ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

Київ

справа №520/2098/17

адміністративне провадження №К/9901/20627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Запорожан Д.В., Романішин В.Л.)

у справі № 520/2098/17

за позовом ОСОБА_1

до інспектора поліції Киндрицького Романа Ігоровича,

третя особа: Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до інспектора поліції Киндрицького Романа Ігоровича (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), третя особа - Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа, УПП у м.Одесі, скаржник), в якому просив:

визнати незаконними дії інспектора патрульної поліції Киндрицького Р.І. щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення;

скасувати постанову серії АР №172798 від 06.02.2017 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП;

зобов`язати інспектора поліції принести вибачення за неправомірне складання постанови про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Київського районного суду м. Одеса від 14 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про невідповідність дій інспектора поліції при винесені постанови про адміністративне правопорушення не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Дослідивши відеозапис, наданий скаржником, суд встановив, що ОСОБА_1 здійснив проїзд врегульованого перехрестя вулиць на забороняючий - жовтий сигнал світлофора, що є порушенням п.8.7.3 Правил ПДР. Як вбачається з відеозапису позивач наближався до світлофора, коли включився жовтий сигнал. Зупинка автомобіля позивача перед світлофором на жовтий сигнал не створила перешкод ні іншим транспортним засобам (які буди відсутні як попереду автомобіля позивача так і позаду) ні пішоходам.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року - скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора патрульної поліції 1-ої роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП Киндрицького Романа Ігоровича про адміністративне правопорушення АР№172798 від 06.02.2017 року.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем пункту 8.7.3 Правил ПДР, зазначив про наявність підстав щодо звільнення позивача від адміністративної відповідальності. Суд зауважив, що згідно положень пункту 4 частини 1 статті 213 КУпАП повноваженнями щодо звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого порушення, у відповідності до ст. 22 КУпАП, наділені органи (посадові особи), уповноважені вирішувати справу, до переліку яких віднесено, зокрема, і суди. Колегія суддів звернула увагу, що в ході апеляційного розгляду було встановлено, що позивач погодився у скоєному правопорушенні, він має великий водійський стаж керування автомобілем, водночас до адміністративної відповідальності не притягався. До того ж апеляційний суд враховує посилання позивача на пункт 8.10 Правил дорожнього руху, відповідно до якого у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. При цьому, з фотографії, зробленій позивачем (а.с. 16) вбачається відсутність дорожньої розмітки (стоп-лінії). Таким чином, враховуючи відсутність значних наслідків правопорушення, неспіврозмірність скоєного правопорушення та адміністративної відповідальності, колегія суддів відповідно до положень статті 22 КУпАП дійшла висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

30 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати вказане рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги УПП у м.Одесі вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість суду звільняти від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, оскільки статтею 22 КУпАП визначено таке повноваження лише органу (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу про адміністративне правопорушення, а даним органом, згідно ст. 222 КУпАП є органи Національної поліції. Відтак, суд апеляційної інстанції, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності допустив втручання у дискреційні повноваження відповідача, як представника органу Національної поліції. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Щодо посилань суду апеляційної інстанції на відсутність розмітки, як на підставу погодження з позицією позивача про правомірність ігнорування зупинки, то скаржник стверджує, що пунктом 8.10 Правил дорожнього руху встановлений обов`язок водіїв зупинятися не тільки перед розміткою, а і перед дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», який, як підтверджується фотосвітлинами, відеозаписом та показаннями позивача, розташовано на правому боці дороги, на одній опорі зі світлофором.

Позивачем не подано відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

06.02.2017 у м. Одеса по проси. Ак. Глушка інспектором патрульної поліції 1-ої роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП Киндрицьким Романом Ігоровичем було винесено постанову серії АР № 172798, якою до гр. ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, проїзд на заборонений сигнал світлофора.

Так, згідно постанови серії АР № 172798 від 06.02.2017, пояснень інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фото та відеозаписів з місця події (файл НОМЕР_1 ), пояснень позивача, викладених в позовній заяві, - 06.02.2017 приблизно о 15 год. 25 хв. у м. Одесі під час патрулювання поліцейськими було помічено та зафіксовано засобами відео зйомки (файл 20170206201903000093 час зйомки 15:20 - 15:21), як громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Кіа Сееd н/з НОМЕР_2 (індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 ) рухався по площі Незалежності (на якій організовано круговий рух) та з`їжджаючи на вул. Ак. Глушка здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора (жовтий), чим порушив п. 8.7.3 (г) Правила дорожнього руху.

Після цього позивач був зупинений працівниками поліції для з`ясування причин такого діяння та вирішення питання стосовно притягнення чи не притягнення його до відповідальності.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 інспектором патрульної поліції Киндрицьким Р.І. було винесено постанову.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 статті 122 КУпАП: Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з п. 8.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правил): У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Згідно з розділу 33 «;Дорожні знаки» Правил дорожнього руху знак 5.62 "Місце зупинки" Місце зупинки транспортних засобів під час дії заборонного сигналу світлофора (регулювальника) чи перед залізничними переїздами, рух через які регулюється світлофорами.

Стаття 22 КУпАП: при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності допустив втручання у дискреційні повноваження відповідача, як представника органу Національної поліції, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, згідно статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відтак, враховуючи наведені приписи законодавства, Суд зауважує, що уповноваженим суб`єктом, наділеним виключними дискреційними повноваженнями звільняти порушника від адміністративної відповідальності, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, у даних спірних правовідносинах, є виключно органи Національної поліції, як органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Вищенаведена правова позиція також знаходить своє відображення в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а.

Щодо посилань позивача на відсутність розмітки як на підставу правомірного невиконання пункту 8.10. Правил, то Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи скаржника, що пунктом 8.10 Правил дорожнього руху встановлений обов`язок водіїв зупинятися не тільки перед розміткою, а і перед дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», наявність та правильність розміщення якого не оспорюється позивачем.

Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність складу правопорушення, вчиненого позивачем, в тому числі і визнання останнім скоєння даного правопорушення, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правилами статті 22 КУпАП.

Таким чином, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - скасувати.

Постанову Київського районного суду м. Одеса від 14 червня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М. І. Смокович

Н. В. Шевцова