Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №815/4308/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/4308/14

адміністративне провадження №К/9901/8798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 815/4308/14

за позовом ОСОБА_1 до голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Стеценко О. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Домусчі С. Д., суддів: Коваля М. П., Кравця О. О.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, або ОСОБА_1) з адміністративним позовом до голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України (далі - Третя особа, або ДСА України), в якому позивач просив:

Визнати дії та бездіяльність голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича з приводу ненадання йому, судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до трьох років протиправними.

Зобов'язати голову Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича надати йому, судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_5, народженою ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 26.06.2010, ОСОБА_1, суддя Господарського суду Одеської області з 10.11.2009, призначений на посаду Указом Президента України № 918/2009, що підтверджується посвідченням судді № МТ-01267, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_5, про що було зроблено відповідний актовий запис № 913, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, яке було видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Одеси реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 30.01.2014.02.07.2014 його жінка ОСОБА_6 була змушена вийти на роботу на повний робочий день, що підтверджується довідкою №10 від 18.07.2014, яку було видано адвокатським об'єднанням "Одеська обласна колегія адвокатів "Адвокатська контора Суворовського району м. Одеси". У зв'язку із цим, 03.07.2014 Позивач звернувся до голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича із заявою, в якій просив надати йому у відповідності до ст.18 Закону України "Про відпустки" та ст.179 КЗпП України відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 07.07.2014 по 24.01.2017, до якої було додано нотаріально посвідчену копію свідоцтва про шлюб, нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження дитини, оригінал довідки департаменту праці та соціальної політики від
02.07.2014, довідку з місця роботи жінки ОСОБА_6

3.04 липня 2014 року позивачем до Господарського суду Одеської області голові суду Петрову В. С. було надано повторну заяву в доповнення до заяви від
03.07.2014 з вимогою про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років, до якої було надано нотаріально посвідчену копію довіреності, якою він доручив представництво своїх інтересів представнику ОСОБА_3 16.07.2014 позивачем та його представником було отримано відповідь від 04.07.2014 за № 07-37/4320/14, в якій голова Господарського суду Одеської області Петров В. С. відмовив йому в наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мотивуючи це тим, що для задоволення його зави недостатньо підстав. Крім того, Петров В. С. наголосив, що його заява від 03.07.2014 оформлена неналежним чином, а саме не на державній мові, що суперечить статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 1, 2 ст.6 Закону України "Про засади державної мовної політики" та не написана власноруч, що не відповідає ч.3 пп.5 п.6.2. Ділового мовлення. В подальшому, як зазначив позивач, його представник ОСОБА_3 отримала відповідь від
08.07.2014 за № 07-37/4432/14, якою було повідомлено, що 04.07.2014 за вихідним № 07-37/4320/14 була направлена копія листа до відома про результати розгляду заяви судді ОСОБА_1, подане 04.07.2014 доповнення до заяви було долучено до матеріалів справи, а також в даному листі голова Господарського суду Одеської області Петров В. С. зазначає, що надана його представником довіреність не передбачає повноважень на його представництво у трудових правовідносинах.

4. Позивач вважає, що дії та бездіяльність голови Господарського суду Одеської області Петрова В. С. щодо необґрунтованої відмови в наданні йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років є протиправними. Так, Позивач вважає, що посилання Відповідача на те, що його заява від 03.07.2014 з проханням про надання відпустки оформлена неналежним чином грубо порушує діюче законодавство, так як у відповідності до ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" в порядку, встановленому процесуальним законом. Також, позивач вважає, що посилання голови Господарського суду Одеської області на те, що для задоволення його заяви про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років недостатньо підстав, є незаконним та немотивованим, так як до заяви ним було надано довідку №10 від 18.07.2014, видану адвокатським об'єднанням "Одеська обласна колегія адвокатів "Адвокатська контора суворовського району м. Одеси" та довідку з департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, які підтверджують те, що його дружина вийшла на роботу на повний робочий день та виплати по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років було зупинено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Постановою від 24 лютого 2016 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на законодавчому рівні чітко врегульований порядок надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначено обставини, за якими надається така відпустка, а також перелік осіб, що мають на неї право, та визначений перелік документів, необхідних для отримання такої відпустки.

7. Зокрема, з посиланням на ст.ст. 1, 2, 18, 20 Закону України "Про відпустки", ст.ст. 179, 181 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції зазначив, що для оформлення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мати дитини або особа, яка фактично доглядає за дитиною, в тому числі, батько дитини, має подати відповідну письмову заяву на ім'я власника або уповноваженого ним органу та копію свідоцтва про народження дитини (для підтвердження віку дитини), така особа, крім зазначених документів, повинна надати довідку з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення цієї відпустки, а також довідку органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про те, що їй виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припинено (із зазначенням дати). Відсутність у своїй сукупності обставин визначених наведеними положеннями КЗпП України та Закону України "Про відпустки" та не надання особою, що звернулась із заявою про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, документів, виключний перелік яких визначений ч.3, ч.4 ст.18 Закону України "Про відпустки", виключає можливість отримання такою особою зазначеної відпустки.

8. Також, суд першої інстанції виходив з того, що заяви про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною від 03.07.2014 та від 04.07.2014 подавались не ним особисто до Господарського суду Одеської області, а направлялись кур'єрською поштою ОСОБА_3, що унеможливлювало встановлення відповідачем чи дійсно ці заяви підписані/написані позивачем у справі.

9. Суд першої інстанції визнав обґрунтованим врахування відповідачем листа Генеральної прокуратури України від 01.07.2014 за вх. № 16917/14, що з
20.05.2014 стосовно того, що ОСОБА_1 оголошений у розшук. Відповідно у зв'язку із тим, що місце його фактичного перебування не відомо, суду першої інстанції дійшов висновку, що це унеможливлює здійснення позивачем фактичного догляду за дитиною, як це передбачено вимогами Закону України "Про відпустки", КЗпП України, для надання, зокрема, батькові дитини, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

10. З врахуванням зазначених обставин в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що головою Господарського суду Одеської області Петровим В. С. правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а доводи позивача щодо протилежного є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

12. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13.29 липня 2016 року ОСОБА_3 - представник позивача ОСОБА_1 (касатор) подала касаційну скаргу, в якій просить:

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 815/4308/14, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

14.25 серпня 2016 року відповідачем було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

У запереченні на касаційну скаргу не заявлено жодних клопотань.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 року для розгляду справи № 815/4308/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоус О. В., суддів: Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року для розгляду справи № 815/4308/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

18. Зокрема позивач вважає помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно не надання позивачем доказів щодо припинення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку матері дитини - ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_1 надана відповідачу довідка Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 03.07.2014, в якій зазначено, що виплату ОСОБА_6 допомоги призначено з 31.03.2014 до 30.06.2014, що свідчить про те, що на час звернення до відповідача 03.07.2014 щодо надання відпуски по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснення відповідних виплат його дружині припинено.

19. Також, позивач посилається на необґрунтованість висновку судів щодо неможливості встановлення відповідачем чи дійсно заяви про надання відпустки підписано ОСОБА_1 з тих підстав, що вони надавались до Господарського суду Одеської області не ним особисто, а кур'єрською поштою. Позивач зазначає, що при наданні йому відповіді про відмову у наданні відпустки у відповідача не виникало сумнівів в особистому зверненні саме позивача, який на той час перебував на лікарняному та не мав змоги особисто прибути за місцем роботи.

20. Позивач вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на лист Генеральної прокуратури України від 01.07.2014 про те, що місце перебування ОСОБА_1 не відоме, та зазначає, що вказана обставина не була підставою для відмови у наданні йому відпустки по догляду за дитиною, а також вона ґрунтується на припущеннях.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2014 до Господарського суду Одеської області кур'єрською поштою надійшла заява від імені судді ОСОБА_1, адресована голові Господарського суду Одеської області Петрову В. С., в якій позивач просив надати йому відпустку по догляду за донькою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.07.2014 до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. До заяви, згідно наявного у ній переліку, додано: копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, довідку Департаменту праці та соціальної політики від 02.07.2014, довідку з місця роботи дружини - ОСОБА_6

22. За результатами розгляду вказаної заяви на адресу позивача та ОСОБА_3, відповідач направив лист від 04.07.2014 № 07-37/4320/14, в якому зазначив про відсутність підстав для її задоволення, оскільки заява оформлена неналежним чином, а саме: не державною мовою, що суперечить ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 1, 2 ст.6 Закону України "Про засади державної мовної політики", та не написана власноруч, що не відповідає ч.3 п. п. 5 п. 6.2.

Ділового мовлення. У вказаному листі, також, зазначено, що відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 01.07.2014 №21/3-32809-14 з 20.05.2014 позивача оголошено у розшук, а також роз'яснено, що йому необхідно з'явитися до організаційно-кадрового відділу Господарського суду Одеської області для отримання копії повідомлення про підозру.

23.04 липня 2014 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява, адресована голові Господарського суду Одеської області Петрову В. С., в якій зазначено, що ця заява від судді ОСОБА_1 (через представника ОСОБА_5) подається в доповнення до заяви від 03.07.2014р. та викладено аналогічне прохання надати останньому відпустку для догляду за донькою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з
07.07.2014 по 24.01.2017.

24. На вказану заяву, листом від 08.07.2014 за №07-37/4432/14 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що 04.07.2014 їй за вих. № 07/37/4320/14 направлена копія листа до відома про результати розгляду заяви судді ОСОБА_1 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також в листі зазначено, що надана ОСОБА_3 довіреність на представлення інтересів ОСОБА_1, не передбачає повноваження на його представництво в трудових правовідносинах та повідомлено, що 07.07.2014 до суду надійшла постанова Генеральної прокуратури України про оголошення судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 з 20.05.2014 у розшук.

25. Згідно довідки Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №12-02-03-01/2715 від 17.07.2014, ОСОБА_6 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Приморського району м. Одеси та їй, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", з 01.01.2014 до 31.01.2016 призначена допомога при народженні дитини. Жодних відомостей про припинення ОСОБА_6 виплати допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вказана довідка не містить. Будь-яких інших довідок Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо дати припинення виплати ОСОБА_6 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач не надав.

26. Крім того позивачем надано суду недостовірні дані щодо документів, які подавались ОСОБА_1 для отримання відпустки, зокрема щодо подання довідки Департаменту праці та соціальної політики та довідки з місця роботи його дружини - ОСОБА_6 датованих 17.07.2014 та 18.07.2014, оскільки такі документи складені у часі пізніше, ніж сама заява про надання вказаної відпустки.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

27. Конституція України

27.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Кодекс законів про працю України

28.1. Відповідно до ст.179 КЗпП України відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

29. Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР

29.1. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29.2. Згідно ч.3 ст.18 Закону України "Про відпустки" ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

29.3. Статтею 20 Закону України "Про відпустки" передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у Статтею 20 Закону України "Про відпустки", повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Особам, зазначеним у Статтею 20 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань. 20.4.

Ключовим у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зазначеним у ч.2 ст.18 Закону України "Про відпустки" особам є здійснення такими особами фактичного догляду за дитиною за умови надання ними довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

31. Предметом позову є оскарження позивачем дій та бездіяльності голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича з приводу ненадання судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до трьох років, тобто до 24.01.2017, та зобов'язання надати вказану відпустку на підставі заяви від 03.07.2014, з урахуванням додаткової заяви від 04.07.2014.

При цьому, ОСОБА_1 посилається на те, що таке право гарантовано йому ст.18 Закону України "Про відпустки" та ст.179 Кодексу законів про працю України.

32. Матеріалами справи підтверджено та доводами касаційної скарги не спростовано те, що листом Генеральної прокуратури України від 01.07.2014 голову Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича повідомлено, що 29.04.2014 заступником Генерального прокурора України складено повідомлення про підозру стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1, під час досудового слідства місце фактичного перебування ОСОБА_1 не встановлено, у зв'язку з чим він оголошений у розшук.

33. Також відповідно до матеріалів справи, а саме копії постанови Генеральної прокуратури України від 20.05.2014 про оголошення у розшук ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.368 КК України, - ОСОБА_1 переховується від органів досудового слідства і місце фактичного перебування його не встановлено.

34. З урахуванням вказаних матеріалів, які надійшли з Генеральної прокуратури України щодо неможливості встановити місцезнаходження позивача, апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 не доведено здійснення (можливість здійснення) ним фактичного догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є обов'язковою умовою, визначеною ст.18 Закону України "Про відпустки" та ст.179 КЗпП України, для надання іншим особам, крім матері, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

35. Верховний Суд вважає, що надання відпустки по догляду за дитиною особі, місце перебування якої не встановлено, ставить під сумнів можливість здійснення цією особою фактичного догляду за дитиною і суперечитиме ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. У протилежному випадку це свідчитиме про неможливість встановлення фактичного перебування не тільки батька дитини, а й самої дитини.

36. Крім того, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не доведено виконання ним, при поданні відповідних заяв до відповідача від 03.07.2014 та від 04.07.2014, умов ст. 20 Закону України "Про відпустки" щодо надання довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

37. Досліджуючи подану 03.07.2014 на ім'я голови Господарського суду Одеської області Петрова В. С. заяву про надання відпуски по догляду за дитиною в порядку ст.18 Закону України "Про відпустки" та ст.179 КЗпП України, апеляційний суд правильно встановив, що позивач в цій заяві зазначив про надання, у якості додатків, серед іншого, довідки Департаменту праці та соціальної політики від
02.07.2014 та довідки з місця роботи його дружини ОСОБА_6

38. Однак, в матеріалах справи відсутні вказані довідки, у зв'язку з чим, як у суду першої так і у суду апеляційної інстанції відсутня можливість перевірити виконання ОСОБА_12 вимог ст.20 Закону України "Про відпустки" при зверненні з відповідною заявою до відповідача.

39. Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання позивача на довідки Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №12-02-03-01/2715 від 17.07.2014 та Адвокатського об'єднання "Одеська обласна колегія адвокатів" "Адвокатська контора Суворовського району м. Одеси" №10 від 18.07.2014, оскільки вказані довідки видано після надання головою Господарського суду Одеської області Петровим В. С. відповіді на заяви позивача про надання відпустки.

40. Крім цього, у наявній в матеріалах справі довідці Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №12-02-03-01/2715 від 17.07.2014 зазначено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Приморського району м. Одеси та їй у відповідності до Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми" з 01.01.2014 по 31.01.2016 призначено допомогу.

Матеріали справи не містять жодного документального підтвердження того, що ОСОБА_6 припинено виплату допомоги по догляду за дитиною із зазначенням дати такого припинення.

41. На думку Верховного Суду апеляційний суд правильно відхилив посилання позивача щодо наявності довідки Департаменту праці та соціальної політики від
02.07.2014 про те, що ОСОБА_6 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Приморського району м. Одеси на отримувала допомогу з
31.03.2014 по 30.06.2014, а також про надання її відповідачу разом із заявою від
03.07.2014, оскільки зазначене не підтверджено жодним доказом.

42. Апеляційним судом було правильно відхилено посилання позивача на те, що вказані обставини не були підставою для відмови йому у наданні відпустки, яка викладена у листах відповідача від 04.07.2014 та від 08.07.2014, оскільки принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, серед іншого, є офіційне з'ясування всіх обставин справи та верховенство права, а при вирішенні спору щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративний суд перевіряє чи прийнятті (вчиненні) вони з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. (п.3 ч.3 ст.2, ст.7 КАС України).

43. Також апеляційний суд не прийняв у якості належного доказу на підтвердження доводів апеляційної скарги, надану у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.07.2016 представником апелянта довідку Департаменту праці та соціальної політико Одеської міської ради № 02-27/1139 від 16 червня 2016 року, оскільки ця довідка не додавалась ні до заяви апелянта від 03.07.2014, ні до заяві від 04.07.2014, а тому не враховувалась відповідачем при відмові позивачу у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

44. Оскільки позивач не довів дотримання ним вимог ст.ст. 18, 20 Закону України "Про відпустки" та ст.179 КЗпП України при зверненні з відповідними заявами до відповідача, з урахуванням всіх обставин справи у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову.

45. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, підстави для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

46. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

47. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А. В.

судді Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.