Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2019 року у справі №804/12901/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №804/12901/14

адміністративне провадження №К/9901/7329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 (суддя - Юрков Е.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Нагорна Л.М., Чепурнов Д.В.) у справі №804/12901/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 №0006331501 та №0006322202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально вчинених правочинів. Висновок податкового органу щодо безпідставності формування позивачем показників податкової звітності є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі №804/12901/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи відповідача зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, орган доходів і зборів посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків з метою ухилення від сплати податків до бюджету. Також відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надавалися сертифікати якості на придбаний товар у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд», а також інші первинні документи такі як: журнали обліку вантажів, журнали реєстрації довіреностей, прибуткові ордера, картки складського обліку матеріалів, реєстри приймання-здачі документів тощо. Відповідач стверджує, що оскільки позивач не підтвердив факт реального постачання товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд», з яким закон пов'язує право на формування податкового кредиту (факт отримання товарів), Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» не мало права на формування показників податкової звітності за результатом таких господарських відносин. На думку суб'єкта владних повноважень, прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що у поданій касаційній скарзі контролюючий орган посилається на перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд», що жодним чином не стосуються справи №804/12901/14. Позивач стверджує, що у справі №804/12901/14, за результатом розгляду якої були ухвалені постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015, судами розглядається питання господарських відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія», і питання, які були з'ясовані податковим органом при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до цієї справи не мають відношення. Таким чином, відповідачем в касаційній скарзі взагалі не наведено обґрунтування в чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішення справи №804/12901/14. В той же час, позивач зазначає, що фінансово-господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи належні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи, а тому висновок судів про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатом реальних господарських операцій з вказаним контрагентом є обґрунтованим. Відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить відмовити Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекцій Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/12901/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 25.02.2019 матеріали адміністративної справи №804/12901/14 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 26.02.2019.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» за період жовтень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1140000,00грн.; підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 102600,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24.07.2014 №469/22-02/25008215 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 №0006331501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1710000,00грн., в тому числі: 1140000,00грн. основний платіж та 570000,00грн. штрафні (фінансові) санкції; №0006322202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 153900,00грн., в тому числі: 102600,00грн. основний платіж та 51300,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» з огляду на штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених операцій, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків до бюджету. Вказаний висновок відповідача сформовано на основі податкової інформації, отриманої по вказаному контрагенту позивача (акт Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №145/26-56-22-01-03/38091691 від 20.03.2014, яким встановлено відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія» за податковою адресою). Також, обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності факту реального проведення спірних господарських операцій, відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості на товар та товарно-транспортних накладних, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. На думку відповідача, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2013 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» (постачальник) було укладено договір поставки №159, предметом якого є поставка продукції за асортиментом, кількістю та за ціною, зазначеною сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції здійснювалася згідно з правилами Інкотермс-2010 на умовах: СРТ-склад покупця. Відповідно до умов зазначеного договору було складено специфікацію №1 від 27.09.2013, згідно з якою покупцем придбано маршрутизатор MRS-30-20DC, сервер, сховище. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, специфікацією до договору, накладною, податковою накладною, актами приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів (сховища, сервера та маршрутизатора), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей виписану позивачем на співробітника позивача (товарознавець), що підтверджено витягом із журналу довіреностей. Розрахунки за придбаний товар було проведено між сторонами у безготівковій формі, що підтверджує банківськими виписами по рахунку позивача.

Також, 25.09.2013 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» (виконавець) було укладено договір на надання послуг №150/Д, за умова якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з розроблення, оновлення та тестування програмних продуктів. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, актами про надання послуг, податковими накладними. Також, за результатом виконання умов вказаного договору позивачем було складено акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, яким зафіксовано повне виконання робіт (усунення дефектів роботи по модернізації). Розрахунки за придбані послуги було проведено між сторонами у безготівковій формі, що підтверджує банківськими виписами по рахунку позивача.

Судами також встановлено, що передумовою укладання зазначеного договору та необхідності у придбанні нового сервера й поновлення сховища бази даних слугував збій в системі електропостачання позивача, що призвело до виходу з ладу обладнання (сервер). Також потреба у придбанні нового сервера та поновлення сховища бази даних, виникла внаслідок необхідності доопрацювання та поновлення програмного комплексу Oracle E-Busines Suite (який введено в експлуатацію в липні 2008 року) про що свідчать матеріали справи.

Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаного контрагента товар та послуги були використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз».

На момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано контролюючим органом і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання податкового органу на акт Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №145/26-56-22-01-03/38091691 від 20.03.2014, яким встановлено відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія» за податковою адресою, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу відмови у задоволенні позову, на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку перевезення товарів здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» на склад позивача, - при якому продавець доставляє товари безпосередньо на склад покупця, де відбувається перехід права власності; доставка здійснюється транспортом продавця або через транспортну організацію, проте всі ризики в процесі транспортування несе продавець, він же оплачує всі тарифи, включаючи розвантаження на складі покупця. Таким чином, позивачем не порушено вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних, оскільки останній здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з ненаданням під час проведення перевірки сертифікатів якості, що на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту придбання товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару (маршрутизатору, серверу, сховища), який постачалося позивачу згідно з вищенаведеним договором. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Таким чином та за встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

До того ж, суд касаційної інстанції погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» викладеними в запереченні на касаційну скаргу щодо її необґрунтованості, оскільки питання, які були з'ясовані податковим органом при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до справи №804/12901/14 не мають жодного відношення. Таким чином доводи відповідача викладені у касаційній скарзі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 щодо неправомірності формування позивачем показників податкового обліку за результатом взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» з суб'єктом господарювання, який не є контрагентом позивача, у періоді, в якому було проведено перевірку, та складено за її наслідками акт від 24.07.2014 №469/22-02/25008215, є безпідставними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія».

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 №0006331501 та №0006322202.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі №804/12901/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду