Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.01.2019 року у справі №813/2087/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/2087/17

адміністративне провадження №К/9901/68583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської обласної ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у складі колегії суддів: Макарика Я. Я., Большакової О. О., Глушка І. В. у справі № 813/2087/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність, стягнення майнової шкоди, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Львівської обласної ради, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної ради щодо ненадання ОСОБА_1 премії до Дня місцевого самоврядування у 2016 році;

- стягнути з Львівської обласної ради завдану ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі середньомісячної заробітної плати.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

2.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1.08.05.2018 у відкритому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин.

3.2. Під час вирішення клопотання відповідача, судом першої інстанції було встановлено, що до попередньо поданих позивачем клопотань від 20.03.2018 №1128ел та від 02.05.2018 № 1709ел про відкладення розгляду справи не надано доказів поважності причин неможливості прибуття у судові засідання.

4. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вказав на відсутність належних доказів на підтвердження неможливості прибути в судове засідання, що слугувало підставою для визнання судом повторної неявки позивача.

4.1. Судом апеляційної інстанції було задоволено скаргу позивача, та скасовано ухвалу суду першої інстанції з огляду на те, що 13.02.2018 у відкритому судовому засіданні, за участю сторін, розгляд справи № 813/2087/17 відкладено на
01.03.2018 згідно з протоколом судового засідання. Відповідно до довідки від
01.03.2018 розгляд справи не відбувся, судове засідання відкладено на
20.03.2018. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачкою подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке призначено на 20.03.2018 у зв'язку зі станом здоров'я, яке не було розглянуто судом першої інстанції, проте розгляд справи відкладено до 08.05.2018. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачкою 02.05.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи 08.05.2018 року у зв'язку з перебуванням за кордоном. Вказане клопотання було відхилено судом першої інстанції у зв'язку з відсутністю належних доказів поважності причин неприбуття в судове засідання. Зазначене в сукупності, на переконання колегії суддів апеляційного суду, слугувало підставою для висновку про відсутність належної оцінки з боку суду першої інстанції клопотанням позивачки та протиправності прийняття рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Львівська обласна рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції неправильно надано оцінку доказам у справі, а саме - не було вязто до уваги доводи відповідача про відсутність належних доказів поважності причин неприбуття позивача у судові засідання 20.03.2018 та 08.05.2018.

6. Позивачкою подано відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення оскаржуваних правовідносин, надалі - КАС України).

9. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

10. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним.

11. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

12. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

13. У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

14. Відповідно до положень частини 5 статті 5 КАС України, право на судовий захист є гарантованим, тому ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному частини 5 статті 5 КАС України порядку.

15. Відповідно до частини 5 статті 205 КАС України у разі повторної неявки позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

16. Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 4 частини 1 статті 250 КАС України, відповідно до якого позовна заява залишається без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

17. Тобто, з аналізу наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що підставою для залишення адміністративного позову без розгляду є повторна неявка позивача, проте за обов'язкової умови щодо повідомлення останнього належним чином про час, дату та місце судового засідання.

18. Як встановлено судом апеляційної інстанції, протоколом судового засідання від 20.03.2018 зафіксовано, що позивачкою подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршеннм стану здоров'я, яке не було розглянуто судом першої інстанції, всупереч чому ухвалено відкласти розгляд справи на
08.05.2018, у зв'язку з неприбуттям позивача в судове засідання позивача, який належним чином повідомлений.

19. Крім того, в судовому засіданні 08.05.2018 судом першої інстанції відхилено клопотання позивачки про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням за кордоном та встановлено повторну неявку позивача в судове засідання.

20. У даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що зазначені обставини мали місце на стадії розгляду справи по суті. Матеріалами справи підтверджено, що позивачка неодноразово приймала участь в судових засіданнях на стадії підготовчого засідання, а також на стадії розгляду справи судом по суті.

21. Разом з тим, на переконання Верховного Суду, судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим позивачкою клопотанням про відкладення розгляду справи, що свідчить про протиправність прийняття ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

22. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновку суду першої інстнації про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивачкою було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поважними причинами неявки у судове засідання.

23. На переконання колегії суддів, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішення.

24. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

25. За змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на наведене, касаційна скарга Львівської обласної радине підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

28. Касаційну скаргу Львівської обласної ради залишити без задоволення.

29. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 813/2087/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність, стягнення майнової шкоди- залишити без змін.

30. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко