Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2018 року у справі №826/8707/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №826/8707/17

адміністративне провадження №К/9901/49877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Віткорії Валеріївни, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Келеберди В.І. від 16 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Файдюка В.В., Чаку Є.В. від 02 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко С.С., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В., у якому просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо відкриття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 761818680000 за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 жовтня 2015 року щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 761818680000 - нежитлове приміщення, літера «А» (група приміщень №203), за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса від 26 лютого 2016 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на приміщення.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги мають бути задоволенні, оскільки внаслідок безпідставної реєстрації за ОСОБА_6, а згодом і за ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно, законним власником якого є позивач, порушено права та інтереси останньої. Державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за вказаними особами проведена на підставі недійсних документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені у судах, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухомість за ОСОБА_6 подано необхідний пакет документів. Відтак, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності у державного реєстратора не було.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що державний реєстратор при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії не перевірив відповідність поданих документів вимогам закону, а обмежився лише встановленням їх повноти. Оскільки, на думку скаржника, подані документи не відповідали вимогам закону, відповідно у державного реєстратора були підстави для прийняття рішення про відмову у здійсненні реєстраційної дії.

Від державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що для підключення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, до телекомунікаційних мереж остання наприкінці січня 2017 року звернулася до ТОВ «Новобудова» (експлуатуюча організація) з метою укладення відповідних договорів. Однак позивачу усно повідомлено, що до ТОВ «Новобудова» вже звертався громадянин для оформлення договорів про надання комунальних послуг на нежитлове приміщення № 203, що знаходиться за тією ж адресою, що і приміщення № 3, оскільки розташування вказаних приміщень співпадає.

10 лютого 2017 року в інтересах ОСОБА_2 її представником направлено адвокатський запит у Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі - Київське міське БТІ) з проханням надати інформацію про дату видачі та номер технічного паспорту на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1; надати інформацію про загальну площу, кількість поверхів, призначення приміщень об'єкта будівництва за вказаною адресою; надати інформацію про те, чи приймались Київським міським БТІ рішення про внесення змін до технічного паспорта на об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і, якщо приймались, повідомити дату внесення таких змін та підстави; надати копію плану за поверхами на поверх 1 згідно з первинною технічною документацією; надати інформацію про технічне планування поверху № 1 вказаного приміщення згідно з первинною технічною документацією.

27 лютого 2017 року представником позивача отримано лист від Київського міського БТІ у відповідь на адвокатський запит, згідно з яким, Київське міське БТІ проводило технічну інвентаризацію приміщення № 203, що співпадає з розташуванням приміщення № 3, належного на праві власності ОСОБА_2

10 лютого 2017 року представником позивача направлено адвокатський запит генеральному директору ТОВ «Новобудова» з проханням надати інформацію про власника приміщення по АДРЕСА_1, а також надати копії відповідних правовстановлюючих та технічних документів на приміщення № 203.

23 лютого 2017 року представником позивача отримано лист ТОВ «Новобудова», в якому зазначено, що 01 лютого 2016 року до ТОВ «Новобудова» звернувся представник ОСОБА_6, власника приміщення № 203, із заявою щодо укладення договору про надання комунальних послуг на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2015 року, індексний номер 46522854. До листа була приєднана копія технічного паспорта на приміщення № 203. Крім того, 30 червня 2016 року до ТОВ «Новобудова» із заявою щодо укладення договору про надання комунальних послуг звернувся представник ОСОБА_5, яка за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 108, придбала у ОСОБА_6 приміщення № 203.

За таких обставин, 23 лютого 2017 року позивачу стало відомо, що її права порушені внаслідок реєстрації за ОСОБА_6, а згодом і за ОСОБА_5, права власності на нежитлове приміщення № 203, що співпадає з розташуванням нежитлового приміщення № 3, належного на праві власності ОСОБА_2

28 лютого 2017 року представником позивача направлено адвокатський запит у Київське міське БТІ з проханням надати інформацію про те, на якій підставі Київське міське БТІ проводило технічну інвентаризацію приміщення № 203 з наданням відповідних підтверджуючих документів.

17 березня 2017 року представником позивача отримано лист Київського міського БТІ, в якому вказано, що замовлення на проведення інвентаризації нежитлового приміщення надійшло від ОСОБА_6 15 жовтня 2015 року. До замовлення були додані копії акта прийому-передачі вбудовано-прибудованого приміщення інвестору від 06 червня 2003 року, інвестиційного контракту від 21 березня 2002 року № 309-НП та акта про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Інвестиційний контракт від 21 березня 2002 року № 309-НП, укладений між ОСОБА_6 та АТ «ХК «Київміськбуд» в особі АКБ «Аркада» за підписом ОСОБА_7, акт прийому-передачі від 06 червня 2003 року, підписаний ОСОБА_6 та від імені АТ ХК «Київміськбуд» ОСОБА_8

У відповідності до інвестиційного контракту від 21 березня 2002 року № 309-НП (про інвестування у будівництво нежилих вбудовано-прибудованих приміщень) сторони за цим контрактом (АК «ХК «Київміськбуд» в особі АКБ «Аркада», що діє на підставі довіреності, від імені якої виступає ОСОБА_7, та з другої сторони - ОСОБА_6) уклали контракт про наступне: згідно з пунктом 1.1 за цим контрактом компанія зобов'язується своїми силами і засобами, за рахунок залучених від довірителя коштів, збудувати і передати довірителю обумовлений об'єкт інвестування (нежиле приміщення), а довіритель зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цього контракту; за підпунктом 1.2.1 від імені АК «ХК «Київміськбуд» виступає АКБ «Аркада», який від імені компанії підписує інвестиційний контракт з довірителем та виконує операції, пов'язані з його укладанням, зміною та розірванням; у пункті 1.7 наведені характеристики об'єкта інвестування: серія об'єкта - каркасно-монолітний, район забудови - Лівобережний центр, номер будинку - 2, поверх - 1, кількість кімнат - 2. Контракт від імені АКБ «Аркада» підписаний ОСОБА_7 та скріплений печаткою АК «ХК «Київміськбуд».

28 лютого 2017 року представником позивача направлено адвокатський запит директору ТОВ «Проекттехсервісбуд» - юридичній особі, що здійснювала технічну інвентаризацію приміщення № 3 за замовленням ОСОБА_2, з проханням надати копію інвентаризаційної справи на приміщення.

10 березня 2017 року представником позивача отримано лист ТОВ «Проекттехсервісбуд» з копією інвентаризаційної справи. Товариство повідомило, що при виконанні робіт з технічної інвентаризації об'єкта нерухомості було виготовлено технічний паспорт та сформовано інвентаризаційну справу № 01438. На технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна зазначено такий порядковий номер нежитлового приміщення, який вказаний у свідоцтві від 19 лютого 2016 року.

Для проведення технічної інвентаризації ОСОБА_2 надала підприємству: акт державного виконавця про проведені електронні торги від 17 лютого 2016 року, свідоцтво від 19 лютого 2016 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В., а також акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Згідно зі свідоцтвом про придбання майна з електронних торгів від 19 лютого 2016 року, нотаріусом посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з придбаних майнових прав на нежитлове приміщення № 3 у завершеному будівництвом комплексі житлової та громадської забудови, що раніше належали ОСОБА_10 на підставі інвестиційного контракту від 21 березня 2002 року № 309-НП, акта прийому-передачі приміщень від 06 червня 2003 року.

У відповідності до акта державного виконавця про проведені електронні торги від 17 лютого 2016 року, 01 лютого 2016 року ДП «Сетам» Міністерства юстиції України було проведено електронні торги щодо реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: майнових прав на нежитлове приміщення, загальною площею 66,86 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з актом, об'єкт інвестування у вигляді майнових прав на нежитлове приміщення № 3 у завершеному будівництвом комплексі житлового та громадської забудови, згідно з інвестиційним договором від 21 березня 2002 року № 309-НП, являє собою нежитлове приміщення № 3, загальною площею 66,86 кв. м, на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням того, що з наданих ТОВ «Проекттехсервісбуд» та Київського міського БТІ документів слідувало, що приміщення № 3, належне на праві власності ОСОБА_2, та приміщення № 203, належне на праві власності ОСОБА_5, знаходяться за однією адресою, є одним об'єктом нерухомості, майнові права на приміщення № 3 та № 203 були придбані ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за одним і тим самим інвестиційним контрактом від 21 березня 2002 року № 309-НП, представником позивача направлено адвокатські запити Голові правління АТ «ХК «Київміськбуд» та Голові правління АКБ «Аркада», які були сторонами інвестиційного контракту від 21 березня 2002 року № 309-НП.

Зокрема, 20 березня 2017 року направлено адвокатський запит Голові правління АТ «ХК «Київміськбуд» з проханням повідомити про наявність/відсутність у товариства договірних відносин з ОСОБА_10 та ОСОБА_6

У відповідь на адвокатський запит від 20 березня 2017 року представником позивача 31 березня 2017 року отримано лист від АТ «ХК «Київміськбуд», в якому товариство повідомило, що інвестиційний контракт № 309-НП у 2002 року компанією не укладався ні з ОСОБА_10, ні з ОСОБА_6, оскільки у 2002 року реалізація об'єктів нерухомості здійснювалась через АКБ «Аркада».

У листі АТ «ХК «Київміськбуд» зазначено, що на нежитлове приміщення № 3, що знаходиться в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, в компанії збереглися наступні документи: копія довідки АКБ «Аркада» від 06 червня 2003 року № 302 про інвестування у 100% загальної площі конкретного об'єкта за контрактом на нежиле приміщення № 3, загальною площею 66,86 кв. м, на суму 225319,50 грн, копія акта прийому-передачі вбудовано-прибудованого приміщення від 06 червня 2003 року № 3, які були видані на ім'я ОСОБА_10 Копії усіх перелічених документів додані до листа.

У відповідь на адвокатський запит від 20 березня 2017 року представником позивача 05 квітня 2017 року отримано лист від АКБ «Аркада», у якому зазначено, що банк не може надати інформацію стосовно ОСОБА_10, оскільки така інформація є банківською таємницею.

Щодо інформації стосовно ОСОБА_6, АКБ «Аркада» повідомило, що дана особа не обслуговувалася у банку.

Після звернення до нотаріуса представнику позивача стало відомо, що реєстраційну дію від 29 жовтня 2015 року з реєстрації права власності на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення № 203 за ОСОБА_6 з відкриттям відповідного розділу здійснила державний реєстратор Аврамченко Сніжана Сергіївна.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регламентуються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (тут і далі -у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 868), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 1141).

Згідно з положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, частинами першою-третьою цієї статті визначено, що текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії визначався Порядком № 868.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 868 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлене вперше, державний реєстратор відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав у одному примірнику.

Згідно з положеннями пункту 50 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає:

документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;

довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав);

технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);

завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва):

документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна);

документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що закон чітко визначає критерії, за якими державний реєстратор має перевіряти відповідність поданих документів вимогам законів, зокрема: щодо дотримання письмової форми правочину, відсутність у документах підчищень та виправлень, розбірливість тексту, відповідність форми встановленим вимогам, визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, державний реєстратор перевіряє повноту поданих для проведення державної реєстрації документів. Разом з тим, державний реєстратор не повноважний перевіряти справжність документів, наданих для проведення державної реєстрації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, для державної реєстрації за ОСОБА_6 приміщення № 203 за адресою: АДРЕСА_1 було подано такі документи: заяву ОСОБА_6 (подана особисто); рішення про відведення земельної ділянки для будівництва об'єктів; договір доручення № 309-НП від 21 березня 2002 року, яким ОСОБА_6 уповноважив АКБ «Аркада» здійснити дії щодо інвестування коштів у будівництво об'єкта; інвестиційний договір № 309-ПН від 21 березня 2002 року, укладений між АКБ «Аркада» та ОСОБА_6, додаткова угода до інвестиційного договору; акт прийму-передачі вбудовано-прибудованих приміщень інвестору від 06 червня 2003 року; розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про надання поштових адрес; витяг з переліку інвесторів від 06 червня 2003 року; акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництво об'єкта.

На підставі аналізу наведеного переліку документів колегія суддів дійшла до висновку про те, що ОСОБА_6 було подано повний пакет документів для проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт.

Виключний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підстави, визначені частиною першою статті 24 Закону України, для відмови державного реєстратора у здійснені оскаржуваної реєстраційної дії були відсутні, у зв'язку з чим суди дійшли до висновку про правомірність дій державного реєстратора та відсутність підстав для їх скасування. Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Крім того, судами попередніх інстанцій при розгляді та вирішенні справи по суті враховано той факт, що згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі прав, юридично приміщення № 203 та № 3 є різними об'єктами нерухомості, щодо кожного з яких міститься окремий реєстраційний запис.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що у результаті реєстрації за ОСОБА_6, а згодом і за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення № 203 порушено права позивача як власника приміщення № 3, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними дій державного реєстратора та визнання протиправними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів також враховує, що принцип розподілу влади, закріплений Конституцією України, не передбачає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є перевірка рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень на предмет їх законності як складової принципу верховенства права. Перевірка доцільності не входить до компетенції адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а.

При цьому, питання визнання дійсності або недійсності цивільно-правових угод, встановлення або визнання права власності або іншого речового права за певною особою не є предметом адміністративного судочинства; їх вирішення здійснюється у межах цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко