Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/2473/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/2473/16

адміністративне провадження №К/9901/19175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у складі судді Василенко Г.Ю.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.

у справі № 810/2473/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправною відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною відмову податкового органу у прийнятті Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року від 20 червня 2016 року № 9102304739 та визнати уточнюючий розрахунок таким, що поданий у день її фактичного отримання.

07 вересня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправною відмову податкового органу, оформлену листом від 22 червня 2016 року №482/10/10-19, у прийнятті Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року від 20 червня 2016 року №9102304739 та вважати уточнюючий розрахунок таким, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" у день його фактичного отримання податковим органом - 20 червня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень статей 48, 49 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», дослідженні листа відповідача від 22 червня 2016 року № 482/10/10-19, що обумовило висновок про те, що зміст цього листа не містить жодних посилань на конкретні обставини невідповідності поданої позивачем податкової звітності вимогам чинного законодавства, як то відсутність та/або недостовірність окремих обов'язкових реквізитів, подання звітності не за встановленою чинним законодавством формою (в тому числі відсутність певних додатків до податкової декларації) чи не в повному обсязі.

21 листопада 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Касаційна скаргу утримує викладення змісту положень статей 48, 49 Податкового кодексу України та інформації, наявної в базах даних ІС «Податковий блок», посилання на службовий лист від 22 червня 2016 року №274/10-19 щодо детального дослідження ланцюга постачання ТМЦ позивача. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Порушення норм процесуального права відповідач вбачає в вибірковому дослідженні судами доказів, їх невірній оцінці та у невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи.

23 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з справу № 810/2473/16 з суду першої інстанції.

12 грудня 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

16 грудня 2016 року справа № 810/2473/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа № 810/2473/16 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/19175/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" (ідентифікаційний код 39960896) зареєстроване 20 серпня 2015 року як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

20 червня 2016 року позивачем до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року.

Відповідно до квитанції №2 вказаний уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом 20 червня 2016 року о 20:07:40 год. та зареєстровано за №9102304739.

Проте листом від 22 червня 2016 року за №482/10/10-19 податковий орган повідомив позивача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року від 20 червня 2016 року №9102304739 не визнано як податкову звітність у зв'язку з порушенням Товариством порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", чим не дотримано вимоги статей 48, 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначає податкову декларацію, розрахунок, як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України установлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України до обов'язкових реквізитів податкової декларації віднесено: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Судами попередніх інстанцій за наслідками дослідження та оцінки листа податкового органу, яким відмовлено позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку, встановлено, що підставою для неприйняття розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України».

При цьому, жодних конкретних недоліків уточнюючого розрахунку податковим органом не визначено, посилання на певну норму статей 48, 49 Податкового кодексу України лист не утримує, що свідчить про невідповідність такої відмови податкового органу в формі листа встановленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) критеріям, які висуваються до рішень суб'єктів владних повноважень, що підлягають перевірці судом, зокрема критерію «обґрунтованості» та критерію «в межах повноважень, наданих законом».

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що досліджений судами уточнюючий розрахунок за квітень 2016 року, що поданий 20 червня 2016 року відповідає формі, затвердженій наказом від 28 січня 2016 року №21, а також повністю відповідає вимогам форми, чинної на час його подання та у ньому зазначені усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити.

Суд також вважає обґрунтованим зауваження суду першої інстанції про те, що прийняття контролюючим органом податкової звітності платника податків, яке підтверджено квитанцією №2, є дією, яка вичерпує свою юридичну значимість фактом її вчинення, а нормами чинного законодавства не надано контролюючим органом право відмовляти платникам податків у прийнятті податкової звітності після того як вона вже була фактично прийнята електронним шляхом.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 810/2473/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер