Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №806/782/16

адміністративне провадження №К/9901/11756/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 у складі колегії суддів: Мацького Є.М. (головуючого), ОСОБА_4, ОСОБА_5 у справі за позовом ОСОБА_3 до Народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та шкоди, завданої здоров'ю, честі та гідності,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та шкоди, завданої здоров'ю, честі та гідності.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 позов задоволено частково.

2.1. Зобов'язано народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 розглянути звернення ОСОБА_3 від 30.10.2015 (пропозиції про надання допомоги дітям-сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції).

2.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 постанову суду першої інстанції скасовано частково, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково.

2.4. Зобов'язано народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 розглянути звернення ОСОБА_3:

- звернення від 06.11.2015 (реєстраційно-контрольна картка №09-0472.06.15/61-11.15, дата реєстрації 10.11.2015);

- звернення від 22.11.2015 (реєстраційно-контрольна картка №09-0499.06.15/51-11.15, дата реєстрації 24.11.2015);

- звернення від 04.03.2016 (реєстраційно-контрольна картка №09-0057.06.16/26-03.16, дата реєстрації 10.03.2016);

- звернення від 28.03.2016 (реєстраційно-контрольна картка №09-0054.06.16/65-03.16, дата реєстрації 29.03.2016).

2.5. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Відповідно до бази даних автоматизованої системи "Листи та звернення громадян" Апарату Верховної ради України з 28.10.2015 по 28.04.2016 зареєстровано 2306 електронних звернень позивача, адресованих народним депутатам України, які надійшли на електронну поштову скриньку - v_zvernen@rada.gov.ua.

3.2. Судами встановлено, що із вказаних електронних звернень народному депутату Верховної Ради України ОСОБА_6 були направлені шість звернень, а саме:

- звернення від 30.10.2015 на адресу 13 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, із пропозиціями про надання допомоги дітям - сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції (реєстраційно-контрольна картка №09-0451.06.15/56-10.15, дата реєстрації 30.10.2015);

- звернення від 06.11.2015 на адресу 24 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, щодо розгляду МОЗ України фактів корупції та зловживань службовим становищем головним лікарем 2-ї ЦМЛ м.Житомира та ряду керівників охорони здоров'я міста і області (реєстраційно-контрольна картка №09-0472.06.15/61-11.15, дата реєстрації 10.11.2015);

- звернення від 22.11.2015 на адресу 15 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, із пропозиціями щодо розгляду парламентом законів у сфері охорони здоров'я, оплати праці, судової системи, звернень громадян, житлового та виборчого законодавства, які сприяють демократії та європейським цінностям (реєстраційно-контрольна картка №09-0499.06.15/51-11.15, дата реєстрації 24.11.2015);

- звернення від 04.03.2016 на адресу 20 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, щодо порушення прав родини заявника на якісне та своєчасне надання медичних послуг закладами охорони здоров'я міста та області та формального розгляду звернень з цього приводу (реєстраційно-контрольна картка №09-0057.06.16/26-03.16, дата реєстрації 10.03.2016);

- звернення від 28.03.2016 на адресу 24 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, із пропозиціями щодо доопрацювання Закону України "Про звернення громадян" в частині проведення особистого прийому першими особами держави, необхідності перегляду та прийняття низки законів у судовій, медичній та соціальній сферах (реєстраційно-контрольна картка №09-0054.06.16/65-03.16, дата реєстрації 29.03.2016);

- звернення від 20.04.2016 на адресу 3 народним депутатам України, в тому числі відповідачу, про бездіяльність чиновників всіх рівнів щодо вирішення нагальних питань сім'ї заявника в комунальній, медичній, соціальній та правовій сферах (реєстраційно- контрольна картка №09-0118.06.16/95-04.16, дата реєстрації 25.04.2016).

4. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі №12 (м.Вінниця), натомість позивач є жителем міста Житомира та не є виборцем одномандатного виборчого округу. Згідно з приписами Закону N393/96-ВР і Закону N2790-XII на відповідача покладено обов'язок відповідача направити звернення позивача на розгляд органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд цих звернень чи вирішення порушених у них питань по суті, що і було зроблено відповідачем. Оскільки нерозглянутим залишилось звернення позивача від 30.10.2015 із пропозиціями про надання допомоги дітям - сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції, суд задовольнив позов в цій частині та зобов'язав відповідача розглянути зазначене звернення. Зазначив також, що позивачем не доведено в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

4.1. Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги виходив з обов'язку відповідача розглянути вказані звернення по суті та у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» надати відповідь позивачу. Також, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушив норми матеріального права та не врахував, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді моральної шкоди. Скаржник посилається на завдання йому моральних страждань та психологічних переживань неправомірними діями відповідача, які призвели до суттєвого погіршення стану здоров'я.

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, як необгрунтовану.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. З касаційної скарги вбачається, що аргументи позивача зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

13. Поряд з цим, за змістом частини 1 статті 354 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

16. Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

18. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

19. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

20. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

21. Як убачається з матеріалів справи, вимогою ОСОБА_3 є зобов'язання народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 розглянути звернення позивача.

22. Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 4 квітня 1995 року №116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».

23. Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб'єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

24. Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.

25. Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону).

26. Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

27. Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб'єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

28. Зважаючи на викладене, відповідач у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої. Проте він може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

30. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/8777/18 (провадження №11-420апп18).

32. Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і що права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду (до ОСОБА_6 як до фізичної особи, а не як до народного депутата), який розглядає справи, що виникають із цивільних правовідносин.

33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

35. Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

37. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 у справі за позовом ОСОБА_3 до Народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та шкоди, завданої здоров'ю, честі та гідності - скасувати, а провадження у справі закрити.

38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич