Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.01.2023 року у справі №200/17102/21
Постанова КАС ВП від 26.01.2023 року у справі №200/17102/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 200/17102/21

адміністративне провадження № К/990/25307/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя - Толстолуцька М.М.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

у справі №200/17102/21

за позовом військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення збитків завданих державі.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі в розмірі 112 431,01 грн.

2. Разом з позовом позивач подав клопотання про встановлення процесуальних строків, в якому просив суд прийняти позовну заяву до розгляду та, зокрема, зазначив, що керуючись Положенням №243/95-ВР та Цивільним кодексом України військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства в межах строку звернення. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2021 року у справі №695/2909/20 відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із іншою підсудністю. Таким чином, підставою для звернення до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України виникає з 11 листопада 2021 року, оскільки військову частину НОМЕР_1 належним чином повідомлено про рішення суду 11 листопада 2021 року.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року, заяву Військової частини НОМЕР_1 про встановлення процесуальних строків залишено без задоволення, а позовну заяву повернуто позивачу.

4. Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

7. У обґрунтування свого рішення зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до пункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено із списків частини 17 січня 2018 року.

8. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди у вигляді втрати інвентарного та речового майна, термін носіння якого не закінчився, уже станом на момент складання довідок-розрахунків, а отже, саме з цього часу у позивача, як суб`єкта владних повноважень, виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі.

9. Також, суд вказав на те, що як на час звернення позивача до Золотоніського міськрайонного суду з позовом у порядку цивільного судочинства, так і на час подання позову до Донецького окружного адміністративного суду, судова практика щодо юрисдикції даної категорії спорів була чітко сформована та вказувала, що такі спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

10. При цьому, суд відхилив доводи позивача, що ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2021 року в справі №695/2909/20 не була надіслана позивачу, оскільки звертаючись до суду позивач мав можливість звернутися до суду із заявою про отримання рішення за результатами розгляду позовної заяви або ознайомитися з текстом рішення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/), або в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Військова частина НОМЕР_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нею пропущений строк звернення до суду з позовом, вважає рішення судів прийнято з порушеннями норм матеріального права та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

12. Зазначає, що оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Таке твердження підтверджується та не суперечить висновку Верховного Суду викладеному в постанові від 11 серпня 2020 року у справі №404/4551/19.

13. Стосовно встановленої практики Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії справ в порядку адміністративного судочинства зазначає, що у своїх рішеннях суди попередніх інстанцій послались на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №813/1045/18 (провадження №11-574апп19), на постанови Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі №825/1463/16, від 26 січня 2021 року у праві №620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20, де суд встановив підсудність справ в порядку адміністративного судочинства.

14. Поряд з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 21018 року у справі №815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі№755/2258/17 зазначила, що справи про стягнення збитків держави повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

15. Серед іншого скаржник зазначив, що у постанові від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а (провадження №11-611апп18) Велика палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі №21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішення у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п.50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

16. Зауважує, що жодним нормативно-правовим актом в тому числі КАС України, не передбачає обов`язку учасника справи відслідковувати всі правові позиції Верховного Суду. До того ж відсутні єдиний уніфікований збірник чи визначений порядок за яким кожна особа змогла б у вільному доступі ознайомитись з правовими висновками судів за тематикою.

17. Таким чином, застосування до особи такого негативного процесуального наслідку, як повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строків звернення до суду з підстав, що особа повинна знати про встановлену практику Верховного Суду є безпідставною, до того ж сам інститут процесуального права покликаний на те, щоб дати можливість особі, яка звертається до суду з помилковою підсудністю подати позов за встановленою юрисдикцією.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

19. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судових рішень, зазначеній в частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

20. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.

21. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

23. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

24. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

25. Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

26. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

27. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суд, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

28. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

29. Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

30. Так КАС України визначає порядок дій суду першої інстанції у випадку, якщо позов подано після закінчення строків, установлених законом.

31. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

32. Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

33. Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

34. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

35. Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

36. Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

37. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

38. Отже, системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

39. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

40. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

41. До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

42. Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

43. Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2021 року, згідно з поштового штемпеля на конверті, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків завданих державі в розмірі 112 431,01 грн.

44. Разом з позовом військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про встановлення процесуальних строків, в якому просила суд прийняти позовну заяву до розгляду та зазначила наступне.

45. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 вересня 2016 року №506 зі змінами від 29.09.2016 №512 капітана ОСОБА_1 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності. Під час проходження військової служби з ОСОБА_1 стягувались кошти, останній дії військової частини НОМЕР_1 не оскаржував. Тобто, на думку позивача фактично визнав свою вину.

46. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до пункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено із списків частини 17 січня 2018 року.

47. Тобто з 17 січня 2018 року, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби у Військової частини НОМЕР_1 виникли правові підстави для звернення з позовом до суду з метою відшкодування збитків завданих державі ОСОБА_1 .

48. На момент звільнення відповідача діяла постанова Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" (далі - Положення №243/95-ВР).

49. 27 листопада 2020 року військова частина НОМЕР_1 в порядку цивільного судочинства звернулась з позовом про відшкодування збитків завданих державі ОСОБА_1 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської обл.

50. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 11 січня 2021 року в справі №695/2909/20 цивільну справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі передано для розгляду до Приморського районного суду міста Маріуполя.

51. Приморським районним судом міста Маріуполя направлено запит до Відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для з`ясування місце проживання відповідача.

52. Відділом аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради була надана відповідь суду про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресую АДРЕСА_1 з 02 квітня 20 року по теперішній час.

53. Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 березня 2021 року справу №695/2909/21 передано до Жовтневого районного суду міста Маріуполя.

54. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2021 року в справі №695/2909/20 відмовлено у відкриті провадження у зв`язку із тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

55. На адресу Військової частини НОМЕР_1 електронної копії ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 травня 2021 року в справі №695/2909/20 - не надходило.

56. В порядку статті 251 КАС України, яка передбачає, що у разі відсутності офіційної електронної адреси судове рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Військова частина НОМЕР_1 не отримувала рекомендований лист з відповідним рішенням суду.

57. Під час перебування в основній щорічній відпустці працівником військової частини НОМЕР_1 04 листопада 2021 року за дорученням особисто отримано ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2021 року в справі №695/2909/20 та 11 листопада 2021 року за вх. №34/1185 зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 .

58. Керуючись Положенням №243/95-ВР та Цивільним кодексом України вважає, що Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства в межах строку звернення.

59. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2021 року в справі №695/2909/20 відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із іншою підсудністю.

60. Таким чином, підставою для звернення до суду в порядку КАС України виникає з 11 листопада 2021 року, оскільки військову частину НОМЕР_1 належним чином було повідомлено про рішення суду 11 листопада 2021 року.

61. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що вказані доводи позивача є необґрунтованими. Зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до пункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено із списків військової частини 17 січня 2018 року.

62. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди у вигляді втрати інвентарного та речового майна, термін носіння якого не закінчився, уже станом на момент складання указаних довідок-розрахунків, а отже, саме з цього часу у позивача, як суб`єкта владних повноважень, виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі. Проте, з указаним позовом позивач звернувся до адміністративного суду лише у 2021 році, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України.

63. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач, зокрема вказував про зміну Верховним Судом практики щодо юрисдикції цієї категорії справ з цивільної на адміністративну, у зв`язку з чим вперше він звернувся з вказаним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

64. Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично вважали, що клопотання військової частини НОМЕР_1 про встановлення процесуальних строків є клопотанням про поновлення строків звернення до суду з позовом.

65. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з позовом не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку, про що також зазначив в касаційній скарзі.

66. Що ж стосується клопотання про встановлення процесуальних строків, то його зміст та прохальна частина не містить вимог про поновлення строків звернення до суду з позовом, а зводиться лише до викладу обставин, що передували зверненню позивача до Донецького окружного адміністративного суду, які просив врахувати.

67. Суд першої інстанції вважаючи, що клопотання про встановлення процесуальних строків є клопотанням про поновлення строку звернення до суду, визнаючи підстави вказані в такому клопотанні неповажними, залишив його без задоволення, а позов повернув позивачу.

68. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, або підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху, а особа має право протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.

69. Такі процесуальні дії (залишення позову без руху) мають бути вчинені судом першої інстанції першочергово (частина перша статті 123 КАС України).

70. Повернення ж позову може бути застосовано як наслідок неподання позивачем заяви, в зазначений строк, або у разі визнання судом вказаних позивачем інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного неповажними (частина друга статті 123 КАС України).

71. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду та визнаючи обставини вказані в клопотанні про встановлення процесуальних строків неповажними, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням інших поважних причин такого пропуску.

72. На таке порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав йому належної правової оцінки.

73. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

74. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.

75. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

76. Оскільки оскаржувані судові рішення перешкоджають подальшому провадженню у справі, а також не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, їх належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

77. За таких обставин і правового регулювання, касаційна скарга підлягає задоволенню.

78. З огляду на результат касаційного розгляду питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі №200/17102/21- скасувати.

Справу №200/17102/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко