Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №817/992/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №817/992/15

адміністративне провадження №К/9901/9083/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 (суддя Борискін С. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
10.06.2015 (судді: Жизневська А. В. (головуючий), Котик Т. С., Малахова Н. М. ) у справі №817/992/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо порушення порядку проведення невиїзної документальної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.04.2015 №0000682202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 1 022 470,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 255 617,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом порушено вимоги п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, оскільки в наказі про проведення перевірки та повідомленні не вказано про дату початку та місце проведення перевірки, що на думку позивача позбавило його можливості надати первинні документи на підтвердження реальності вчинення господарських операцій, а отже дії відповідача є протиправними. Також позивач вказує, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, а отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
10.06.2015, позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. В частині задоволених вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення порядку проведення невиїзної документальної перевірки, то суди дійшли висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на не встановлення порушень порядку проведення перевірки. Крім того суд першої інстанції вказав, що не зазначення у повідомленні про перевірку та наказі місця проведення перевірки, є формальним порушенням, оскільки невиїзні документальні перевірки проводяться контролюючими органами у своїх службових приміщеннях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2015, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.03.2015 № 81/17-16-22-02/38379182, оформленого за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки питань дотримання ТОВ "ВТІ ПРОМТЕХСЕРВІС" вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість при купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з ТОВ "Ювентус - Груп ", ТОВ "Стройбуд 2012 ", ТОВ "Ілана Плюс", ТОВ "Міраброн Плюс ", ТОВ "Еліт Трейд Компані ", ТОВ "Ідлер - Буд", ТОВ "Стройбуд 2013", ТОВ "Дніпро Тренд Менеджмент" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ на загальну суму 1 022 470,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Зазначені висновки відповідача ґрунтуються, зокрема на наявності кримінального провадження за фактом вчинення організованою групою фіктивного підприємництва, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розтрати чужого майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 212 Кримінального кодексу України та наявності протоколу допиту свідка (директора ТОВ "Стройбуд 2012"), який вказував про його непричетність до діяльності вказаного господарюючого суб'єкту. Також контролюючий орган вказує, що про відсутність реальності господарських операцій свідчить податкова інформація, що наявна в інформаційних базах ДФС та інформація, що надана іншими контролюючими органами та відображена в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, зокрема контрагенти не мають ресурсів для проведення господарської діяльності, відсутні за місцезнаходженням.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що підставою для перевірки стала постанова про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки від 04.03.2015 старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 209, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. На виконання зазначеної постанови відповідачем було прийнято наказ від 06.03.2015 № 148, який разом з повідомленням про проведення перевірки від 06.03.2015 № 5403/17-16-22-02 був отриманий позивачем 10.03.2015, що позивачем не заперечувалось.

Також судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Ювентус - Груп ", ТОВ "Стройбуд 2012 ", ТОВ "Ілана Плюс ", ТОВ "Міраброн Плюс", ТОВ "Еліт Трейд Компані ", ТОВ "Ідлер - Буд ", ТОВ "Стройбуд 2013", ТОВ "Дніпро Тренд Менеджмент" на підставі договорів купівлі - продажу.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, банківські виписки.

Судами також встановлено використання отриманих ТОВ "ВТІ ПРОМТЕХСЕРВІС" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, що підтверджується копіями укладених договорів з контрагентами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з банківських рахунків та ін.

Судами встановлено і наявність правосуб'єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70, 71, 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.

З ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 212 Кримінального кодексу України, а також наявність протоколу допиту в якості свідка (директора ТОВ "Стройбуд 2012") в рамках такого провадження, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по - друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.

22. Також колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень у цій справі, та свідчили б про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність позивача щодо такої та злагодженості дій між ними.

Не було також контролюючим органом доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

23. Судами правомірно не взято до уваги і посилання контролюючого органу на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання зважаючи на те, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
10.06.2015 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341,343,349,350,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі № 817/992/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду