Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2018 року у справі №242/65/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №242/65/17

адміністративне провадження №К/9901/38981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 242/65/17

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Селидовського об'єднаного управління ПФУ Донецької області (правонаступник управління ПФУ; далі - об'єднане управління ПФУ)

на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Капітонова В.І. та

ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати:

- неправомірними дії відповідача щодо незарахування до його загального та пільгового підземного страхового стажу періодів роботи на підприємстві «Селидівська дирекція по ліквідації шахт» з 13 вересня 1999 року по 30 березня 2007 року та на відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - Шахта «Курахівська») з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2015 року по 05 жовтня 2016 року;

- зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок розміру пенсії за віком на пільгових умовах з 05 жовтня 2016 року, зарахувавши на підставі належним чином оформлених записів трудової книжки НОМЕР_1 до загального та пільгового підземного страхового стажу позивача в умовах зайнятості під землею (в шахті) повний робочий день зазначені періоди роботи;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він не може та не повинен нести відповідальність за несплату Шахтою «Курахівська» страхових внесків, які були відраховані з його заробітної плати в спірні періоди роботи до ПФУ, оскільки законодавство не передбачає відповідальність робітника за неперерахування з вини роботодавця таких страхових внесків.

Селидівський міський суд Донецької області постановою від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо незарахування до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 13 вересня 1999 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Селидівська дирекція по ліквідації шахт»; з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2015 року по 05 жовтня 2016 року на Шахті « Курахівська»;

- зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05 жовтня 2016 року, зарахувавши до його загального та пільгового стажу період роботи з 13 вересня 1999 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Селидівська дирекція по ліквідації шахт»; з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2015 року по 05 жовтня 2016 року на Шахті «Курахівська».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що усі спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами трудової книжки. При цьому, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.

25 квітня 2017 року об'єднане управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що трудова книжка не має можливості підтвердити саме пільговий стаж роботи за відсутності посилань на Списки робіт, професій і посад, які діють право призначення пенсії, посилання на які надають підстави для підтвердження пільгового стажу роботи. Відтак, до управління ПФУ необхідно надавати уточнюючу довідку, якою б підтверджувався пільговий характер роботи. Окрім цього, скаржник зазначає, що документи, видані на тимчасово окупованій території є недійсними та не створюють правових підстав.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 травня 2017 року прийняв до провадження вказану касаційну скаргу та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач прийнятий на роботу до Шахти «Курахівська» та працював на підприємстві шахта «Гірник» Селидівського виробничого об'єднання по видобутку вугілля, яка увійшла до складу «Селидівська дирекція по ліквідації шахт»: з 13 вересня 1999 року до 01 серпня 2000 року - електрослюсарем підземним 5-го розряду; 01 серпня 2000 року позивача переведено гірником з ремонту гірничих виробок 4-го розряду на гірську ділянку з повним робочим днем під землею; 11 березня 2003 року позивача переведено машиністом підземним установок 2-го розряду з повним робочим днем під землею; 01 листопада 2004 року переведено позивача електрослюсарем 4-ого розряду підземним з повним робочим днем під землею та звільнено 30 березня 2007 року (а.с. 7-11).

02 січня 2004 року «Селидівська дирекція по ліквідації шахт» увійшла до складу державного підприємства «Обласна дирекція «Донвуглереструктуризація».

З 01 березня 2008 року «Селидівська дирекція по ліквідації шахт» увійшла до складу «Донецької виконавчої дирекції по ліквідації шахт».

З 01 липня 2010 року «Донецька виконавча дирекція по ліквідації шахт» увійшла до складу державного підприємства «Донвуглереструктуризація».

З 01 квітня 2013 року «Донецька виконавча дирекція по ліквідація шахт» перейменовано в «Донецьку дирекцію по виконанню проектів ліквідації шахт» (а.с. 33).

07 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою № 2266 про призначення пенсії за віком (а.с. 34, зв. бік).

З 05 жовтня 2016 року за повідомленням управління ПФУ позивачеві призначено пенсію згідно пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та пункту 2 розділу XV Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [далі - Закон № 1058-IV, (а.с. 6, 26)].

До пільгового стажу позивача не зарахований період його роботи з 13 вересня 1999 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Селидівська дирекція по ліквідації шахт», шахта «Гірник», так як пільгова довідка від 10 жовтня 2016 року № 127 видана підприємством «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», яке фактично знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому перевірити достовірність наданої довідки немає можливості.

Крім того, до страхового та пільгового стажу позивача не зараховані періоди його роботи з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2015 року по 05 жовтня 2016 року на Шахті через несплату підприємством страхових внесків до ПФУ (а.с. 6).

19 грудня 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» далі - Закон № 345-VI (а.с. 25).

На період звернення із заявою стаж пільгової роботи за Списком № 1 у позивача дорівнює 12 років 09 місяців 12 днів.

Рішенням управління ПФУ від 21 грудня 2016 року № 2502 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно Закону № 345-VI, оскільки страховий стаж на підземних роботах складає 12 років 09 місяців 12 днів замість необхідних 15 років. Наявність такого стажу на підземних роботах обумовлена несплатою страхових внесків до ПФУ за період з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та несплатою щомісячних платежів єдиного соціального внеску за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2016 року підприємством Шахта «Курахівська».

Також, до пільгового стажу не зараховано період роботи 13 вересня 1999 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Селидівська дирекція по ліквідації шахт, шахта «Гірник», оскільки пільгова довідка від 10 жовтня 2016 року № 127 видана підприємством «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», яке фактично знаходиться на непідконтрольній українській владі території та реєстраційні зміни щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території не здійснювались, тому перевірити достовірність наданої довідки не має можливості (а.с. 27).

Згідно наказу від 03 серпня 2000 року № 175 (а) на шахті «Гірник» відповідно до наказу № 165 (а) від 01 серпня 2000 року проведено атестацію робочих місць та затверджено перелік професій та посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, посад машиніста підземних установок, гірника підземного, гірника з ремонту гірничих виробок, електрослюсаря підземного (а.с. 32).

У протоколі вказано, що засіданням атестаційної комісії шахти «Гірник» постановлено, що умови праці, шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях не змінювались та характер робіт, які виконують робітники за Списком № 1 на шахті «Гірник», відповідає певним характеристикам робіт (а.с. 30, зв. бік).

Згідно службової записки від 09 листопада 2016 року відділ обслуговування громадян просив начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем управління ПФУ надати інформацію, чи здійснена перереєстрація підприємства на території підконтрольній Україні, а саме: «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».

З відповіді вбачається, що станом на 10 листопада 2016 року страхувальник «Донецька виконавча дирекція з ліквації шахт» зареєстрований у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції з 02 червня 2010 року та реєстраційні зміни щодо зміни місцезнаходження на території, підконтрольній українській владі не здійснювались ( а.с. 29).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону 1058-VI, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

Згідно із пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року (стаття 8 Закону № 345-VI).

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року. № 637 (даної - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з невідповідністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до Списку №1- підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що, станом на 10 листопада 2016 року страхувальник «Донецька виконавча дирекція з ліквації шахт» зареєстрований у Маріупольській ОДПІ з 02 червня 2010 року проте виробничі потужності знаходяться на непідконтрольній українській владі території

Абзац 7 пункту 20 Порядку №637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно даних, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за у спірні періоди позивач дійсно отримував заробітну плату на шахті, трудовий стаж у спірний період, у тому числі за 2016 рік зараховано за кодом ЗП3013А1.

Відповідно до постанов правління ПФУ від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», від 08 жовтня 2010 року № 22-2 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та від 03 грудня 2013 року № 25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спец стажу за № ЗП3013А1 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці .

Тобто, при здачі звітів страхувальником до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Тому пенсійним органом безпідставно невключено позивачу спірні періоди роботи для перерахунку його пенсії.

Окрім цього, на підставі частини першої статі 24 Закону № 1058-VI страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-VI, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-VI передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини першої статті 16 Закону № 1058-VI застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-VI) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).

Окрім цього, колегія суддів зазначає, Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а (2/175/97/16) міститься правовий висновок про те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селидовського об'єднаного управління ПФУ Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 242/65/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду