Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №152/651/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №152/651/17

адміністративне провадження №К/9901/45227/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області (суддя Войнаровський І. В. ) від 29 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Сушко О. О., судді: Смілянець Е. С., Залімський І. Г. ) від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Шаргородське ОУПФУ Вінницької області), у якому просив:

- визнати протиправними дії Шаргородського ОУПФУ Вінницької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - ~law16~) із зменшенням пенсійного віку на 10 років;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Шаргородського ОУПФУ Вінницької області від 18 листопада 2016 року № 1243 про відмову позивачу в призначенні пенсії за ~law17~ із зменшенням пенсійного віку на 10 років;

- зобов'язати Шаргородське ОУПФУ Вінницької області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ~law18~ із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, з 11 листопада 2016 року.

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відмова Шаргородського ОУПФУ Вінницької області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ~law19~ із зменшенням пенсійного віку на 10 років у зв'язку з неможливості встановити населений пункт, де виконувались роботи позивачем, є необґрунтованою, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими ~law20~, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями попередніх інстанцій, Шаргородське ОУПФУ Вінницької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги Шаргородське ОУПФУ Вінницької області зазначило, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах є правомірними, оскільки відсутні дані стосовно населеного пункту, де виконувались роботи позивачем, як учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law22~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ~law23~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

З 26 листопада 1984 року по 15 листопада 1986 року позивач служив в лавах радянської армії, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2.

Відповідно до архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10 листопада 2016 року № 1121 ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах радіоактивного забруднення в період з 07 червня 1986 року по 06 серпня 1986 року. Вказане також підтверджується наказами командира Військової частини 3217 від 09 червня 1986 року № 133 та від 07 серпня 1986 року № 193.

25 лютого 1993 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, серії НОМЕР_1.

11 листопада 2016 року позивач звернувся до Шаргородського ОУПФУ Вінницької області із заявою про призначення пенсії відповідно до ~law24~ зі зменшенням пенсійного віку на 10 років. До цієї заяви позивачем було подано такі документи: копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, серії НОМЕР_1; копія архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10 листопада 2016 року № 1121; копії наказів командира Військової частини 3217 від 09 червня 1986 року № 133 та від 07 серпня 1986 року № 193; копія довідки Шаргородського районного військового комісаріату від 23 грудня 1992 року № 5.

Рішенням Шаргородського ОУПФУ Вінницької області від 18 листопада 2016 року № 1243 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю даних стосовно населеного пункту, де позивач здійснював роботу, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

~law25~ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до ~law26~ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ~law28~).

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Постановою правління ПФУ затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року № 22-I (далі-Порядок № 22-1), яким визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ~law30~).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно ~law31~ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими ~law32~, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.

За п. 5 Порядку № 51 установлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, видаються відповідні посвідчення зеленого кольору, серія А.

Згідно із ~law33~ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

В свою чергу, довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими ~law34~, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". При цьому, довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 205/8713/16-а.

Як убачається з матеріалів справи та вірно установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, архівною довідкою Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10 листопада 2016 року № 1121, копією наказів командира Військової частини 3217 від 09 червня 1986 року № 133 та від 07 серпня 1986 року № 193; довідкою Шаргородського районного військового комісаріату від 23 грудня 1992 року № 5.

Крім того, згідно листа Військової частини 3217 від 01 лютого 1993 року № 73, адресованого військовому комісару Шаргородського районного військового комісаріату Вінницької області, вбачається, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС, зокрема, в м. Чорнобилі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1, звернувшись до Шаргородського ОУПФУ Вінницької області з заявою про призначення йому пенсії відповідно до ~law35~, подав всі необхідні документи, що передбачені Порядком № 22-1, а тому відмова Шаргородського ОУПФУ Вінницької області у призначенні позивачу такої пенсії є безпідставною та необґрунтованою.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними як її запереченням на адміністративний позов, так і поданій в касаційній скарзі. Проте, таким доводам з огляду на вищенаведені висновки судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній аргументи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки обставин у справі та повторному дослідженню наявних у матеріалах справи доказів.

З огляду на зазначене вище Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін