Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №818/142/17

адміністративне провадження №К/9901/31369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.

у справі №818/142/17

за позовом ОСОБА_1

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2017 року № 0000022400 на загальну суму 10722,07 грн, з них за платежем "Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування", код платежу 11010500, за збільшення податкового зобов'язання у сумі 7797,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1949,47 грн і за платежем "Військовий збір", код платежу 11011000, за збільшення податкового зобов'язання в сумі 779,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 194,95 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прощення банком (кредитором) боргу не є підставою для нарахування податкового боргу, так як це не є додатковим благом платника податку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції висновувався з того, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9747,34 грн та військовий збір - в сумі 974,73 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18 січня 2017 року №0000022400 на загальну суму 10722,07 грн, а саме за платежем "Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування", код платежу 11010500, за збільшення податкового зобов'язання у сумі 7797,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1949,47 грн; за платежем "Військовий збір", код платежу 11011000, за збільшення податкового зобов'язання в сумі 779,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 194,95 грн.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що з урахування змін в податковому законодавстві в чинній редакції, які пом'якшують становище платника податку, проценти за несвоєчасне виконання зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

У червні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги лист ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк) від 23 червня 2016 року № 11.1-186/79-784 «Про надання інформації» та Додатки № 1 до Договору № 1 від 24 листопада 2016 року «Про внесення змін до Договору кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року», згідно з якими позивачу прощено суму основного боргу, а не відсотки по кредиту, що призвело до безпідставного скасування податкових повідомлень-рішень.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

07 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 818/142/17 з Сумського окружного адміністративного суду.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/31369/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №818/142/17 повторно витребувана з суду першої інстанції.

16 березня 2018 року справа № 818/142/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 листопада 2016 року представниками контролюючого органу проведена документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 30 листопада 2016 року № 281/18-13-17-219-2214819231 (далі - акт перевірки), та встановлені порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176,1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого не відображено у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суму додаткового блага, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб в період що перевірявся в сумі 7797,87 грн, військового збору в сумі 779,78 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 0000022400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування - у розмірі 9747,34 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 7797,87 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1949,47 грн, та за платежем - військовий збір - у розмірі 974,73 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 779,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями) - 194,95 грн.

Підставою для збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання стало отримання позивачем у 4 кварталі 2015 року доходу у вигляді додаткового блага від Банку у розмірі 51985,79 грн у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми боргу.

Проведення перевірки позивача зумовлено листом Банку від 23 червня 2016 року №11.1-186/79-784 «Про надання інформації» на запит податкового органу від 07 червня 2016 року № 3383/10/18-13-17-222, в якому банк відобразив інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анульованої основної кредитної заборгованості позивачу в сумі 51985,79 грн. Платником податків не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми відсотків за кредитним договором.

Згідно з підпунктами 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції з 01 січня 2015 року).

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до того, що Банком прощено позивачу суму основного боргу, а не відсотки по кредиту, які не входять до бази оподаткування.

В матеріалах справи міститься довідка ПАТ «Укрсоцбанк» від 09 березня 2017 року № 10.1-186/96-3713, згідно з якою позивачем сплачено на рахунок Банку грошову суму в валюті кредиту в розмірі 2220 долари США, що становило 52594,79 грн.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, яка саме сума прощена позивачу, а яка сплачена за кредитним договором, з урахуванням наявних в матеріалах справи листа ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк) від 23 червня 2016 року № 11.1-186/79-784 «Про надання інформації» та Додатку № 1 до Договору № 1 від 24 листопада 2016 року «Про внесення змін до Договору кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року», а також довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 09 березня 2017 року № 10.1-186/96-3713. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені.

Крім того, для у разі необхідності для з'ясування питання того, яка саме сума прощена Банком позивачу, а яка сплачена за кредитним договором, для отримання відповідної інформації суд може залучити у якості третьої особи у справі ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року скасувати, а справу № 818/142/17 направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер