Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2020 року у справі №810/2517/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 810/2517/17

адміністративне провадження № К/9901/22933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Смоковича М. І., Шевцової Н. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (головуючий суддя - Щавінський В. Р. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя - Василенко Я. М., судді - Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі № 810/2517/17.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції з вимогами:

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції, Михова Діана Анатоліївна від 30.06.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП №53862825 з примусового виконання виконавчого листа №382/578/16-а, який виданий Київським окружним адміністративним судом 10.03.2917;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №382/578/16-а, який виданий Київським окружним адміністративним судом 10 березня 2017р. про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 лютого 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

На обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 13.07.2017 він одержав від відповідача постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53862825 від
30.06.2017, з примусового виконання виконавчого листа №382/578/16-а, який виданий Київським окружним адміністративним судом 10.03.2917. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що суперечить його правам та інтересам.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що Головним управлінням гр. ОСОБА_1 надана мотивована відмова, передбачена частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, в якій вказано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, у зв'язку з чим постанова державного виконавця від 30.06.2017 про закінчення виконавчого провадження №53862825 з примусового виконання виконавчого листа №382/578/16-а, який виданий Київським окружним адміністративним судом 10.03.2017, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

28 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що повторно його клопотання від 24 лютого 2016 року Головним управлінням розглянуто не було, а на цей час спірна земельна ділянка згідно поданих графічних матеріалів була вільна.

Вважає, що рішення суду у справі №382/578/16-а Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не виконано, а отже у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №382/578/16-а зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, на підставі чого було видано вказаний вище виконавчий лист.

На виконання вищезазначеного рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області розглянуто клопотання від 24.02.2016, за результатами розгляду якого, враховуючи статтю 118 Земельного кодексу України, останнім листом від
20.09.2016 № 31-10-0.21-25990/2-16 була надана відповідь, в якому повідомлено заявника про те, що необхідно надати графічний матеріал.

В подальшому до Головного управління надійшло клопотання від ОСОБА_1 за реєстраційним номером М-33076/0.5-16 від 11.10.2016, яким подано графічний матеріал, у зв'язку із чим на виконання рішення суду було розглянуто клопотання позивача від 24.02.2016 та графічний матеріал, в результаті чого надана відмова листом від 09.11.2016 №М-33076/0-16432/6-16, в якій зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб.

03.05.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маховою Д. А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53862825 згідно виконавчого листа №382/578/16-а, виданого Київським окружним адміністративним судом
10.03.2017, яким зобов'язано боржника повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від
24.02.2016 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

30.06.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Діаною Анатоліївною винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №53862825 з примусового виконання виконавчого листа №382/578/16-а, який виданий Київським окружним адміністративним судом 10.03.2017.

Зі змісту вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що постанову Київського окружного адміністративного суду у справі №382/578/16-а, на підставі якої 10.03.2017 було видано виконавчий лист №382/578/16-а, виконано шляхом повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016.

Також суди встановили, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2017 НВ-3209602422017 земельна ділянка з кадастровим номером 3225587400:07:001:0102 площею 3,1900, яка розташована в Супоївській сільській раді, Яготинського району, Київської області, перебуває в користуванні спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини", державна реєстрація якої була проведена управлінням Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області 30.05.2016.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law11~) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law12~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених ~law13~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law14~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law15~ підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ~law16~ відповідно до ~law17~ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ~law18~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law19~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно з ч. 2 цієї статті виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ~law20~; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених ~law21~; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 3 цієї статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до ~law22~.

Відповідно ~law23~, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №382/578/16-а, на виконання якої видано виконавчий лист, що є предметом спірного виконавчого провадження, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, на підставі чого було видано вказаний вище виконавчий лист.

На виконання вищезазначеного рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області розглянуто клопотання від 24.02.2016, за результатами розгляду якого заявнику було запропоновано надати графічний матеріал. В подальшому, після подання ОСОБА_1 графічного матеріалу, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача, яка мотивована тим, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб.

Таким чином, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість винесення державним виконавцем спірної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду у справі №382/578/16-а було виконано боржником.

При цьому, Суд зауважує, що незгода позивача з результатом розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області його клопотання на виконання рішення суду у справі №382/578/16-а не може слугувати підставою для скасування постанови ВП №53862825 від 30.06.2017.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у м.

Києві Махової Діани Анатоліївни від 30.06.2017 про закінчення виконавчого провадження №53862825 з примусового виконання виконавчого листа №382/578/16-а, виданого Київським окружним адміністративним судом 10.03.2017, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 810/2517/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова