Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №260/718/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 лютого 2020 року

справа №260/718/19

адміністративне провадження №К/9901/1809/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Білоуса О. В., Олендера І. Я.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у складі суддів Ніколіна В.В., Большакової О.О., Гунди О.М.

у справі №260/718/19

за позовом ОСОБА_1

до Закарпатської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000068/2 від 28 березня 2019 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуски чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00029 від 28 березня 2019 року.

30 серпня 2019 року Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000068/2 від 28 березня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00029 від 28 березня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесених рішень відповідача.

13 вересня 2019 року додатковим рішенням Закарпатський окружний адміністративний суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати у цій справі, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

10 грудня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Скасував додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року. У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №260/718/19 відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

У січні 2020 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що до митного оформлення подані документи в необхідному обсязі, які містили достатню інформацію для визнання заявленої митної вартості, в тому числі додаткових документів на відповідний запит відповідача. Наголошує, що суд апеляційної інстанції поклав тягар доказування митної ціни товару на позивача всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

30 січня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 23 січня 2020 року, витребував справу №260/718/19 з Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відкриваючи касаційне провадження у справі Суд дійшов висновку, що ця справа має виняткове значення для позивача у справі, з огляду на те, що рішення митного органу спричинило для позивача, безробітної особи, значний фінансовий тягар. З цих підстав не підтримана позиція митного органу про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

11 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому митний орган посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

17 лютого 2020 року справа №260/718/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

05.03.2019 позивачем придбано у нерезидента AutomobileGashi за ціною 4500 євро транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda, модель Oktavia, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком-фактурою від 05.03.2019 №2019-2951.

26.03.2019 позивачем через митного брокера ОСОБА_4 подано до Закарпатської митниці ДФС попередню митну декларацію із задекларованою митною вартістю вищевказаного автомобіля в сумі 4500 євро.

26.03.2019 для забезпечення сплати митних платежів за ввезений на митну територію в режимі імпорту автомобіль на розрахунковий рахунок відповідача позивач вніс грошову заставу в сумі 58000,00 грн, визначену із задекларованої вартості автомобіля.

27.03.2019 позивачем через митного брокера подано до митного оформлення митну декларацію на вищевказаний транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda, модель Oktavia, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, колір - сірий, тип кузова - універсал.

Встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4500 євро - графа 42 митної декларації.

Одночасно з митною декларацією відповідачу надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок - фактура (інвойс) від 05 березня 2019 року № 2019-2951, із зазначенням вартості автомобіля SKODA, модель OKTAVIA, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , у розмірі 4500,00 євро; реєстраційні документи на транспортний засіб; акт митного огляду UA 305100/2019/604561 від 26 березня 2019 року; німецька експортна декларація № MRN19DE535601796617E1 від 05 березня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Під час опрацювання документів, поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, органом доходів і зборів здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші документи за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. Також декларанту запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом надіслано висновок про вартісні характеристики товару «звіт (акт експертизи)» від 28.03.2019 №2019-03-28-01 та зображення веб-сайту з мережі інтернет з оголошенням про продаж авто.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту (акту експертизи) №2019-03-28-01 від 28.03.2019 суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем ПП ОСОБА_5 зроблено висновок, отриманий в результаті оцінки легкового автомобіля SKODA, модель OKTAVIA, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено ринкову вартість такого автомобіля 4500 євро.

28.03.2019 за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, митним органом винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000068/2, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом та становить 10050 євро.

У графі 33 вказаного рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість транспортного засобу Skoda, модель Oktavia, 2015 року випуску (VIN - код НОМЕР_1 ) у розмірі 4500,00 євро не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу: а саме автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN - кодом НОМЕР_1 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 10500,00 євро, а також у зв`язку з тим, що надані декларантом додаткові документи не містили достатньої інформації для визнання заявленої митної вартості. Отже, митна вартість вищезазначеного автомобілю визначена за резервним методом у розмірі 10500,00 євро.

28.03.2019 на підставі рішення про коригування митної вартості, митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00029.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

В частині шостій статті 54 Митного кодексу України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, зокрема такими підставами є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості сумніву митного органу у правильності заявленої позивачем митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості, роздруківка якої наявна в матеріалах справи.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000068/2 від 28 березня 2019 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, яка не врахована судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.

За висновком суду апеляційної інстанції, подані позивачем до митного органу документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, що не дає можливості підтвердити вартість ввезеного автомобіля у сумі 4500,00 євро.

Суд апеляційної інстанції підтримав доводи відповідача, що у наданому позивачем експертному висновку експертом шляхом використання порівняльного підходу визначено рівно таку вартість автомобіля, яка зазначена в рахунку-фактурі - 4500,00 євро, при цьому цифрова копія аналогу (фототаблиця), який взято за основу при розрахунку вартості, є неналежної якості та унеможливлює аналіз параметрів та характеристик даного аналогу, що також не усуває обґрунтований сумнів митниці в достовірності заявленої митної вартості.

Суд першої інстанції досліджуючи зазначений доказ, визнав його належним та допустим, а твердження відповідача про неналежну якість вказаного документа не відповідає дійсності, що підтверджується записом судового засідання від 30.08.2019 у період часу з 20 хв.30 сек. по 23 хв. запису.

Надаючи оцінку цим обставинам, суд першої інстанції висновувався з того, що наданими позивачем документами до митного оформлення та висновком про вартісні характеристики товару підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується Верховний Суд.

Верховний Суд зазначає, що позивач надав документи для визначення митної вартості у запитуваному митним органом обсязі. У свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою митний орган не витребовував, тому твердження відповідача, що не надання таких документів є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом, є необґрунтованим.

Поряд з цим, посилання позивача в касаційній скарзі на письмове підтвердження від продавця автомобіля - німецької фірми AutomobileGashi про придбання позивачем автомобіля готівкою за 4500,00 євро, копія якого з перекладом на українську мову надана до касаційної скарги, Суд не приймає в силу приписів частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказаний лист є новим доказом у справі, який не був предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Суд визнає, що висновок суду першої інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд першої інстанції установив, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «МК Лекс» 24 квітня 2019 року укладений договір про надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано Акт виконаних робіт від 09 серпня 2019 року за договором про надання правової допомоги № б/н від 24 квітня 2019 року, згідно з яким представник позивача надавав послуги: консультації з клієнтом, вивчення судової практики, два візити в торгово-промислову палату з метою перекладу документів з німецької на українську мову, підготовка документів для подання до суду (виготовлення копій, їх посвідчення ітд), написання позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, участь у двох судових засіданнях. Згідно вказаного акту виконаних робіт/наданих послуг загальна вартість послуг адвоката за надання послуг за договором № б/н від 24 квітня 2019 року складає 8100,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача на підтвердження сплати позивачем витрат на правничу допомогу надано квитанцію на суму 5000,00 грн (№74 від 16.05.2019).

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи на суму 5000,00 грн, відтак, саме ця сума, підтверджених витрат на правничу допомогу підлягає стягненню із Закарпатської митниці ДФС.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивачем сплачено згідно з квитанцією від 15 січня 2020 року №2980410132 судовий збір у сумі 5064,00 грн, що не відповідає розміру судового збору, визначеного відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

З огляду на положення статей 4 і 6 Закону України "Про судовий збір", Суд дійшов висновку про те, що за подання касаційної скарги позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 1536,80 грн (0,4*1921) х 200%).

Відтак, Суд вважає вимоги заявника щодо присудження йому сум судового збору за подання касаційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Закарпатської митниці ДФС у розмірі 1536,80 грн такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині сплачена позивачем сума судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3527,20 грн є переплатою (помилково сплаченою) та підлягає поверненню за клопотанням позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 134, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №260/718/19 скасувати.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 1536,80 гривень (одна тисяча п`ятсот триста шість гривні) 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Закарпатської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39515893).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф.Ханова

Судді: О. В. Білоус

І. Я. Олендер