ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 826/5333/17

адміністративне провадження № К/9901/62428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5333/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Мазур А. С. ) від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Літвіна Н. М., Федотов І. В., Сорочко Є. О.) від 10 липня 2018 року, установив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича, в якому просив:

- визнати протиправними дії заступника директора Департаменту соціальної політики КМДА Бученка М. В., що проявились у не вирішенні ним по суті жодної з вимог звернень позивача від 01 лютого 2017 року та від 13 березня 2017 року, в неповідомленні про прийняте рішення за результатами перевірки звернень та в неодноразовому наданні неправдивої інформації, яка не підтверджена жодним доказом, що порушує ст. 40 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про звернення громадян"

- стягнути з заступника директора Департаменту соціальної політики КМДА Бученка М. В. на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі ~money0~ за заподіяну моральну шкоду, у зв'язку з вчиненням протиправних дій.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" не належним чином розглянув скарги позивача.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними дії Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича щодо неналежного розгляду по суті звернень ОСОБА_1 від 01 лютого 2017 року та від 13 березня 2017 року, надання недостовірної інформації на вказані звернення.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі ~money1~

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у 26 вересня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. (головуючий суддя), Білоус О. В., Данилевич Н. А.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновлено його; відкрито касаційне провадження у цій справі; установлено строк для подачі відзиву.

7.17 жовтня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 709/0/78-19 від 12 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та його донька - ОСОБА_3 проживають у квартирі загального користування, яка має окремі житлові приміщення, оплату комунальних послуг здійснюють за окремими особовими рахунками.

12. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" позивач та його донька звернулися до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.

Києві державної адміністрації із відповідними заявами про надання житлової субсидії.

13. На підставі заяв власників житла, ОСОБА_1 було надано житлову субсидію з листопада 2016 року, а у видачі субсидії ОСОБА_3 було відмовлено з підстав відсутності у базі даних відділу субсидій інформації про громадянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1

14.01 лютого 2017 року не погоджуючись із даною відмовою, ОСОБА_1 звернувся із письмовою скаргою про порушення прав громадян з боку посадових осіб Управління населення Голосіївської РДА в м. Києві до начальника Головного управління соціального захисту населення м. Києва Костюренко Т. М. з вимогою зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві надіслати повідомлення про призначення субсидії ОСОБА_3 за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та вжити заходів впливу до начальника відділу заходів впливу та начальника відділу субсидій зазначеного управління.

15.23 лютого 2017 року на зазначену скаргу позивач отримав лист Департаменту соціальної політики відповідь за підписом Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М. В., яким не було вирішено питання, порушені в скарзі від 01 лютого 2017 року та було вказано, що заявник вже звертався у жовтні 2016 року до Управління житлових субсидій із заявою про призначення житлової субсидії, до того ж, під час особистого прийому працівниками Управління житлових субсидій було надана змістовна консультація з даного питання.

16.13 березня 2017 року позивач звернувся із зверненням до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М. В. в якій просив надати письмову інформацію у визначені строки про те, яким нормативно-правовим актом передбачено обов'язок надання громадянином в заяві про призначення житлової субсидії інформації про наявність розділених особових рахунків; повідомити ПІБ спеціаліста Управління житлових субсидій, яким була призначена ОСОБА_3 житлова субсидія з жовтня 2016 року; вихідний номер та дату поштового відправлення повідомлення про призначення житлових субсидій ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повідомити дату особистого прийому ОСОБА_1 працівниками Управління житлових субсидій.

17.31 березня 2017 року листом Департаменту соціальної політики за підписом заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М. В. не було надано відповідь на звернення від 13 березня 2017 року та не вирішено жодне із порушених питань по суті, а натомість продубльовано аналогічну відповідь, як і у листі від 23 лютого 2017 року.

18. Вважаючи, що відповідач не задовольнив звернення у повному обсязі, а надана інформація не є достовірною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що підставою для звернення до Департаменту соціальної політики слугувало питання призначення житлової субсидії ОСОБА_3, натомість зміст відповідей Департаменту соціальної політики від 23 лютого 2017 року № 051/Ж-888-002-2 та від 31 березня 2017 року № 051/Ж-2581-002-2 стосувався особисто ОСОБА_1, тобто звернення заявника не були вирішені по суті.

20. Суди відхилили доводи відповідача про те, що листом від 30 грудня 2016 року № 13986 вже було вирішено питання щодо суті порушених вимог, оскільки з наданої позивачем інформації лист стосувався призначення житлової субсидії ОСОБА_1, а не ОСОБА_3 і не може вважатися належним доказом в цій справі, оскільки стосується іншого суб'єкта правовідносин, а відтак відповідач не довів зворотного.

21. Також суди зазначили, що відповідач лише надав у визначені законом строки відповідь на скаргу, що підтверджується листом від 23 лютого 2017 року № 051/Ж-888-002-2 та на звернення листом від 31 березня 2017 року № 051/Ж-2581-002-2, однак із змісту відповідей вбачається, що ані скарга, ані звернення не були вирішені по суті, до того ж відповіді стосувалися самого заявника, а не особи щодо якої було подано скаргу та звернення - ОСОБА_3

22. Отже, суди дійшли висновку, що відповідач не розглянув належним чином скаргу від 01 лютого 2017 року та звернення від 13 березня 2017 року, а відтак порушив конституційне право ОСОБА_1 на звернення громадян.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. Зокрема, скаржник зазначив, що призначення та нарахування житлових субсидій здійснювалось Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. Обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням не відноситься до повноважень Департаменту соціальної політики.

Отже, відповідь на звернення позивача надана в межах компетенції та з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів.

25. Також, скаржник зазначив, що єдино встановленої форми відповіді на звернення громадян чинним законодавством не передбачено, а повнота наданої відповіді визначається наявністю відомостей, які необхідні та достатні для прийняття рішення. Звернення позивача розглянуто у межах повноважень Департаменту соціальної політики вчасно та відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", а відповідь на звернення була підготовлена на підставі інформації, отриманої з Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

26. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про часткове задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

28. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

30. Згідно ст. 5. Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

31. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

32. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

33. Згідно ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

34. Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

35. Статтею 16 Закону № 393/96-ВР встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

36. Згідно ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

37. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

38. Задовольняючи частково адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що під час розгляду звернень ОСОБА_1 відповідачами не було дотримано вищезазначені норми Закону України "Про звернення громадян".

39. Оцінюючи доводи касаційної скарги у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

41. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 826/5333/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов