Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2019 року у справі №808/331/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №808/331/16

адміністративне провадження №К/9901/13524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Берназюка Я. О., Саприкіної І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 808/331/16

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно -будівельної інспекції у Запорізькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікл Ко ЛТД", ОСОБА_2 про скасування декларацій та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (у складі судді Дуляницької С. М. ) від 14 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Туркіної Л. П., Дурасової Ю. В., Коршуна А. О.) від 16 серпня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі також - відповідач) за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікл Ко ЛТД" (далі також - ТОВ "Вікл Ко ЛТД"), ОСОБА_2, в якому просила:

- скасувати декларацію про початок будівельних робіт від 03 вересня 2013 року №ЗП 082132460008 та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 01 грудня 2015 року (за даними реєстру - листопад 2015) №ЗП 142153250374 на об'єкт "Реконструкція нежитлового приміщення під офіс - АДРЕСА_1", замовник - ТОВ "Вікл Ко ЛТД";

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії - видати припис ТОВ "Вікл Ко ЛТД", який використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, щодо усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта з боку АДРЕСА_1 (залізобетонних конструкцій ґанку зі сходами та відповідним дахом над ним) та приведення фасаду вказаної будівлі у попередній стан.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - без змін.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

5. Ухвалою від 06 жовтня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6. В подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.

7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Саприкіної І. В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу на праві спільної часткової власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

ТОВ "Вікл Ко ЛТД" є власником нежитлового приміщення №39, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

03 вересня 2013 року Інспекцією архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЗП 082132460008 на об'єкт будівництва "Реконструкція нежитлового приміщення під офіс за адресою: АДРЕСА_1". Категорія складності об'єкта - ІІ (друга).

Замовником будівництва є ТОВ "Вікл Ко ЛТД", генпроектувальник: ПНВФ "Стройіндустрія-Л", технічний нагляд: ОСОБА_3, авторський нагляд: ГАП ОСОБА_4.

Проектом передбачена реконструкція існуючого нежитлового приміщення № 39 під офіс шляхом перепланування існуючих приміщень та улаштування окремого входу з боку головного фасаду шляхом демонтажу підвіконної частини віконного отвору та влаштування ґанку зі сходами.

У зазначеній декларації вказано: "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані (крім об'єктів, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не видаються) Не потребує". При цьому, наявне посилання на пункт 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109.

В розділі "Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі" зазначено "Не потребує згідно пункту 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Основні показники об'єкта будівництва: загальна площа 224,3 кв. м, офісна площа 128,3 кв. м, допоміжна площа 96,0 кв. м.

01 грудня 2015 року відповідачем зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ЗП
142153250374. Об'єкт: "Реконструкція нежитлового приміщення під офіс за адресою: АДРЕСА_1,1220.9, ІІ категорія складності". Замовник: ТОВ "Вікл Ко ЛТД".

В пункті 13 зазначеної декларації "Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою" вказано: не потребує відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Об'єкт має такі основні показники: загальна площа - 232,2 м. кв., основна площа - 128,3 кв. м, допоміжна площа - 103,9 кв. м (пункт 16 декларації).

Виключний перелік підстав для скасування реєстрації декларації наведено в ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивач стверджує, що в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації зазначені недостовірні дані, зокрема, неправильно визначена категорія складності об'єкта будівництва; містяться недостовірні дані щодо площі приміщень. Також зазначає, що реконструкція проведена за відсутності документа, що посвідчує право власності чи користування ділянкою. Вказує, що позивачем не надано згоди на переобладнання або перепланування приміщень, позивачем не погоджувався порядок використання земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок.

Щодо відхилення від робочого проекту та наявності недостовірних даних, на які посилається позивач, судом апеляційної інстанції зазначено, що до суду подано документи робочого проекту реконструкції спірних нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1, в яких зафіксована наявність ґанку зі сходами, який до експлікації приміщень не входить.

Відповідно до Розрахунку № 1 визначення класу наслідків та категорії складності, складеного інженером-проектувальником ОСОБА_5 від 14 липня 2013 року, за всіма наведеними розрахунками характеристики можливих наслідків у відповідності з таблицею 1 об'єкт реконструкція нежитлових приміщень під офіс за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1, а за критеріями А.1 відноситься до ІІ категорії складності. Доказів стосовно того, що розрахунок складено на підставі інших документів, зокрема робочого проекту, в якому не зазначено ганку зі сходами, позивачем не надано.

В оскаржуваних деклараціях зазначена категорія складності, яка відповідає робочому проекту та здійсненому розрахунку визначення класу наслідків та категорії складності.

Що стосується наявних у деклараціях розбіжностей щодо площі приміщення зазначено, що останні не пов'язані із наявністю ганку, а є наслідком зміни відомостей, що вносяться до декларації.

Декларація про початок виконання будівельних робіт передбачала показники загальної площі будівлі відповідно до проектної документації. В пункті 14 декларації про готовність до експлуатації об'єкта йдеться не про проектну документацію, а про техніко-економічні показники об'єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації).

Вказані обставини також підтверджуються копією технічного паспорта на нежитлове приміщення № 39, витягами з робочого проекту.

Правомірність технічного паспорту, складеного БТІ з включенням сходів до підвалу ( №1 та №17), які не були об'єктом реконструкції, не є предметом оскарження у даній справі.

Відносно відсутності документа на право користування земельною ділянкою суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

В даному випадку визначальним є встановлення факту зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту.

Відповідно до розділу IV ст. 21 "Елементи благоустрію" Закону України "Про благоустрій населених пунктів" ґанок зі сходами відноситься до малих архітектурних форм (МАФ). Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До МАФ належать сходи, балюстради.

Наявні у справі документи свідчать про те, що ганок зі сходами до приміщення №39 відповідно до проектної документації не має фундаменту та не змінює геометричні розміри фундаментів житлового будинку, тому не потребує наявності документів на право власності чи користування земельною ділянкою (листи 44,74 робочого проекту).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що норми ст.ст. 357, 368, 369, 382 Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", на які посилається позивач з урахуванням норм статті 16 Цивільного кодексу України передбачають можливість вирішення спору між співвласниками будівлі та захист прав останніх у порядку цивільного судочинства.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позивач вимоги обґрунтувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_3, в якому з 11 серпня 2015 року розпочато будівельні роботи, пов'язані з реконструкцією фасаду нежитлових приміщень підвального поверху (трьохповерхового житлового будинку), що розташовані під квартирами №12,13,14. Зокрема здійснено облаштування окремого входу з віконного отвору підвального приміщення та відповідної прибудови з боку бульвару Шевченка до вказаного житлового будинку.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 передбачено, що для одержання дозволу на переобладнання або перепланування нежилих приміщень у жилих будинках, наймач (орендар) приміщення разом із заявою про надання такого дозволу додає до органу місцевого самоврядування, зокрема, документ, що підтверджує згоду власників, співвласників (наймачів) на переобладнання або перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, передбачено, що реконструкція житлових приміщень та нежитлових приміщень із змінами функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані здійснюється за наявності документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою.

Оскільки існує факт зміни геометричних розмірів об'єкта реконструкції, позивач не надавала згоди на переобладнання або перепланування приміщень та спорудження ТОВ "Вікл Ко ЛТД" на прибудинковій території окремого входу з віконного отвору підвального приміщення та прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1. ТОВ "Вікл Ко ЛТД" не має документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, а отже відомості, внесені до оскаржуваних декларацій, є недостовірними. Крім того, позивач зазначає про заниження категорії складності об'єкта, та про те, що в оскаржуваних деклараціях зазначені різні площі приміщення.

Позивач вважає, що реконструкція приміщення та здійснення прибудови до такого порушує належне їй як співвласнику квартири АДРЕСА_3 право безперешкодного володіння та користування належною житловою площею, оскільки дах новоствореної прибудови до вказаного житлового будинку з боку бульвару Шевченка сприяє можливому проникненню сторонніх осіб в зазначені житлові приміщення. Крім того, існування нової прибудови з дахом з боку бульвару Шевченка, що розташовані під квартирами №12,13 та створені з порушенням норм чинного законодавства, призводить до суттєвої втрати інвестиційної привабливості вказаних квартир, а також зниженню їх ринкової вартості при проведенні незалежної оцінки нерухомості.

10. Відповідач у наданих запереченнях зазначив, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є виключно документом замовника, який відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка діяла на момент подання декларації) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зокрема орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації подані та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, за результатами проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, порушень вимог містобудівного законодавства не виявлено, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

11. Представники ТОВ "Вікл Ко ЛТД" проти задоволення позову заперечили.

Пояснили, що вимога про скасування декларації не може бути задоволена, оскільки такі декларації не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не є документами нормативно-правового характеру, а є документами замовника. Декларації підлягають реєстрації чи поверненню з відмовою у реєстрації тільки у випадках, передбачених ч. 4 ст. 36, ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Закон передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном і така можливість забезпечується за допомогою негаторного позову.

Щодо покликань позивача на необхідність отримання дозволу мешканців будинку на реконструкцію нежитлового приміщення представники третьої особи вказують, що ТОВ "Вікл Ко ЛТД" є єдиним власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1. Оскільки реконструкції підлягає окреме нежитлове приміщення, а не будинок в цілому, то дозволи співвласників інших квартир у будинку (а не нежитлового приміщення № 39) не вимагається.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для скасування реєстрації декларацій. Фактів подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей чи відсутності необхідних для декларування документів під час розгляду справи не встановлено. Реконструкція приміщення та облаштування залізобетонних конструкцій ґанку зі сходами не супроводжувались зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаментів об'єкта реконструкції (приміщень підвального поверху будинку), що виключає необхідність отримання документів на право землекористування та подання їх разом із декларацією про початок та завершення будівельних робіт. Зміна площі приміщення відбулася за рахунок внутрішньої перебудови такого.

Крім того, не встановлено фактів внесення до декларацій недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, а тому відсутні підстави для скасування реєстрації таких декларацій.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

13. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки використовуючи оскаржувані декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації, ТОВ "Вікл Ко ЛТД" здійснив комплекс будівельних робіт за межами свого офісного приміщення на прибудинковій території житлового будинку, без згоди власників суміжних квартир, по влаштуванню окремого залізобетонного входу з віконного отвору підвального нежитлового приміщення № 39 та прибудови у вигляді ганку зі сходами з відповідним дахом над ним до житлового будинку з АДРЕСА_1. При цьому, за результатами проведеної реконструкції здійснено таку прибудову всупереч дозвільним документам, яка вийшла не тільки за периметр нежитлового приміщення №39, але й за периметр всієї житлової багатоквартирної будівлі, що призвело до збільшення площі об'єкта реконструкції, а саме до зміни зовнішніх геометричних розмірів за рахунок будівництва залізобетонного ганку зі сходами з відповідним поглибленням від рівня поверхні землі. Внаслідок чого занята певна ділянка землі прибудинкової території вказаного житлового будинку.

Суди помилково дійшли висновку про те, що така прибудова не є самочинним будівництвом, оскільки ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги з огляду на таке.

15. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

16. Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

17. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

18. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

21. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

25. ОСОБА_1, звертаючись до адміністративного суду з позовом про скасування декларації про початок будівельних робіт від 03 вересня 2013 року №ЗП 082132460008 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 01 грудня 2015 року (за даними реєстру - листопад 2015) №ЗП 142153250374 на об'єкт "Реконструкція нежитлового приміщення під офіс - АДРЕСА_1", обґрунтовує свої вимоги тим, що ТОВ "Вікл Ко ЛТД" здійснює реконструкцію нежитлових приміщень підвального поверху трьохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 без дозвільних документів та без згоди власників суміжних квартир житлового будинку.

26. Основним мотивом обґрунтування допущення відповідачем протиправних дій і, як наслідок, здійснення реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивач зазначає ту обставину, що внаслідок цих робіт, змінено використання несучої стіни, яка є спільною сумісною власністю власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

27. Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом, вказувала на порушення будівельними роботами, які здійснює ТОВ "Вікл Ко ЛТД", її права на майно, а саме заподіяння пошкоджень належної їй та іншим власникам квартир несучої стіни будинку, а також використання частини прибудинкової території.

28. Крім того, позивач також зазначає ту обставину, що здійснена ТОВ "Вікл Ко ЛТД" прибудова до нежитлового приміщення АДРЕСА_1, не мала бути прийнята в експлуатацію, оскільки є об'єктом самочинного будівництва, збудована на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети.

29.28 січня 2016 року відповідач (після реєстрації Інспекцією Декларації) набув право власності на нежитлове приміщення (офіс) за адресою: АДРЕСА_1. Запис про таке право внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі чого відповідачем отримано відповідне свідоцтво про право власності.

30. При цьому колегія суддів звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

31. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

32. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).

34. Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

35. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

36. Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

37. Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

38. Колегія суддів звертає увагу, що позивач оспорює реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

39. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

40. Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення ТОВ "Вікл Ко ЛТД" реконструкції належного йому нежитлового приміщення №39, що знаходиться за адресою: Запорізька область АДРЕСА_1, яка на думку позивача, заподіяла шкоду її майну, а тому у останньої виникла необхідність захисту її цивільних (майнових) прав, у зв'язку із чим вона звернулася до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.

41. Таким чином, на підставі оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, які, на думку позивача, прийняті внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

42. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

43. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

44. Ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження закриттю у зв'язку тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

45. Аналогічна правова позиція щодо скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, про готовність об'єкта до експлуатації та прийняття припису про усунення порушень у сфері містобудівельної діяльності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 821/828/16.

46. Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки, враховуючи характер спору (спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів), суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

47. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ч. 1 ст. 354 КАС України.

49. Таким чином, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження закриттю у зв'язку тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в адміністративній справі № 808/331/16 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Саприкіна