Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.10.2018 року у справі №826/4384/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №826/4384/15

адміністративне провадження №К/9901/64324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року (суддя Качур І. А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (судді: Василенко Я. М. (головуючий), Кузьменко В. В., Файдюк В. В. ) у справі № 826/4384/15 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Полтавській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу у розмірі 19 011,36 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань, а саме - 11.02.2015 за ОСОБА_1, враховуючи переплату в розмірі 72,25 грн, обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 19 011,36 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнено з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 19 011,36 грн, шляхом перерахування на бюджетний рахунок 33214813700012, код бюджетної класифікації: 18010700, одержувач: УК Миргородський р-н/м. Миргород/18010700, код 37845125, МФО 831019.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 19 011,36 грн, внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов ГУ ДФС у Полтавській області без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 11.02.2015 за ОСОБА_1, враховуючи переплату в розмірі 72,25 грн, обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 19 011,36 грн (основний платіж), який виник у зв'язку із: 1) донарахуванням сум податкового зобов'язання в розмірі 9 239,94 грн основний платіж), визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000012800 від 30.04.2013 (вказане повідомлення-рішення направлено відповідачу засобами поштового зв'язку); 2) донарахуванням сум податкового зобов'язання в розмірі 9 843,67 грн (основний платіж), визначених податковим повідомленням-рішенням № 3062-15 від 30.06.2014 (вказане повідомлення-рішення направлено відповідачу засобами поштового зв'язку).

9 жовтня 2014 року податковим керуючим було сформовано податкову вимогу № 2445-25, яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, однак повернулася до контролюючого органу. Податкова вимога № 2445-25 від 09.10.2014 ні в апеляційному, ні в судовому порядку, на час розгляду судами першої та апеляційної інстанції цієї справи, не оскаржувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом при прийнятті та направленні відповідачу податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги (які не були отримані ОСОБА_1), та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що Полтавським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №1640/2596/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0000012800, від
30.06.2014 № 3062-15 та податкової вимоги від 09.10.2014 № 2445-25 та прийнято рішення від 20 грудня 2018 року (залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року), яким скасовано вказані податкові повідомлення-рішення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковий кодекс України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

10.2. Пункт 58.3 статті 58.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

10.3. Пункт 59.1 статті 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

10.4. Пункт 287.5 статті 287.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Задовольняючи позовні вимоги контролюючого органу щодо стягнення з відповідача суми податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 19 011,36 грн суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що контролюючим органом у відповідності до положень та вимог чинного податкового законодавства було сформовано податкову вимогу, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань.

У оскаржуваних рішеннях суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було прийнято та направлено відповідачу засобами поштового зв'язку податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000012800 та від 30.06.2014 № 3062-15, а також податкову вимогу від 09.10.2014 № 2445-25.

Однак, колегія суддів зазначає, що у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року суд апеляційної інстанції посилається та застосовує до правовідносин, які виникли у 2013 році та 2014 році, положення податкового законодавства, а саме: пункт 58.3 статті 58, пункт
59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у редакції ~law17~ від
21.12.2016, яка набрала чинності лише з першого січня 2017 року, чим порушено принцип незворотності дії закону у часі. Крім того, суд апеляційної інстанції у вказаному рішенні для вирішення справи, також посилається на Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174, тобто значно пізніше виникнення спірних правовідносин у справі № 826/4384/15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанції зазначають, що відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000012800 та від 30.06.2014 № 3062-15, а також податкова вимога від 09.10.2014 № 2445-25 ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались. Проте, відповідачем було оскаржено в судовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення та вимога, і рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 1640/2596/18 (за позовом ОСОБА_1 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 0000012800 та від
30.06.2014 № 3062-15 та податкової вимоги від 09.10.2014 № 2445-25), залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000012800 та від 30.06.2014 № 3062-15, а іншій частині позовних вимог провадження у справі № 1640/2596/18 було закрито.

Колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду справи № 826/4384/15 відповідачем вже було подано адміністративний позов у справі № 1640/2596/18.

Судами першої та апеляційної інстанції було зроблено висновок, що відповідачем не оскаржувалась вказана податкова вимога та податкові повідомлення-рішення без встановлення таких обставин справи.

13. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

15. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

16. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

18. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

19. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами, зокрема, не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

20. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

21. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

22. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 826/4384/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду