Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2019 року у справі №809/1627/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №809/1627/15

адміністративне провадження №К/9901/11832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (головуючий суддя - Костів М.В., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)

у справі № 809/1627/15

за позовом ОСОБА_3 до Міністра оборони України, Командира військової частини А 1162 про скасування наказу про звільнення з військової служби та наказу про виключення із списків особового складу військової частини,-

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України (далі - відповідач 1), Командира військової частини А 1162 (далі - відповідач 2), в якому просив:

- скасувати наказ Міністра оборони України за №01589 від 08 липня 1994 року про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я з посади начальника управління озброєння 38 армійського корпусу;

- скасувати наказ командира військової частини А1162 про виключення позивача із списків особового складу військової частини.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністра оборони України внести зміни до наказу за №01589 від 08 липня 1994 року в частині приведення у відповідність до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, чинного на момент звільнення із змінами згідно директив 115/1/1264 від 15.02.1994, введених 23.02.1994 та №115/1/3803 від 01.06.1994, введених 06.06.1994 найменування посади ОСОБА_3. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з посади, яка не відповідала чинному на той час штатному розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, а також з порушенням процедури такого звільнення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року у справі №809/1627/15 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Міністра оборони України про зобов'язання внести зміни до наказу за №01589 від 08 липня 1994 року в частині приведення у відповідність до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, чинного на момент звільнення із змінами згідно директив 115/1/1264 від 15.02.1994, введених 23.02.1994 та №115/1/3803 від 01.06.1994, введених 06.06.1994 найменування посади ОСОБА_3 - скасовано та в цій частині в задоволенні позову відмовлено.В решті постанову суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивує своє рішення тим, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, яке набрало законної сили, в справі № 876/4860/15 за позовом громадянина ОСОБА_3 до Міністерства оборони України встановлено факт проведення з позивачем співбесід, які передували його звільненню, в ході проведення яких останній не заперечував проти видання наказу про його звільнення з фактично займаної посади і підстав звільнення чи встановлення розміру грошового утримання не оспорював. Крім того, зазначеним вище рішенням встановлено, що позивач не ставив під сумнів відповідність займаної ним посади штатному розпису армійського корпусу та не домагався збільшення грошового забезпечення для призначення пенсії.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Зокрема, скаржник вказує, що відповідачами порушено процедуру звільнення, встановлену Інструкцією про порядок застосування в Збройних Силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затверджену наказом Міністра оборони України за №141 від 30.06.1993. Внаслідок чого, позивача 08.07.1994 було звільнено з посади начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу з порушенням його прав, оскільки відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України за №115/1/1264 від 15.02.1994 та відповідно до змін до штату 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, посада, з якої звільнено позивача, була відсутня та змінена на посаду заступника командира армійського корпусу по озброєнню - начальник озброєння. Скаржник звертає увагу суду на те, що допущене порушення прав позивача при звільненні 08.07.1994 в подальшому та на даний час створює негативні наслідки для розрахунку належного до виплати позивачу розміру пенсійного забезпечення.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заявлено клопотання про розгляд справи за участі скаржника.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, позивач проходив військову службу з 25.10.1962 року до 08.07.1994 року.

В період з 25.04.1992 до 06.07.1993 позивач обіймав посаду заступника командуючого армією із озброєння - начальника озброєння 38 загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.

Указом Президента України за №642/92 від 31.12.1992 позивачу присвоєно військове звання генерал-майор.

З 06.07.1993 до часу звільнення позивач проходив військову службу на посаді начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу.

Згідно з наказом Міністра оборони України за №01589 від 08.07.1994 року та відповідно до підпункту «В» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу з правом носіння військової форми одягу та оголошенням подяки за бездоганну службу в Збройних Силах генерал-майора ОСОБА_3 - начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу звільнено у запас (за станом здоров'я).

12.08.1994 наказом командира військової частини А-1162 за №156 з 12.08.1994 генерал-майора ОСОБА_3 виключено із списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено на облік в Івано-Франківський міський військовий комісаріат.

Позивач, не погоджуючись із своїм звільнення з посади, яка не відповідала штатному розпису, оскаржив наказ Міністра оборони України за №01589 від 08 липня 1994 року про звільнення та наказ командира військової частини А1162 про виключення із списків особового складу військової частини.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Інструкція про порядок застосування в Збройних силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, введеного в дію наказом Міністра оборони України №141 від 30.06.1993 року (надалі по тексту - Інструкція №141).

За змістом пунктів 83, 84, 85, 86 Інструкції №141 особи офіцерського складу подаються до звільнення за станом здоров'я (підпункт «в» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу) - по обмеженій здатності до військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії за особистим бажанням офіцерів або якщо вони не можуть за станом здоров'я виконувати обов'язки на своїх посадах і відсутня можливість їхнього переміщення на посаду у відповідному виді, роді військ, військовому окрузі. Перед поданням осіб офіцерського складу до звільнення з військової служби уточнюються дані про проходження ними служби, за необхідності документально підтверджуються періоди їхньої служби, які підлягають зарахуванню у вислугу років у календарному обчисленні й окремо на пільгових умовах, і згідно з діючим законодавством обліковується вислуга років на пенсію.

З особами офіцерського складу про наступне їхнє звільнення проводиться не менше двох бесід. Перша бесіда проводиться завчасно, перед звільненням, у ході якої роз'яснюються підстави й терміни подання про звільнення, пільги й переваги щодо трудового влаштування, матеріально-побутового забезпечення, даються необхідні пояснення з інших питань, з'ясовуються прохання військовослужбовця. Бесіди про наступне звільнення проводиться з генералами й адміралами у Центральному апараті міністерства оборони України - безпосереднім начальником, а також, як правило заступниками Міністра оборони України, командуючими видами Збройних сил або, в окремих випадках, за дорученням - їхніми заступниками.

Питання, які виникли в ході бесіди й не можуть бути вирішені на місці, направляються для вирішення старшому прямому начальнику з додатком матеріалів і довідок.

Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником при направленні подання про звільнення, у ході якої даються відповіді на питання і прохання, що були висловлені військовослужбовцем у першій бесіді, з'ясовуються підстави звільнення з урахуванням висновків військово-лікарських комісій та інші питання.

Пункт 94 Інструкції №141 передбачає, що видання наказів по особовому складу про звільнення осіб офіцерського складу з військової служби, підстави звільнення (пункт 65 Положення) зміні не підлягають, якщо при звільненні не допущені порушення існуючого законодавства й не визначалися нові обставини, пов'язані із звільненням.

5. Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 (надалі по тексту - Положення №174/93)

Відповідно до п.п. «є» п. 33 Положення №174/93, вбачається, що необхідність і терміновість переміщення осіб офіцерського складу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, визнаних військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я до нестройової служби у мирний час, з посад, що вони займають, на інші посади, обов'язки за якими вони можуть виконувати з урахуванням стану здоров'я, показників професійно-психологічного добору, підготовки і досвіду служби, визначаються прямим начальником від командира військової частини і вище на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Згідно з п.34 Положення №174/93 переміщення по службі осіб офіцерського складу провадиться: а) на вищі посади - шляхом просування по службі; б) на рівноцінні посади - у разі службової потреби (зміни штатів, організаційних заходів) чи проведення планової заміни в місцевостях із встановленим строком служби, а також з метою більш доцільного використання військовослужбовців; в) у зв'язку з вступом до навчального закладу із звільненням з посади, а також в разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - на підставах, передбачених пунктом 36 цього Положення; д) для роботи в державних органах і організаціях - за особистою згодою офіцера. Рішення про переміщення по службі офіцера приймається відповідним командиром (начальником) з урахуванням висновку атестаційної комісії та думки його безпосереднього начальника.

Згідно з п.35 Положення №174/93 просування по службі осіб офіцерського складу провадиться відповідно до професійних і моральних якостей, досягнутих результатів і виявлених здібностей, а також з урахуванням виконання завдань у складних умовах служби. У військових частинах, з'єднаннях, об'єднаннях, установах, військово-навчальних закладах, видах Збройних Сил України, управліннях Міністерства оборони України створюється з урахуванням висновку атестаційної комісії резерв кандидатів для просування по службі та направлення на навчання. Рішення про зарахування до резерву і виключення з нього доводиться до відома офіцерського складу військової частини.

Питання щодо кандидатів, які рекомендуються для призначення на керівні посади, від командира полку, прирівняної до нього особи і вище, розглядаються на відповідних військових радах у порядку, що визначається Міністром оборони України.

Згідно з п.39. Положення №174/93 особи офіцерського складу, яких переміщують по службі, мають вибути до нового місця служби після здачі справ і посади, але не пізніш як через місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли офіцер перебуває в черговій відпустці чи на лікуванні.

6. Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон)

Статтею 6 Закону встановлювлено, що військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються в штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Переміщення військовослужбовців з одних військових посад на інші визначається Положенням про проходження військової служби громадянами України.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Стосовно доводів скаржника про порушення відповідачем процедури звільнення в частині не проведення останнім відповідних співбесід про подальше звільнення позивача.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року по справі № 876/4860/15, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України було встановлено факт проведення з позивачем співбесід, які передували його звільненню, в ході проведення яких останній не заперечував проти видання наказу про його звільнення з фактично займаної посади і підстав звільнення чи встановлення розміру грошового утримання не оспорював.

Крім того, зазначеним вище рішенням встановлено, що позивач не ставив під сумнів відповідність займаної ним посади штатному розпису армійського корпусу та не домагався збільшення грошового забезпечення для призначення пенсії, хоча військовослужбовець, під час свого звільнення, наділений правом порушувати питання про приведення у відповідність займаної ним посади до штатного розпису армійського корпусу, ставити питання про терміновість її виконання та визначення сум грошового забезпечення необхідних для призначення пенсії.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої, шостої статті 78 КАС України (в чинній редакції, яка повністю кореспондується зі статтею 72 КАС України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тобто, обставини, встановленні судовими рішеннями, що набрали законної сили, колегією суддів не перевіряються.

Що стосується доводів скаржника про те, що він був звільнений з посади, якої на той час вже не існувало, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже вище було зазначено, пунктами 35 та 39 Положення №174/93 визначено, що просування по службі осіб офіцерського складу провадиться відповідно до професійних і моральних якостей, досягнутих результатів і виявлених здібностей, а також з урахуванням виконання завдань у складних умовах служби.

Питання щодо кандидатів, які рекомендуються для призначення на керівні посади, від командира полку, прирівняної до нього особи і вище, розглядаються на відповідних військових радах у порядку, що визначається Міністром оборони України.

Особи офіцерського складу, яких переміщують по службі, мають вибути до нового місця служби після здачі справ і посади, але не пізніш як через місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли офіцер перебуває в черговій відпустці чи на лікуванні.

З вищенаведеного слідує, що у випадках, коли нововведена посада є вищою за попередню, переміщення на неї може відбуватись виключно в порядку просування особи по службі, що потребує дотримання критеріїв, передбачених п.35 Положення №174/93, а введення в штат військової частини тієї чи іншої посади не передбачає автоматичного набуття цієї посади особою, яка займала попередню посаду.

Як вбачається з матеріалів справи, посада, яка була введена відповідно до змін штату №2/055 від 15.02.1994 року «заступник командира армійського корпусу з озброєння - начальник озброєння» з штатно-посадовою категорією «генерал-майор» була вищою за посаду «начальник управління - начальник озброєння», яка відповідала штатно-посадовій категорії полковника.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що після внесення змін до штату 38 армійського корпусу від 15.02.1997 року №2/055 позивач був переведений на нову посаду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підлягав звільненню саме з тієї посади, яку він займав на час звільнення, та саме така була зазначена в наказі про звільнення.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, п. 1 ч. 1 ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа