Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №825/384/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №825/384/16

адміністративне провадження №К/9901/26606/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа: Державна податкова інспекція у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою від 24 серпня 2015 року про скасування грошового зобов'язання в розмірі 25 000,00 грн., що є транспортним податком з фізичних осіб, які визначені у податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області форми «Ф» №3867 від 03 червня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що, залишаючи без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2015 року, відповідач діяв протиправно, оскільки зазначена скарга була надіслана на адресу контролюючого органу 25 серпня 2015 року, тобто в строк, встановлений пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (з врахуванням ухвали від 13 травня 2016 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка полягає в нерозгляді по суті скарги ОСОБА_2 від 24 серпня 2015 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03 червня 2015 року №3867.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про своєчасність подання ОСОБА_2 скарги на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2015 року, а відтак і про наявність у відповідача обов'язку по її розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Інспекція зазначала, що скаргу ОСОБА_2 на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2016 року цілком законно було залишено ним без розгляду, оскільки остання була надіслана на адресу контролюючого органу лише 26 серпня 2015 року, тобто поза межами встановленого статтею 56 ПК України строку, що підтверджується листом-відповіддю Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №07-11-258 від 02 березня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4 161 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1.

03 червня 2015 року ДПІ у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №3867, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн.

Втім поштова кореспонденція з вказаним податковим повідомленням-рішенням, яка була надіслана на адресу ОСОБА_2, повернулась до контролюючого органу 25 липня 2015 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Управління зі скаргою про його скасування, яка зареєстрована за вх. №Д/264 від 28 серпня 2015 року.

Також позивач листом від 24 серпня 2015 року повідомив ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області про подання до Управління скарги на відповідне податкове повідомлення-рішення (вх.№20844/Д від 28 серпня 2015 року).

Проте Управління залишило скаргу ОСОБА_2 без розгляду, про що останнього повідомлено листом №734/Д/25-01-10-04-15 від 03 вересня 2015 року, у зв'язку із пропуском строку звернення зі скаргою.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 56.1 та 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 ПК України).

Відповідно ж до пунктів 56.12 та 56.13 статті 56 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

За змістом пункту 56.16 статті 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Аналогічні положення містились й в Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженому Наказом Міністерства доходів і зборів України №848 від 25 грудня 2013 року (що був чинним на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вже зазначалось в цій постанові, поштова кореспонденція з податковим повідомленням-рішенням №3867 від 03 червня 2016 року, яка направлялась на адресу ОСОБА_2, була повернута відповідачу 25 липня 2015 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а тому з огляду на приписи пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2016 року вважається врученим позивачу 25 липня 2015 року й перебіг тридцятиденного строку на його адміністративне оскарження розпочався з наступного дня - 26 липня 2015 року та закінчився 25 серпня 2015 року (оскільки 24 серпня 2015 року було неробочим днем).

Під час розгляду справи суди встановили, що календарною датою штемпеля на конверті, в якому позивачем простою кореспонденцією було надіслано до Управління скаргу на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2016 рок,у є 25 серпня 2015 року, а відтак остання подана своєчасно й повинна була бути розглянута відповідачем.

Що ж до листа-відповіді Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №07-11-258 від 02 березня 2016 року, то, як зазначили суди, в останньому зазначено лише про те, що згідно з пунктом 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року, дата відбитку календарного штемпеля на конверті (26 серпня 2015 року) свідчить про дату приймання поштового відправлення для пересилання, втім жодним чином не підтверджує дату відправлення простої поштової кореспонденції.

Крім того в матеріалах справи наявний лист Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №8/Д-731 від 25 листопада 2015 року, в якому зазначено, що в зв'язку з нечітким зображенням відбитку календарного штемпелю на наданому ОСОБА_2 простому листі, встановити точну дату його приймання не надається можливим, проте можливо припустити, що дата приймання листа « 25 серпня 2015 року».

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо нерозгляду по суті скарги ОСОБА_2 від 24 серпня 2015 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03 червня 2015 року №3867 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду