Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №809/3850/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №809/3850/14

провадження №К/9901/24197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кишинського М. І., суддів: Могили А. Б., Остап`юка С. В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кухтея Р. В., суддів: Яворського І. О., Носа С. П.

І. Суть спору

1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідачів щодо безпідставного його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та зобов`язати відповідачів запропонувати йому відповідно до вимог статті 42-1 КЗпП України укладення трудового договору на аналогічну посаду в ГУ ДФС в Івано-Франківській області;

1.4. стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 103619,44 гривень.

2. В мотивування позову зазначає, що, починаючи з 04 червня 2013 року, ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

2.1. Однак, наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.

2.2. Вважаючи своє звільнення з посади безпідставним, оскільки позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників у зв`язку з тривалим безперервним стажем роботи в органах податкової служби та високої кваліфікації, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 1990 року, ОСОБА_1 працював в органах податкової служби. Присягу державного службовця склав 30.04.1994 року. З 1997 по 2004 рік займав керівні посади в органах податкової служби в Івано-Франківській області, а саме: з червня 2004 року по липень 2005 року - заступник голови ДПА в Івано-Франківській області; з липня 2005 по лютий 2012 - перший заступник голови ДПА в Івано-Франківській області, з лютого 2012 року по червень 2013 року обіймав посаду першого заступника голови ДПС в Івано-Франківській області; з червня 2013 року по жовтень 2014 року займав посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

4. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04 червня 2013 року № 1133-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, звільнивши з посади першого заступника голови Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

5. 01 вересня 2014 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 03 листопада 2014 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами структури та штатної чисельності ГУ Міндоходів в Івано-Франській області (скорочення чисельності перших заступників начальника Головного управління). Разом з цим, ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади, а саме: начальника Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Городенківському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного спеціаліста відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3

6. Позивач відмовився від запропонованих посад.

6. 15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив скоротити термін попередження про наступне вивільнення та звільнити його із займаної посади з 20 жовтня 2014 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників.

7. 20 жовтня 2014 року позивачу запропоновані ті самі посади, що були запропоновані під час попередження про наступне вивільнення 01 вересня 2014 року. Позивач також відмовився від запропонованих посад.

8. Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області у зв`язку зі зміною структури, штатного розпису та скорочення штатної чисельності на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, в позові відмовлено.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

11. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 квітня 2016 року звернув увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", відповідно до якої вирішено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2. Крім того, відповідно наявного в матеріалах справи наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року № 129 затверджено типову структуру головних управлінь ДФС в областях та кількість перших заступників, заступників начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, наказом Міністерства доходів і зборів України від 15 вересня 2014 року № 10 встановлено розпочати реорганізацію головних управлінь Міндоходів в окремих областях, наказом ДФС України від 26 вересня 2014 року № 144 затверджено зміни до чисельності працівників головних управлінь ДФС в областях, наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06 жовтня 2014 року № 7 розпочато діяльність ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Також, у матеріалах справи наявні структура ГУ ДФС в Івано-Франківській області, затверджена 26 вересня 2014 року Головою ДФС України та штатний розпис на 2014 рік ГУ ДФС в Івано-Франківській області, затверджений 01 жовтня 2014 року Головою ДФС України, яким передбачено дві посади першого заступника начальника. Дані обставини не було досліджено та надано оцінки судами попередніх інстанцій, що має істотне значення для вирішення спору. Крім того, судами не досліджено та не надано оцінки твердженням відповідача щодо добровільної згоди ОСОБА_1 на наступне вивільнення з займаної посади на підставі його заяви від 15 жовтня 2014 року, у якій він просив скоротити термін попередження про наступне вивільнення та звільнити із займаної посади з 20 жовтня 2014 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

12. За наслідками нового розгляду справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

13. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що, встановлюючи наявність правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, судом досліджено питання наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Суд також вказав, що підставою звільнення позивача слугували зміни в структурі ГУ Міндоходів України в Івано-Франківській області і такі зміни не пов`язані з ліквідацією чи реорганізацією ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та створенням ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Крім того, позивачу були запропоновані певні посади, від яких він відмовився, з попередженням про наступне вивільнення його було ознайомлено, що підтверджується його особистим підписом. Також, 15 жовтня 2014 позивачем була адресована на ім`я голови ДФС України та голови комісії з реорганізації Міндоходів України заява про скорочення терміну попередження про наступне вивільнення та прохання звільнити його із займаної посади з 20 жовтня 2014 року і у день звільнення позивачу також були запропоновані посади, від яких він відмовився. Крім того, суд першої інстанції вказав, що під час звільнення позивача дотримано вимоги законодавства щодо необхідності отримання згоди профспілкової організації, а відтак оскаржуваний наказ є правомірним.

14. Таку позицію Івано-Франківського окружного адміністративного суду підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалось питання про правомірність скорочення посади, яку обіймав позивач.

17. Водночас представник ДФС України та представник ГУ ДФС України в Івано-Франківській області у запереченнях вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

24. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

25. За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.

25.1. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

25.2. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

26. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

26.1. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

26.2. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

27. У свою чергу, відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

28. За визначенням пунктів 8, 13, 20, 21 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти; галузь знань - основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка; спеціальність - складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка; спеціалізація - складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

29. Приписами частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України обумовлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

30. За змістом статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Виходячи з положень статті 40 КЗпП України, розірвання трудового договору можливе як при ліквідації підприємства, установи, організації, так і при скороченні чисельності або штату працівників.

32. При цьому, з урахуванням приписів статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

33. З аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

34. Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

35. З матеріалів справи вбачається, що в органах податкової служби були проведені зміни в структурі, та як наслідок в ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено скорочення штатів, у зв`язку з чим 01 вересня 2014 року позивача попереджено про наступне вивільнення.

36. При цьому відповідачем запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади, а саме: начальника Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Городенківському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного спеціаліста відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3 .

37. Однак, від переведення на запропоновані посади ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить його особистий підпис.

38. Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , яка була адресована Голові ДФС України та голові комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України, в якій позивач просив скоротити йому термін попередження про наступне вивільнення та звільнити із займаної посади з 20 жовтня 2014 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З наведеною заявою погодився голова комісії з реорганізації ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, про що того ж дня поставив власний підпис.

39. Факт добровільного написання вищевказаної заяви не спростовано.

40. Слід зазначити, що згідно з додатком № 1 від 20 жовтня 2014 року до попередження про наступне вивільнення від 01 вересня 2014 року, першому заступнику начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області Летюку В. М. на виконання вимог ст.492 КЗпП України було запропоновано переведення на вакантні посади, зокрема начальника Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, начальника ДПІ у Городенківському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, начальника ДПІ у Снятинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, начальника відділу організації діяльності та контролю виконання документів, заступника начальника управління-начальника відділу бюджетних та інших надходжень та зведеної звітності, головного спеціаліста відділу експлуатації, господарського забезпечення та зв`язку адміністративно-господарського управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та головного державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3 .

41. Однак, ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому посад, про що 20 жовтня 2014 року засвідчив власним підписом.

42. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного наказу Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о щодо звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.

43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

45. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова