ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/10017/19
адміністративне провадження № К/9901/7487/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 (колегія у складі суддів Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)
у справі № 640/10017/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати перерахованої з 01.01.2018 пенсії її максимальним розміром;
- зобов`язати відповідача провести виплату перерахованої з 01.01.2018 пенсії без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію з 01.02.2006 відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі також - Закон №2262-ХІІ).
3. На 01.01.2018 проведено перерахунок його пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян». Розмір пенсії з надбавками склав 20485,70 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 13730,00 грн, попередньої суми пенсії 9 608,54 грн та підвищення 2 060,73 грн (50% від 4121,46 грн).
4. Відповідно до Постанови №103 пенсію перераховано, сума підвищення виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення 2 060,73 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75%; з 01.01.2020 - 100% від підвищення.
5. Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, від 26.03.2018 №22/6-5621, виданої Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018, за посадою «Начальник відділу документального забезпечення та режиму штабу ГУ ВВ МВС України становить: посадовий оклад 8800 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням полковник 1480 грн; надбавка за вислугу років (50%) 5180 грн; усього - 15540 грн.
6. Відповідно до перерахунку пенсії по пенсійній справі №N/А 5621, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві від 01.03.2018, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 становить: посадовий оклад 8 880,00 грн; оклад за військове звання 1480,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 50% 5 180,00 гривень.
Основний розмір пенсії: 100% грошового забезпечення (вислуга років 38) у розмірі: 15540,00 гривень. З урахуванням доплати: 19425,00 грн, в тому числі збільшення основного розміру пенсії (25%) 3885,00 гривень.
Вид підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов`язків військової служби (ст.7) 435,60 грн; 1 категорія ЧАЕС (під час служби) інвалід 3 групи «А» 284,70 грн; інваліди війни 3 групи при виконанні обов`язків військової служби 50 грн; особливі заслуги (20%) ст. 1 п. п. 6-8 Закону (з 01 по 30) 290,40 гривень. Підсумок пенсії (з надбавками): 20 485,70 гривень.
7. Після перерахунку пенсія позивачу виплачується не повністю, а в розмірі 11669,27 грн.
8. Позивач з цим не згоден, тому звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з 20.12.2016 (дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016) нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала обмеження максимальним розміром пенсії.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ не містить норми, яка обмежує максимальний розмір пенсії. Тому відсутні підстави для обмеження виплати перерахованої пенсії максимальним розміром.
10. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян» Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, як визначено вказаною постановою. При проведенні перерахунку з 01.01.2018 відповідно до вказаної постанови розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадою відповідно до Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Також вказує, що права позивача в частині виплати йому пенсії без обмежень розміру на даний час не порушені, оскільки при здійсненні перерахунку пенсії у квітні 2018 року сума пенсії не обмежувалась максимальним розміром, визначеним у статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
11. У відповіді на відзив позивач зазначав, що порядок перерахунку пенсії не є предметом позову. Спір стосується того, що після перерахунку пенсія виплачується не у перерахованому розмірі, як визначив та розрахував сам відповідач у сумі 20485,70 грн, а з урахуванням її обмеження максимальним розміром, який розрахований відповідачем на час виникнення права на перерахунок (на 01.01.2018) в сумі 11669,27 гривень.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 у задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовано здійснив перерахунок пенсії позивача у відповідності до Постанови № 103, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, на підставі відповідної довідки.
Суду не надано доказів отримання позивачем відповідної довідки із зазначенням видів грошового забезпечення, визначених частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які позивач вважає за необхідне використати відповідачу для перерахунку пенсії, та, відповідно, подачі її до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Так само, позивач не надав суду доказів оскарження дій уповноваженого органу щодо складання та направлення відповідачу на підставі вимог Порядку №45 довідки з визначеними у ній видами грошового забезпечення, для перерахунку пенсії позивача, у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, зобов`язання надати довідку з урахуванням інших видів грошового забезпечення.
14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 з урахуванням доводів суду апеляційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, тому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку у період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинними і обов`язкові для застосування.
Отже, перерахунок пенсії з обмеженням граничного розміру пенсії є правомірним та не призвів до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього.
15. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
16. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що з 20.12.2016 Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) не встановлює обмеження максимального розміру пенсій для осіб, яким була призначена пенсія згідно з цим Законом.
17. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), що дублює ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, визнану неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016. При вирішення спору суд апеляційної інстанції керувався постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, висновки у якій не стосувалися застосування положень Закону № 2262-XII, водночас, не обґрунтував не застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 127/4270/17, від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 30.10.2019 у справі № 826/17744/17.
18. Відповідач ухвалу про відкриття касаційного провадження від 19.03.2021 отримав 25.03.2021 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), проте відзиву на касаційну скаргу не надав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги.
20. Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовця, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
21. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
22. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
23. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
24. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
25. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
26. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
27. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
28. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
29. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
30. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
31. Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
32. Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
" на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."
33. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
34. Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.
35. Суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 2 Закону № 3668-VI.
36. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.
37. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
38. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову.
39. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
40. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
41. Колегіє суддів встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, заяв про відшкодування інших витрат не заявляв, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 у справі №640/10017/19 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження виплати перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії її максимальним розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
page
telegram
viber
youtube
