Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №826/1679/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/1679/16

адміністративне провадження №К/9901/9808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у складі колегії суддів:

Межевича М. В., Земляної Г. В., Сорочка Є. О. у справі №826/1679/16 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" до Заступника директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - ОСОБА_1, третя особа - Деснянська в місті Києві державна адміністрація про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИЛ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" (надалі по справі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Заступника директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач), які полягають у проханні доручити балансоутримувачу будинку демонтувати вивіску з назвою новоствореного ОСББ, встановлену у гуртожитку на АДРЕСА_1 до вирішення питання законності його створення, викладеному у листі № 058/4/1-ОП/В-13453-10924 від
13.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року позов задоволено.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року вирішено питання розподілу судових витрат на правову допомогу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року та додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року скасовано й прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не наведено жодного посилання на норму матеріального права, яка б дозволяла відповідачу, як суб'єкту владних повноважень, звертатись до підлеглих структур не у формі, передбаченій Законом (розпорядження, тощо). Вказує на те, що наявний причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та несприятливими наслідками для позивача, що свідчить про помилковість висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що такими діями відповідач не порушив прав позивача.

У поданих відзивах відповідач та третя особа просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 13.08.2015 відповідач направив лист № 058/4/1-ОП/В-13453-10924 до Деснянської в місті Києві державної адміністрації, в якому зазначив:

"З метою недопущення порушення житлових прав мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1, прошу доручити відповідним підрозділам розглянути можливість відміни державної реєстрації ОСББ "АДРЕСА_1" в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Водночас, прошу доручити балансоутримувачу будинку демонтувати вивіску з назвою новоствореного ОСББ, встановлену в гуртожитку на АДРЕСА_1, до вирішення питання законності його створення".

26.08.2015 вивіску із назвою новоствореного ОСББ, встановлену у гуртожитку на АДРЕСА_1, було демонтовано працівниками ЖЕК № 304.

Вказане також встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015100030010079 від 27.08.2015, яке розпочато слідчим відділом Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка).

Позивач, вважаючи дії відповідача, які полягають у наданні доручення Деснянській в місті Києві державній адміністрації щодо демонтажу вивіски з назвою новоствореного ОСББ, встановлену в гуртожитку на АДРЕСА_1, до вирішення питання законності його створення протиправними, звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законність створення ОСББ, як на час вчинення дій щодо демонтажу вивіски з назвою новоствореного ОСББ, встановлену у гуртожитку на АДРЕСА_1, так і на час розгляду даної справи не була спростована відповідачем, а факт відсутності акту про передачу будинку на баланс ОСББ не може впливати на право позивача розміщувати інформацію щодо новоствореного ОСББ у будинку. Суд також зазначив, що відповідачем не доведено, що розміщенням інформаційної вивіски на будинку позивачем порушено права мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції вказав, що правомірність створення ОСББ, правомірність передачі будинку ОСББ, правомірність розміщення на ньому вивіски, неправомірність її зняття не є предметом розгляду даної справи, так як у даному випадку досліджуються виключно дії відповідача, що полягають у проханні до третьої особи надати певне доручення.

Суд апеляційної інстанції констатував, що вчиняючи дії, що полягають у проханні до третьої особи надати певне доручення відповідач безпосередньо жодним чином не порушив прав, свобод та інтересів позивача. При цьому, пов'язувати порушення відповідачем прав позивача з тим, що за наслідками такого прохання певними особами було знято відповідну вивіску апеляційний суд вважав недоречним.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, вчиняючи спірні дії, не здійснював публічно-владних управлінських функцій. Направляючи спірне доручення, відповідач здійснював господарську функцію щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є господарськими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати.

Провадження у справі № 826/1679/16 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій