Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №823/225/16

адміністративне провадження №К/9901/26574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 (головуючий суддя - Каліновська А.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Літвінова Н.М.)

у справі № 823/225/16

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 15515-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС у Черкаській області протиправно, оскільки нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік здійснено відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України, який не діяв на час прийняття цього рішення.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20.11.2015 № 15515-17. В решті позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік прийнято ДПІ 20.11.2015, тобто з порушенням встановленого підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України строку його надіслання. Крім того, суди зазначили, що ДПІ здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України, який станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не діяв.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним правомірно на підставі норм Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016 відкрито касаційне провадження.

Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

21.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72 кв.м.

20.11.2015 ДПІ на підставі підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 15515-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у сумі 774, 95 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону до 01.01.2014; далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункт 265.1 статті 265 ПК України).

Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті (підпункт 265.3.4 пункт 265.3 статті 265 ПК України).

Пунктом 265.4 статті 265 ПК України встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема у статті 265 ПК України абзац перший підпункту 265.4.2 пункту 265.4 після слів «що перебувають у власності» доповнено словами «фізичних осіб або»; слова «житлова площа» в усіх відмінках замінено словами «загальна площа» у відповідному відмінку.

Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення, закріплений також у статті 12 ПК України, згідно з положеннями пункту 12.3 якої сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

Відповідно, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

У даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014.

Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році після внесення змін до статті 265 ПК України щодо бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не міг нараховувати платнику податку грошове зобов'язання з цього податку за 2014 рік за новою базою оподаткування об'єкта житлової нерухомості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 15515-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у сумі 774,95 грн.

Водночас Суд не погоджується з мотивами, покладеними в основу прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідачем правомірно застосовано при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 15515-17 положення підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховувався за 2014 рік, а тому застосуванню підлягали норми ПК України, які діяли у податковому (звітному) періоді, за який нараховувався податок.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем встановленого підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України строку надіслання спірного податкового повідомлення-рішення (згідно з вказаною нормою має бути надіслане до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком)), то колегія суддів вважає, що це не є достатньою та самостійною підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення, оскільки у цьому випадку платник не звільняється від обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За змістом статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Як вище зазначено, у межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для зміни мотивувальної частини судових рішень відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 змінити в частині мотивів задоволення адміністративного позову.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова