Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №808/9072/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №808/9072/15

адміністративне провадження №К/9901/27751/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у складі судді Нечипуренка О.М.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у складі суддів Щербака А.А., Суховарова А.В., Баранник Н.П.

у справі № 808/9072/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення статей 12, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», з мотивів безпідставності його прийняття.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0006231702 від 25 вересня 2015 року.

Приймаючи рішення, суди виходили з того, що оскільки акт перевірки та інші документи, складені перевіряючими, оформлені внаслідок проведення незаконної перевірки, вони не можуть розглядатися судом у якості належних доказів та підстав для притягнення особи до адміністративно-господарської відповідальності.

У лютому 2018 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач не погоджується з вимогами податкового органу, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на адресу податкового органу надійшло звернення гр. ОСОБА_2 щодо порушень вимог законодавства під час продажу пива на розлив в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою АДРЕСА_2, який належить позивачеві.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідачем 7 вересня 2015 року прийнято наказ № 689 про проведення з 7 вересня 2015 року фактичної перевірки позивача з питань наявності ліцензій на право здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1.

Як зазначив відповідач, в ході проведення фактичної перевірки встановлено реалізацію позивачем пива розливного марки «Запорізька ніч» міцністю 4,3 % ємністю 1,0 л вартістю 18,00 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі та без видачі чеку або іншого розрахункового документу, про що позивачем надано письмові пояснення. Під час фактичної перевірки не надано первинних документів, що свідчать про походження товару. На вимогу надати первинні документи відмовлено через їх відсутність.

За результатами перевірки складено акт від 15 вересня 2015 року № 841/08-15/НОМЕР_2. Акт перевірки позивач не підписала, про що 15 вересня 2015 року складено акт № 68 про неможливість вручення та підписання акту перевірки.

25 вересня 2015 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006231702 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

За приписами пункту 80.5. статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Як зазначено у пункті 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Керівником податкового органу прийнято наказ № 689 про проведення з 7 вересня 2015 року фактичної перевірки позивача з питань наявності ліцензій на право здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для проведення перевірки магазину за адресою АДРЕСА_1 податковий орган посилається на заяву громадянина ОСОБА_2 Натомість у даній заяві зазначається адреса, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

Позивачем до проведення перевірки за адресою АДРЕСА_2 перевіряючих не допущено, оскільки не пред'явлено належним чином оформленого наказу та направлень на її проведення.

Доказів здійснення господарської діяльності позивачем за адресою АДРЕСА_1 податковим органом не надано.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перевірка проведена неправомірно, оскільки перевіряючи не мали права на проведення перевірки за адресою АДРЕСА_2 при наявності наказу на проведення перевірки на направлення на перевірку, в яких зазначена адреса АДРЕСА_1.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 808/9072/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер