Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №640/126/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/126/19

адміністративне провадження № К/9901/29700/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/126/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"

до Міністерства культури України, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити

за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Безименної Н. В., суддів: Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.)

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" (далі - ПрАТ "Київський маргариновий завод") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства культури України у погоджені дозволу № 65428-18 (розміщення рекламної вивіски), оформленої листом від 14 липня 2018 року № 3140/10-2/13-18;

- зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами розглянути заяву ПрАТ "Київський маргариновий завод" з доданим пакетом документів згідно опису Центру надання адміністративних послуг від 20 грудня 2017 року щодо видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі ПрАТ "Київський маргариновий завод".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано відмову Міністерства культури України у погоджені дозволу № 65428-18 (розміщення рекламної вивіски), оформленої листом від 14 липня 2018 року № 3140/10-2/13-18.

Визнано протиправною бездіяльність Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ПрАТ "Київський маргариновий завод" з доданим пакетом документів згідно опису Центру надання адміністративних послуг від 20 грудня 2017 року щодо видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі ПрАТ "Київський маргариновий завод".

Зобов'язано Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняти рішення за результатами розгляду заяви ПрАТ "Київський маргариновий завод" з доданим пакетом документів згідно опису Центру надання адміністративних послуг від 20 грудня 2017 року щодо видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі ПрАТ "Київський маргариновий завод" з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

3. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Міністерство культури та інформаційної політики України подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року повернуто скаржнику з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та в період до 30 вересня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 09 листопада 2020 року Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права. Так, судом ухвала про залишення апеляційної скарги без руху не направлялась ані Міністерству культури України, ані Міністерству культури та інформаційної політики України. Також доказів направлення та отримання зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції матеріали справи не містять. За таких обставин, строк для усунення недоліків апеляційної скарги навіть не настав. За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09 листопада 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26 січня 2021 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

14. Так, у відповідності до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених частини 1 статті 293 КАС України.

15. Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, пунктом першим частини п'ятої, частиною шостою якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

16. Водночас, згідно з положеннями частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

17. В свою чергу, статтею 169 КАС України (пункт 1 частини четвертої) встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

18. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, яка у разі не усунення такого недоліку, повертається особі, яка її подала.

19. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року залишено без руху.

20. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору та установив строк для усунення зазначених в ній недоліків терміном 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.

21. Згідно наявного в матеріалах справи супровідного листа від 09 вересня 2020 року № 640/126/19/53081/2020, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 07 вересня 2020 року було направлено на адресу ПрАТ "Київський маргариновий завод".

22. Та саме позивачем - ПрАТ "Київський маргариновий завод" 14 вересня 2020 року було отримано копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №
0102930831163.

23. Шостий апеляційний адміністративний суд повертаючи 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України виходив з того, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги, сплинув 25 вересня 2020 року. А тому, оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та в період до 30 вересня 2020 року усунуті не були, апеляційна скарга підлягає поверненню.

24. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій безпідставно повернув апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України, чим порушив норми процесуального права, оскільки, як свідчать матеріали справи, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху не направлялась на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України та останнім отримана не була.

25. Вказані обставини позбавили Міністерство культури та інформаційної політики України можливості виконати вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року та скористатись правом на апеляційний перегляд судового рішення.

26. Колегія суддів звертає увагу, що КАС України визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та у визначених законом випадках - касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених КАС України, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

27. Повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

28. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

29. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

30. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

31. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати відповідачу можливість захистити своє право в суді.

32. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

33. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

34. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

35. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

36. Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, пункт 50,52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, пункт 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов'язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, пункт 65; Wesolek v. Poland, № 65860/12).

37. При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).

38. Частиною 1 ст. 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. З огляду на вказане, Верховний Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процессуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій