Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №804/1404/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №804/1404/15

адміністративне провадження №К/9901/26751/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.

Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
08.09.2015 (колегія у складі суддів: І. Ю. Добродняк, Н. А. Бишевська, Я. В.

Семененко) у справі № 804/1404/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати частково у сумі 257380,00 грн. податкове повідомлення-рішення №0000204702 від 10.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані надмірним застосуванням податковим органом штрафних санкцій, передбачених п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки за порушення п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в низі обліку розрахункових операцій. Відповідач всупереч вищевикладеному здійснив нарахування у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 758 разів, замість одного, як то передбачено законодавством.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом порушення виявлені по різних книгах обліку розрахункових операції та, відповідно, по різним РРО, при цьому, порушення не продовжуються та не тривають послідовно, одне за одним, а допущені в різні періоди, що свідчить про те, що виявлені порушення не є єдиними продовжуваними або триваючими, тому спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 у даній справі скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000204702 від 10.09.2014 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 257380,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості позиції суду першої інстанції та відповідача, що виявлені порушення не є єдиними продовжуваними або триваючими, оскільки виявлені порушення по різних КОРО та, відповідно, по різним РРО, і не тривають послідовно, одне за одним, а допущені в різні періоди. Для застосування штрафної санкції відповідно до п. 4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не має значення кількість випадків недотримання підприємством положень п. 4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки в даному випадку санкція передбачена саме за виявлене невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання без будь-яких додаткових умов щодо кожного випадку такого порушення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Біотрейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 466/28-01-47-03-30502509 від 27.08.2014 про порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суть якого полягає в тому, що позивачем не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків на реєстраторах розрахункових операцій в кількості 758 штук. Відсутність фіскальних звітних чеків в розрізі календарних дат наведено у додатку №3.6 до акта.

З огляду на виявлені порушення, за кожен такий випадок відповідачем застосовано фінансову санкцію у розмірі, передбаченому ч.4 ст.17 цього ж Закону, а саме: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 257720 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0000204702 від 10.09.2014.

Отже, підставою для застосування до позивача штрафу було встановлення перевіряючими невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків по різним книгам обліку розрахункових операції та, відповідно, по різним РРО.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України ( №21-89а13 від 16.04.2013, №21-155а13 від 04.06.2013, №21-442а13 від
17.12.2013), підстав відступу від якої касаційний суд не вбачає.

Водночас, поза увагою апеляційного суду залишено те, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій, яка, в свою чергу, реєструється на кожен з наявних РРО.

Отже, за порушення, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовується санкція виходячи з кількості РРО та відповідно КОРО, по яких не виконано щоденний друк фіскального звітного чеку та/або не забезпечено легітимне збереження останнього.

Таким чином обставини щодо облікованих за позивачем РРО, по яким були вчинені триваючі та продовжувані порушення, відповідно статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
08.09.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.....................................

В. П. Юрченко І. А. ВасильєваС. С. Пасічник Судді Верховного Суду