Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №813/1436/16

адміністративне провадження №К/9901/39901/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк В.В., Коваль Р.Й. )

у справі № 813/1436/16

за позовом ОСОБА_2

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Галицької ОДПІ від 08.04.2016 № 0005141303.

В обґрунтування позову зазначено, що відовідач безпідставно нарахував грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки анульована банком заборгованість не є доходом платника податку у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. Основною ознакою доходу платника податку як об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ від 08.04.2016 № 0005141303 на суму 15 658,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольнивши позов, суд зазначив, що відсотки, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки зобов'язання позивача перед банками були припинені на підставі угод від 03.06.2014 та № 1 від 30.01.2013, прощені суми заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках пілягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи, а тому відповідачем правильно нараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016.

При цьому, в обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що анульовані відсотки та пеня є додатковим благом позивача, а отже порушено норми матеріального права. Також суд безпідставно послався на додаткову угоду та акт про припинення зобов'язань як на підставу для включення цих сум до оподатковуваного доходу, тоді як цими документами не було визначено сум прощеного боргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2017 відкрито касаційне провадження.

Галицька ОДПІ не скористалася своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

16.03.2018 касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017; далі - КАС України).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Галицькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 15.03.2016 року № 390/17-02/2262019244.

У вказаному акті перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:

- абз. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 22 199,78 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки.

08.04.2016 на підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005141303, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3979,86 грн. (у тому числі 22199,78 грн. - за основним платежем та 10 780,08 грн. - за штрафними санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на інформаії, поданій ПАТ «Універсал Банк» та ПАТ КБ «Надра» до Головного управління ДФС у Львівській області, щодо прощення позивачу сум боргових зобов'язань за кредитами.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України .

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналіз спірних правовідносин і їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і особливо складу прощених кредитором сум, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Лише за умови дотримання цих умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, в іншому випадку кредитор виступає в ролі податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наявних у ній матеріалів неможливо зробити висновок про склад, а отже і правовий статус прощених позивачу сум.

Так, судами не досліджено питання щодо правової природи нарахованих ПАТ «Універсал Банк» відсотків, зокрема не визначено в складі прощеного боргу суми підвищених відсотків у гривневом еквіваленті.

Також судами не досліджено умови додаткової угоди, укладеної ОСОБА_2 з ПАТ «КБ «Надра», акта про припинення зобов'язань за кредитним договором з ПАТ «Універсал Банк», на підставі яких, як зазначено у повідомленнях, надісланих зазначеними банками до Головного управління ДФС у Львівській області, позивачу прощено борг. Суди не дали правової оцінки цим документам, зокрема в контексті повідомлення боржника про прощення сум боргу як умови сплати боржником податку на доходи фізичних осіб.

Судами не встановлено, чи включено банками анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано (прощено).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що склад податкового правопорушення у цій справі не встановлено через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова