ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №580/1115/19

адміністративне провадження №К/9901/28109/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у складі судді Бабича А. М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у складі колегії суддів: Лічевецького І. О., Аліменка В. О., Кузьмишиної О. М. у справі № 580/1115/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача 1 188 004, 14 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.06.2015 по 28.03.2019.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2015 по 28.03.2019 у сумі 417 328 грн 23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 апеляційні скарги сторін задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2015 по 28.03.2019 в розмірі 1 188 004 грн 14 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к припинено державну службу позивача, як начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, звільнено його із займаної посади за порушення присяги державного службовця.

3.2. Позивачем було оскаржено вищевказаний наказ відповідача до Черкаського окружного адміністративного суду.

3.3. Так, за наслідками розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи № 823/3125/14 прийнято постанову від 04.06.2015 (24.05.2016 дата набрання законної сили ), якою:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76 634,25 грн. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів. В абзаці п`ятому резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказано, що в частині поновлення позивача на посаді та виплаті його середньомісячного заробітку за один місяць постанова суду підлягає негайному виконанню.

3.4. Судами попередніх інстанції встановлено, що станом на час вирішення зазначеного спору позивача не було поновлено на посаді. Доказів поважності причин такого невиконання суду не надано.

3.5. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що внаслідок бездіяльності позивача його право на отримання заробітної плати порушено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив відсутність виконання відповідачем судового рішення у справі № 823/3125/14, що слугувало підставою для визнання протиправною бездільяльності. Щодо обрахування суми стягнення середнього заробітку, судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач не був поновлений на посаді та не отримував заробітну плату за підвищеним окладом, підстави для врахування коефіціенту підвищення заробітної плати відсутні.

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині, суд апеляційної інстанції зазначив наступне. З огляду на те, що позивача було поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області до правовідносин щодо розрахунку заробітної плати мають бути застосовані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16. Судом вказано на те, що позивач фактично отримував би усі складові заробітної плати, зазначені у довідці від 23.11.2018 № 11967/10.12-37/6061 у разі виконання відповідачем судового рішення. Водночас, судом зазначено про те, що вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 не може бути вирішена шляхом пред`явлення окремого позову, оскільки повністю охоплюється статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5.1. Доводи касаційної скарги відповідача, грунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги факт відсутності доказів звернення позивача до відповідача або органу державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення. На переконання скаржника, відсутність відкритого виконавчого провадження свідчить про поважність невиконнаня судового рішення.

5.2. Крім того, відповідач також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини отримання позивачем доходу, після поновлення його на посаді в судовому порядку.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладено незгоду з доводами касаційної скарги з підстав правильного встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та надання їм правильної та об`єктивної оцінки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

9. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

10. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

11. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

12. Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

13. Водночас, стала судова практика свідчить про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

14. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що факт невжиття позивачем заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення про поновлення на посаді, не мають правового значення для вирішення адміністративної справи з огляду на наступне.

15. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

16. Тобто, незалежно від вжиття або невжиття дій щодо пред`явлення виконавчого документа, негайно, з моменту проголошення судового рішення, у роботодавця виникає обов`язок виконати таке рішення, тобто поновити особу на посаді.

17. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів на користь позивача у зв`язку з невиконанням судового рішення про поновлення на посаді.

18. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі за текстом - Порядок № 100), пунктом 2 якого визначено, що для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

19. Положеннями пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

20. Разом із цим, згідно з пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 23.11.2018 № 11967/10.12-37/6061 оклад позивача становив 2 506 грн 10 коп., а середньоденна заробітна плата - 460 грн 83 коп.

22. На підставі вказаної довідки також встановлено, що середньоденна заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу, який становить: з 01.12.2015 до рівня 3 297 грн; з 01.05.2016 до рівня 6 892 грн; з 01.01.2017 до рівня 7 100 грн; з 22.12.2017 до рівня 8 000 грн; з 01.01.2018 до рівня 10 400 грн.

23. Проте, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі № 823/3125/14 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 437 грн 91 коп.

24. Тобто, як встановлено судом апеляційної інстанції, із загальної кількості днів перебування у вимушеному прогулі, з урахуванням коефіцієнтів підвищення заробітна плати позивача становила:

- з 05.06.2015 по 31.11.2015 - 55 176 грн 66 коп (126 д. х 437 грн 91 коп);

- з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 57 684 грн (100 д. х (437 грн 91 коп х 1,32 коеф.);

- з 01.05.2016 по 31.12.201 - 204 722 грн 92 коп (170 д. х (437 грн 91 коп х 2,75 коеф.);

- з 01.01.2017 по 21.12.2017 - 298 667 грн 75 коп (241 д. х (437 грн 91 коп. 2,83 коеф.);

- з 22.12.2017 по 31.12.2017 - 8 381 грн 60 коп (6 д. х (437 грн 91 коп х 3,19 коеф.);

- з 01.01.2018 по 28.03.2019 - 563 371 грн 21 коп (310 дн х (437,91 х 4,15 коеф.), а всього 1 188 004 грн 14 коп.

25. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності підстав для стягнення коштів на користь позивача, колегія суддів зазначає про наявність у останнього права на отримання заробітної плати із застосуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати з огляду на те, що у разі належного виконання відповідачем судового рішення, позивач фактично отримував би всі складові заробітної плати, зазначені у довідці № 11967/10.12-37/6061 від 23.11.2018.

26. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16.

27. Разом з тим, Верховний Суд погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 не може бути вирішена шляхом пред`явлення окремого позову, оскільки повністю охоплюється статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

28. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 1140/5/19.

29. Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи скаржника про порушення судами норм та матеріального процесуального права не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

30. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів.

31. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

32. Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на наведене, касаційна скарга Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

34. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

35. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 580/1115/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - залишити без змін.

36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко