Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №806/5045/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №806/5045/15

адміністративне провадження №К/9901/27964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 (суддя Капустинський М. М. )у справі № 806/5045/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровезе Україна" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровезе Україна" звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 №0001442200 та від 18.09.2015 №0001432200, а також зобов'язати зарахувати суму передплати з податку на прибуток у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, податковий орган 18.03.2016 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 апеляційну скаргу державної податкової інспекції залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги до 12.04.2016.

У встановлений судом строк податковим органом було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю бюджетних асигнувань призначених для сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2016 продовжено строк для усунення недоліків до 29.04.2016.

У встановлений судом строк податковим органом було повторно подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке також обґрунтовано відсутністю бюджетних асигнувань призначених для сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

04.10.2016 податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення про сплату судового збору на суму 27829,02 грн.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою і вперше її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано податковому органу в тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк податковим органом було подано клопотання про поновлення пропущеного строку. У клопотанні про поновлення пропущеного строку були наведені аналогічні обставини, які обґрунтовувались у попередньому клопотанні про поновлення процесуального строку, щодо неможливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю (на момент первинного звернення з апеляційною скаргою) відповідного фінансування для сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу, з підстав наведення податковим органом неповажних причин для поновлення строку.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для подальшого апеляційного розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що пропуск строку відбувся не з причини несвоєчасного подання апеляційної скарги до суду, а з причин відсутності грошових коштів у податкового органу для сплати судового збору, що і позбавило можливості оскаржити у належний спосіб постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та незважаючи на докази, які було додано до клопотання про поновлення строку при повторному зверненні з апеляційною скаргою апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 2 статті 186 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частиною 4 статті 189 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
28.01.2016 була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що податковому органу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали податковому органу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу податковим органом було подано 04.10.2016, тобто майже через п'ять місяців після її первинного подання та повернення її судом апеляційної інстанції. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області - залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.....................................

В. П. Юрченко І. А. ВасильєваС. С. Пасічник Судді Верховного Суду