

13. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Служба безпеки України подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

14. Скаржник вказує на безпідставне застосування при вирішенні спору норм Кодексу законів про працю України.

15. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню, оскільки нормами спеціальних законів не врегулювано спірних відносин.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. Виплата військовослужбовцям, які звільняються зі служби, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ, статтею 9 Закону України від 09.04.1992 p. № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (назва в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

17. Приписи ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначають, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

18. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам встановлений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України N 260, 11.06.2008 (чинною на момент виникнення спірних відносин).

19. Пунктом 38.1 розділу XXXVIII Інструкції також встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

20. Пунктом 38.4. розділу XXXVIII Інструкції у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

21. Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

22. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

23. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VІ. Висновки Верховного Суду

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судового рішення суду апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

26. Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

27. Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

28. За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

29. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

30. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб Служби безпеки України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів внутрішніх справ.

31. Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, яка є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, підстави для її скасування чи зміни відсутні. Доводи касаційної скарги висновків суду та обставин справи не спростовують.

34. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.

37. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.

38. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.А. Уханенко

Суддя О.В. Кашпур

Суддя О.Р. Радишевська