Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/5429/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/5429/15

адміністративне провадження №К/9901/19841/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у складі судді Щавинського В.Р.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у складі суддів Шостока О.О., Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

у справі № 810/5429/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 листопада 2015 року, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23 листопада 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 24 квітня 2015 року №0003881501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 143841 грн за січень 2015 року, від 24 квітня 2015 року №0003891501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 292731 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 146365 грн 50 коп., та від 09 червня 2015 року №0004641501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4521011 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2260505 грн 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

07 грудня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 24 квітня 2015 року №0003881501, від 24 квітня 2015 року №0003891501 та від 09 червня 2015 року №0004641501, з мотивів недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

27 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

11 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 10 травня 2016 року, відстрочено сплату податковому органу судового збору до ухвалення судового рішення у справі та витребувано матеріали справи №810/5429/15 з Київського окружного адміністративного суду.

02 серпня 2016 року справа №810/5429/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №810/5429/15 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/19841/18 передані до Верховного Суду.

16 березня 2018 року Товариством наданий відзив на касаційну скаргу до Суду, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в квітні 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства за січень 2015 року та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складений акт перевірки від 06 квітня 2015 року №472/15-01/33939099, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні суми від'ємного значення по декларації з ПДВ за січень 2015 року на суму 143 841 грн. та вимог пункту 2, пункту 3 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, чим занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 292 731 грн.

24 квітня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003881501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 143841 грн, та №0003891501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 439096,50 грн, у тому числі за основним платежем - 292731 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 146365,50 грн.

В травні 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 26 травня 2015 року №721/15-01/33939099, висновком якого зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 2, 3 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, чим занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету по уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 4521011 грн.

09 червня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 26 травня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00046411501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6781516,50 грн, у т.ч. за основним платежем - 4521011 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2260505,50 грн.

Актом камеральної перевірки, проведеної в квітні 2015 року встановлено, що згідно поданого Товариством уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. №9020338886 від 21 лютого 2015 року) платником зменшено р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в сумі 292731 грн.

Відповідно до поданої Товариством податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» позивачем не декларувався, а за результатами діяльності за грудень 2014 року сформовано значення р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 602985 грн.

Податковий орган здійснив висновок, що Товариством безпідставно в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року зменшено р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в сумі 292731 грн., що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 292731 грн.

Відповідач також зазначає, що Товариством до податкового органу надіслано податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року (вх. №9018804314 від 19 лютого 2015), якою до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні з датою складання до 1 січня 2015 року на загальну суму 143841 грн, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок, що платником податків в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з ПДВ у січні 2015 року на суму 143841 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення по декларації з ПДВ за січень 2015 року на суму 143841 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем ще до проведення камеральної перевірки 06 квітня 2015 року подані уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за грудень 2014 року (вх. №9020373454 від 21 лютого 2015 року) та уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за січень 2015 року (вх. №9044598412 від 20 березень 2015 року) у зв'язку з самостійним виявленням допущених помилок у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року та в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

Висновуючись на аналізі вищеозначених обставин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що в даному випадку мали місце технічні помилки, допущені Товариством, які в подальшому виправлені позивачем та ніяким чином не призвели до заниження податкових зобов'язань та утворення недоїмки, не вплинули на податковий облік.

Також встановлено, що в ході камеральної перевірки, проведеної в травні 2015 року згідно поданого Товариством уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. №9074424456 від 21 квітня 2015 року) платником зменшено р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в сумі 4521011 грн. Перевіркою встановлено, що відповідно до поданої Товариством податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» позивачем не декларувався, а за результатами діяльності за грудень 2014 року сформовано значення р. 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 602985 грн.

Податковий орган прийшов до висновку, що Товариство безпідставно в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року зменшено р. 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в сумі 4521011 грн., що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 4521011 грн.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи спір у цій частині зазначив, що відповідно до пункту 2 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

Уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. №9074424456 від 21 квітня 2015 року) позивачем зменшено р. 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" в сумі 4521011 грн.

Суди попередніх інстанцій аналізуючи уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. №9074424456 від 21 квітня 2015 року) та податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, встановили, що показники колонки 4 уточнюючого розрахунку не співпадають з даними декларації з ПДВ за грудень 2014 року, зокрема, рядки 24 та 25, дійшли до висновку, що такий є уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. №9074424456 від 21 квітня 2015 року).

Відтак, за результатами проведення камеральної перевірки позивача податковий орган встановив не арифметичну або методологічну помилку, а збільшив суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за умови не проведення, не здійснення перевірки правомірності порядку формування позивачем податкового кредиту, складу податкових зобов'язань та повноти їх нарахування.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно порушення позивачем податкового законодавства, які ґрунтуються на твердженні контролюючого органу про те, що платник податків не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напрямку бюджетного відшкодування, оскільки зміна напрямку бюджетного відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки, суд апеляційної інстанції визнав такі доводи неприйнятними, здійснивши при цьому системний аналіз положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1 - 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм зумовив висновок про те, що бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України. Якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду платника податків та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має від'ємне значення, і цей платник не має податкового боргу, він має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг їх постачальникам. Законом установлено два шляхи бюджетного відшкодування: у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах або повернення суми бюджетного відшкодування з бюджету на рахунок платника. Визначити напрямок використання бюджетного відшкодування платник податку має право на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування.

Особи, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування та умови такого окреслені положеннями пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, та в межах спірних відносин відсутні.

Аналіз положень пункту 200.14 цієї статті встановлює правила за якими, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування, що вказує на те, що законодавцем установлено вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має права на таке бюджетне відшкодування.

В межах спірних відносин, відповідачем зменшено позивачу бюджетне відшкодування з підстав відсутності у останнього права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки це не може розцінюватися як виправлення помилки.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, зазначене право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі, норми якого не передбачають обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податковим законодавством встановлено два випадки, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, це закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України, а також заборона подавати уточнюючі розрахунки під час проведення документальних перевірок до поданих раніше податкових декларацій за звітний період, який перевіряється контролюючим органом (пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України).

Суд визнає прийнятним висновок судів попередніх інстанцій про те, що платник податку має право самостійно визначати напрямок використання бюджетного відшкодування на власний розсуд, протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування, уточнення показників податкової декларації в частині зміни напрямку бюджетного відшкодування не суперечить чинному податковому законодавству.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 810/5429/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер