Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2019 року у справі №826/13465/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа №826/13465/16

адміністративне провадження №К/9901/3783/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н. А., Смоковича М. І.

розглянув у порядку письмого провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/13465/16

за позовом Міністерства юстиції України

до Державної аудиторської служби України,

третя особа Державна фінансова інспекція України

про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, ухвалене в складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О. М., суддів Пащенка К. С., Шейко Т. І.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О. І., суддів Василенка Я. М., Кузьменка В. В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 29 серпня 2016 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, Мін`юст України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач, Держаудитслужба), в якому просило визнати протиправними та скасувати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 15 серпня 2016 року №15-14/164 та вимогу від 15 серпня 2016 року №15-14/163 про усунення порушень.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що проведення Держаудитслужбою позапланової ревізії позивача є протиправними діями з огляду на відсутність у цієї служби повноважень на її проведення. За постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» органом уповноваженим на проведення перевірки є Державна фінансова інспекція України.

2.1. Як наслідок, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач уважає застосовані заходи впливу у вигляді попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та вимогу про усунення порушень. Окрім того, позивач заперечує висновки перевірки також по суті.

2.2. Зокрема, позивач вважає, що висновок Держаудитслужби щодо відсутності первинних документів, а саме актів приймання-передачі товару, які фіксують факт здійснення господарської операції щодо передачі та повернення товару з відповідального зберігання за Договором №27 від 27 квітня 2015 року є необґрунтованим, оскільки наданий до матеріалів ревізії Акт №1 від 05 травня 2015 року здачі-приймання послуг зі складування та зберігання товару фіксує факт здійснення господарської операції та є первинним документом, який зареєстрований та взятий на облік в Державній казначейській службі України.

3. Відповідач, заперечуючи проти позову, указує, що ревізією встановлено порушення законодавства, що призвело до втрат фінансових та матеріальних ресурсів у розмірі 60 000 грн. Зокрема, на виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору №27 від 27 квітня 2015 року до ревізії не надані первинні документи, що підтверджують фінансово-господарську операцію - акти приймання-передачі товару, що підтверджують його складування та зберігання у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВАЛЕК». Водночас акт, на який посилається позивач, контролюючий орган розцінює, як недостатній для підтвердження факту здійснення господарської операції.

3.1. Шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку Мінюста України з даними Переліку товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні по найменуванню товару, його кількості, ціні та сумі встановлено, що станом на 27 квітня 2015 року за даними бухгалтерського обліку позивача товар в кількості 522 комплектів (штук) на загальну суму 4 914 153 грн не обліковувався.

3.2. Щодо законності проведення ревізії відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868, якою утворено Держаудитслужбу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 519 - р, яким функції і повноваження Державної фінансової інспекції України, що припиняється, покладено на Держаудитслужбу.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Підставою для застосування заходів впливу, які є спірними у цій справі, є проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мін`юста України за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на виконання ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року в справі №757/25575/16-к та в справі №757/25636/16-к у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014100100005912.

5. За наслідком проведення ревізії Державною фінансовою інспекцією України складено акт від 12 липня 2016 року №15-21/10, який підписаний представником Міністерства юстиції України із викладеними запереченнями до нього (Т.1 а.с.29-86).

6. Висновки акта ревізії, зокрема, обґрунтовано посиланням на те, що у травні 2015 року Міністерством юстиції України проведено оплату в сумі 60 000 грн за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з КПКВК 3601010 «Керівництво та управління у сфері юстиції», КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» на розрахунковий рахунок ТОВ «ФІРМА «ВАЛТЕК» за послуги зі складування та зберігання товару в період з січня по травень 2015 року, відповідно до Договору від 27 квітня 2015 року № 27 за відсутності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо передачі товару на відповідальне зберігання та повернення товару з відповідального зберігання.

7. Водночас до ревізії не надано акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання та повернення товару з відповідального зберігання, як це передбачено підпунктами 2.1.1 та 3.1.1. Договору від 27 квітня 2015 року № 27, у зв`язку з чим неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції щодо послуг зі зберігання товару.

8. Державною аудиторською службою України за наслідками проведення ревізії до Мін`юста України застосовано заходи впливу у вигляді попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 15 серпня 2016 року №15-14/164, яким позивача попереджено про неналежне виконання вимог бюджетного законодавства, заявлено вимогу вжити дієвих заходів щодо усунення порушень та попередження їх у подальшій роботі та надати інформацію про вжиті заходи та виконання цього попередження разом із копіями завірених документів у термін до 12 вересня 2016 року.

9. Окрім того, контролюючим органом надіслано вимогу від 15 серпня 2016 року №15-14/163 про усунення порушень законодавства, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, на загальну суму 60 тисяч гривень, в установленому законодавством порядку з наданням ДАС України інформації щодо вжитих заходів.

10. Зміст та обсяг господарської операції щодо послуг зі складування та зберігання товару ТОВ «ФІРМА «ВАЛТЕК», на думку позивача, підтверджується Актом №1 від 05 травня 2015 року здачі-приймання послуг зі складування та зберігання товару, що є невід`ємною частиною Договору від 27 квітня 2015 року № 27, а отже, зазначений Акт №1 є первинним документом, оскільки складений відповідно до усіх вимог законодавства та фіксує факт здійснення господарської операції.

11. Окрім того, в підтвердження правової позиції позивач посилається на взяття фінансового зобов`язання за Актом №1 Державною казначейською службою України.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відповдено.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції щодо передачі на відповідальне зберігання та повернення товару з відповідального зберігання, є порушенням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, отже, наявність провапорушення підтверджено.

14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реєстрація фінансового зобов`язання не передбачає здійснення перевірки на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а отже не може спростовувати висновки іншого контролюючого органу, повноваження якого є ширшими ніж надання оцінки документу, як достатнього для здійснення оплати за бюджетним зобов`язанням.

15. За висновками судів попередніх інстанцій, ревізію ДАС України окремих питань фінансово-господарської діяльності МЮ України проведено, а заходи впливу у вигляді попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та вимогу про усунення порушень застосовано належним суб`єктом контролю відповідно до законодавства.

ІV. Касаційне оскарження

16. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 06 лютого 2019 року.

17. У касаційній скарзі позивач спростовує факт наявності правопорушення, що призвело до втрат бюджету, оскільки на підтвердження витрат надав акт здачі-приймання послуг від 05 травня 2015 року № 1. Крім того, позивач зазначає, що органів казначейства ним було надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання.

18. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

19. Касаційна скарга позивача містить прохання про розгляд справи за участі його представника.

20. 07 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/13465/16 (суддя-доповідач Олендер І. Я.).

21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи позивача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22. Відзив на касаційну скаргу містить прохання відповідача про розгляд справи за участі його представника.

23. 11 березня 2019 року справа №826/13465/16 надійшла до Верховного Суду.

24. 21 січня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 109/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І. Я. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 січня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

26. 24 червня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1069/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Бевзенка В. М.

27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 червня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Смокович М. І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

33. Частиною першої статті 2 Закону № 2939-ХІІ визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

34. На підставі статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (Пункт 7);

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (Пункт 8);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (Пункт 10);

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (Пункт 13);

- порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 15).

35. Частиною другою статті 15 Закону №2939-ХІІ установлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03 листопада 2015 року утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

37. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

38. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).

39. Держаудитслужба уживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

40. Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 13, 23 пункту 6 Положення № 43).

41. Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

VІ. Позиція Верховного Суду

42. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

45. Аналіз наведених у пунктах 30-39 цього рішення правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати відповідний державний фінансовий контроль і в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

46. Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

47. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

48. Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

49. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, від 07 жовтня 2014 року в справі № 21-368а14, від 14 жовтня 2014 року у справі №21-453а14, від 18 листопада 2014 року в справі №21-461а14, від 20 січня 2015 року в справі №21-601а14, від 27 січня 2015 року в справі № 21-436а14, від 10 лютого 2015 року в справі №21-632а14, від 15 квітня 2014 року в справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 29 травня 2017 року в справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року в справі №818/1857/14 тощо.

50. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі №826/2525/15, від 07 лютого 2020 року в справі №803/634/17 та від 14 лютого 2020 року в справі №825/3661/15 - а та ін.

51. У справі, яка розглядається, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу у від 15 серпня 2016 року №15-14/163 про усунення порушень про усунення порушень законодавства, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, на загальну суму 60 тисяч гривень.

52. Верховний Суд наголошує, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Натомість, у справі, яка розглядається, Держаудитслужба пред`явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Мін`юста України, при цьому в оскаржуваній частині вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

53. Разом з цим дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

54. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року в справі № 820/339/17, від 11 лютого 2020 року в справі № 804/2282/16, 18 березня 2020 року в справі № П/811/140/17.

55. Предметом оскарження в цій справі є також попередження від 15 серпня 2016 року № 15-14/164.

56. Оскаржуване попередження хоча і є заходом впливу, проте у цьому випадку носить інформаційний характер. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не указує, яким чином попередження впливає на його права, обов`язки або законні інтереси.

57. Аналогіяна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року в справі № 826/7733/16.

58. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, водночас вважає за необхідне змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень та викласти їх у редакції цієї постанови.

59. Доводи касаційної скарги наведених висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки встановленим обставинам справи судави попередніх інстанцій, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.

VІІ. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в справі № 826/13465/16 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в справі № 826/13465/16 залишити без змін.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Н. А. Данилевич

М. І. Смокович