Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №810/537/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/537/16

адміністративне провадження №К/9901/36468/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у складі суддів Панової Г.В., Горобцової Я.В., Панченко Н.Д.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.

у справі №810/537/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феракс»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феракс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної фіскальної служби України в якому просить суд (далі - другий відповідач у справі), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 04 жовтня 2016 року, просило:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не внесення в Реєстр податкових накладних суму від'ємного значення податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Феракс",

- зобов'язати відповідачів перенести в Єдиний Реєстр податкових накладних суму від'ємного значення ПДВ Товариства, що складає 4 858 078 гривень 00 коп.

17 січня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у не внесенні в Єдиний реєстр податкових накладних суми від'ємного значення ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Феракс" у розмірі 4858078 гривень 00 коп., зобов'язано Державну фіскальну службу України перенести в Єдиний реєстр податкових накладних суму від'ємного значення ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Феракс" у розмірі 4858078 гривень 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили протиправну бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не виконання покладених на неї функцій як адміністратора системи електронного адміністрування податку на додану вартість щодо не збільшення значення суми податку, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01 липня 2015 року та задекларованого позивачем в уточнюючих розрахунках до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка призвела до порушення законних прав та інтересів платника податків. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на помилкове тлумачення суб'єктом владних повноважень пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

У липні 2017 року другим відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач викладає фактичні обставини справи, жодних мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга не утримує.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на її необґрунтованість та просить залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою другого відповідача та витребувано справу №810/537/16 з суду першої інстанції (фактично справа не витребувана).

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/36468/18 передані до Верховного Суду та ухвалою цього суду від 14 березня 2018 року прийняті до провадження, справа №810/537/16 витребувана з суду першої інстанції.

15 березня 2018 року справа №810/537/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 09 липня 2015 року засобами телекомунікаційного зв'язку через мережу Інтернет Товариством подано до Броварської об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління ДФС у Київській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період лютий - травень 2015 року щодо збільшення або повернення передплати в сумі 5225573,50 грн на електронний рахунок з ПДВ.

Вказана сума позитивного сальдо розрахунків підтверджується наявними в матеріалах справи актом позапланової виїзної перевірки від 27 грудня 2013 року №395/10-06-15-02-09/36287755 та актом звірення розрахунків за період з 01 січня 2015 року - 09 лютого 2015 року за № 524-20 від 19 лютого 2015 року.

Згідно з даними листа першого відповідача зазначена податкова звітність підприємства була визнана неприйнятою (не вважається податковою звітністю) контролюючим органом.

Під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій представник позивача зауважив, що збільшення або повернення переплати у зазначеній сумі у розмірі 5225573,50 грн на електронний рахунок з ПДВ у строк до 03 серпня 2015 року не відбулось всупереч вимогам пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

20 липня 2015 року Товариством подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року. В подальшому, виявивши помилку у вказаній податковій декларації, а саме підприємством замість рядка 31 «сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду було заповнено рядок 31 «сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» платник податку направив 21 липня 2015 року уточнюючий розрахунок до вказаної декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якому визначило в рядку 31 від'ємне значення у сумі 4 858 078,00 грн.

Податковим органом (першим відповідачем у справі) впродовж судових розглядів справи не заперечується вказаних фактів, проте зазначено, що поданий підприємством уточнюючий розрахунок до декларації за червень 2015 року не вплинув на кінцевий результат, у зв'язку з чим від'ємне значення у сумі 4858078,00 грн не відобразилось в ЄРПН.

Другим відповідачем також не заперечується факт наявного у позивача від'ємного значення у розмірі 4858078,00 грн, проте наголошено на тому, що ця сума задекларована платником податків в уточнюючому розрахунку до декларації червень 2015 року від 13 серпня 2015 року, тобто після збільшення показників формули, яке відбулось разово 03 серпня 2015 року у зв'язку з чим не може бути врахована в СЕА.

Відтак, спірним питанням в даній справі є наявність або відсутність протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо не відображення в Єдиному реєстрі податкових накладних від'ємного значення у сумі 4858078,00 грн лише на тій підставі, що ця сума була відображена Товариством у податковій звітності вже після збільшення показників формули, а саме 13 серпня 2015 року, та яка позбавляє платника податків можливості реєструвати податкові накладні у ЄРПН на вказану суму.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено загальний порядок визначення та використання від'ємного значення з податку на додану вартість, який полягає в автоматичному направленні такого від'ємного значення попередніх періодів у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті за результатами поточного декларування з податку на додану вартість.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 200-1.1 та 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 29 липня 2015 року) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 відповідно до приписів пунктів 200-1.1 та 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ (далі - Порядок № 569), яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Порядок визначення сум, в межах яких платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку регламентовано пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

29 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 16 липня 2015 року №643-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", яким підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 34.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових суми НаклОтр, суми НаклВид та суми Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку, що застосовують звітний (податковий) період місяць, таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

Аналогічний алгоритм дій ДФС України визначений підпунктом 3 пункту 10 Порядку № 569.

30 липня 2015 року Державна фіскальна служба України повідомила план заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України №643-VІІІ з удосконалення системи електронного адміністрування ПДВ (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63853.html), в розділі ІІІ якого передбачено обнуління показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), для зареєстрованих платників податку, зокрема:

- з 00 годин 00 хвилин 3 серпня 2015 року (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом №643) ДФС буде проведено обнуління суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН, сформовану відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 та пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та значення усіх її складових, визначених Податковим кодексом України, крім показників суми НаклОтр, суми Митн та суми НаклВид, що були сформовані, починаючи з 1 липня 2015 року;

- протягом 3 серпня 2015 року (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643) сума «сума» Накл зареєстрованим платникам податку збільшиться на:

- суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/4 квартали (сума Овердрафт);

- суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01.07.2015 (сума Перепл);

- суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 1 липня 2015 року та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року;

- суму залишків коштів на електронних рахунках платників у системі електронного адміністрування ПДВ станом на початок робочого дня 3 серпня 2015 року за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 цього Кодексу, також така сума зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих платником за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року;

- на кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643 сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ( сума Накл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

При цьому планом заходів окремо зазначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим до 20 серпня 2015 року платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (УНакл), буде збільшена на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01 липня 2015 року та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за ІІ квартал 2015 року.

Висновуючись на аналізі наведених норм права, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій стосовно того, що до 03 серпня 2015 року Державна фіскальна служба України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов'язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Тобто, всі непогашені залишки ПДВ, відображені у рядках 24 та 31 декларації з ПДВ за червень 2015 року, без проведення перевірок, автоматично, в силу їх заповнення, підлягають врахуванню у збільшення реєстраційної суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 липня 2015 року та 13 серпня 2015 року Товариством сформовано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015 року, яким уточнено показник "сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду" (рядок 31), значення якого визначено у розмірі 4858078,00 грн.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що податкова звітність з ПДВ за червень 2015 року, зокрема, вказані уточнюючі розрахунки прийняті податковим органом без жодних зауважень.

Здійснивши системний аналіз положень Порядку № 569, статей 49, пункту 50.1 статті 50, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на наявність у платника податків у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації права на надіслання уточнюючого розрахунку до цієї декларації не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Суд також погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що впровадження системи електронного адміністрування ПДВ не мало наслідком внесення кардинальних змін до загальних принципів справляння ПДВ, затверджених Кодексом. Норми Кодексу, які визначають коло платників ПДВ, об'єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, особливості внесення виправлень до податкової звітності, залишились незмінними.

Суди попередніх інстанцій за наслідками розгляду спірних правовідносин здійснили висновок, з яким в повній мірі погоджується Суд, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ поданий платником податків до контролюючого органу у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015 року є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а тому сформовані у ньому показники (зокрема рядку 31) повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення, зокрема, за червень 2015 року.

Відтак, встановлена судами попередніх інстанцій бездіяльність другого відповідача, яка призвела до порушення права позивача реєструвати в ЄДРПН податкові накладні на суму не відображеного ДФС України від'ємного значення за червень 2015 року, доводить обґрунтованість заявлених Товариством вимог, які підставно задоволені судом першої інстанції.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №810/537/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер