Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 240/24146/21

адміністративне провадження № К/990/20240/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/24146/21

за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним порядок подвійного нарахування єдиного внеску,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Панкеєва В. А.) від 01 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Полотнянко Ю. П., Смілянець Е. С., Драчук Т. О.) від 15 березня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним порядок подвійного нарахування єдиного внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23 лютого 2021 року № Ф-157756-51 та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 лютого 2021 року № Ф-157756-51 Головного Управління ДПС у Житомирській області про вимогу сплатити 40516,74 грн.

2. 30 листопада 2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позовну заяву шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу від 23 лютого 2021 року №Ф-157756.

3. В обґрунтування заяви вказано, що старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Товкачем Р. В. за результатами розгляду заяви Головного Управління ДПС у Житомирській області про примусове виконання було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з нього, за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23 лютого 2021 року №Ф-157756, заборгованості з ЄСВ в розмірі 40 516,74 грн.

4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу від 23 лютого 2021 року №Ф-157756 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/24146/21.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року залишено без змін.

6. Не погодившись із вказаними судоми рішеннями, 02 серпня 2022 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просило скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

7. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

9. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державним виконавцем розпочато примусове виконання вимоги Головного Управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 лютого 2021 року №Ф-157756, яка є предметом спору у справі, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі.

12. Касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що позивач не довів та документально не підтвердив обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

14. Частинами першою та другою статті 150 КАС України перебачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити встановлені цією статтею заходи забезпечення позову.

15. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

16. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

17. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

18. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

19. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, зокрема для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

20. Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, передбачені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

21. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

22. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, що прийняте в адміністративній справі.

23. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

24. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

25. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

26. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

28. Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

29. За змістом пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі виконавчого документу - вимоги про сплату боргу від 23 лютого 2021 року №Ф-157756 постановою державного виконавця Корольовського відділу ДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 25 жовтня 2021 року №67191093 відкрито виконавче провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Житомирській області боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

31. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки оспорювана у цій справі вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23 лютого 2021 року №Ф-157756 є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження.

32. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

33. Доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи.

34. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги відповідача.

35. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

37. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 134 139 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 240/24146/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов