Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №819/649/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №819/649/17

адміністративне провадження №К/9901/40953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Носа С.П., Іщук Л.П., Кухтея Р.В.

у справі №819/649/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Тернопільській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Банк) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2017 року № 0003141302 та № 0003131302, з мотивів протиправності їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про виникнення у позивача податкової заборгованості з анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором, оскільки позивач ніякого додаткового блага від банківської установи не отримав. Також зазначено, що в результаті реалізації договірних правовідносин між позивачем та банком, позивачем повернуто банку суму грошей більшу, ніж була отримана в якості кредиту.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 29 березня 2017 року №0003141302 та №0003131302.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що прощення заборгованості Банком позивачу по несплаченим відсоткам з урахуванням внесених змін не може вважатися отриманням ним додаткового блага, так як не є основною сумою боргу (тілом кредиту), а є відсотками за користуванням кредитом, які не входять до бази оподаткування.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Мотивами рішення суду апеляційної інстанції є доведеність податковим органом складу правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01 січня 2015 рік).

У листопаді 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що «додаткове благо» включає тільки основну суму боргу, а проценти та інші платежі відносяться до вигоди виключно Банку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Вважає, що у зв'язку з тим, що позивач подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не задекларувавши доходи, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік визначаються контролюючим органом самостійно.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (в редакції від 07 травня 2015 року) борг у вигляді пені, комісії чи відсотків за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок.

13 грудня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 21 листопада 2017 року, справу № 819/649/17 витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду.

22 січня 2018 року справа № 819/649/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/40953/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу податкового органу від 01 лютого 2017 року №122 представником контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, яка оформлена актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від 28 лютого 2017 року №359/19-00-13-02/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу на підставі акта перевірки та встановлених порушень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2017 року №0003141302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 25644,23 грн (з них 20515,38 - за податковим зобов'язанням, 5128,85 - за штрафними (фінансовими) санкціями) і №0003131302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 1980,41 грн (з них 1584,33 за податковим зобов'язанням, 396,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що позивач у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не задекларувала дохід, а саме частину анульованої кредитної заборгованості.

Разом з тим, суди установили, що 30 травня 2008 року між Банком та позивачем укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-518-08 про надання позивачу у кредит грошових коштів у сумі 14000 доларів США під 14 відсотків річних на споживчі цілі із строком повернення до 01 червня 2023 року (далі - Кредитний договір).

Оскільки станом на 24 квітня 2015 року утворилась заборгованість по сплаті кредиту, Банк звернуся в Тернопільський міськрайонний суд із позовом про дострокове повернення усієї суми заборгованості по кредиту, 24 липня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом ухвалено заочне рішення, яким задоволено вимоги Банку в повному обсязі.

29 грудня 2015 року позивач внесла на рахунок Банку грошову суму в валюті кредиту в розмірі 4463 долари США, що становило 106252,79 грн. Наведене підтверджується копією квитанції ПАТ «Укрсоцбанку» від 29 грудня 2015 року № FJB1536377000065.

Кредитний договір № 770/38-518-08 припинено в зв'язку із повним його виконанням, що підтверджується довідкою начальника Тернопільського Банку від 30 грудня 2015 року № 09.202-86/96-23201.

Проведення перевірки позивача зумовлено листом Банку від 23 червня 2016 року №11.1-186/79-780 «Про надання інформації» на запити податкового органу від 07 червня 2016 року, в якому банк відобразив інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анульованої основної кредитної заборгованості позивачу в сумі 105621,89 грн. Платником податків не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми відсотків за кредитним договором.

Згідно з підпунктами 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції з 01 січня 2015 року).

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що Банком прощено суму відсотків по кредиту, які не входять до бази оподаткування.

В матеріалах справи міститься копіґ квитанції ПАТ «Укрсоцбанку» від 29 грудня 2015 року № FJB1536377000065, згідно з якою позивачем сплачено на рахунок Банку грошову суму в валюті кредиту в розмірі 4463 долари США, що становило 106252,79 грн.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, яка саме сума прощена позивачу, а яка сплачена за кредитним договором, з урахуванням наявних в матеріалах справи довідки ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - Банк) від 23 червня 2016 року № 11.1-186/79-780 «Про надання інформації» та договору про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 770/38-518-08, а також довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 08 листопада 2016 року № 10.1-186/96-19886. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасувати, а справу № 819/649/17 направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер