Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2020 року у справі №803/42/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 803/42/16

касаційне провадження № К/9901/26874/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 (суддя - Мачульський В. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Нос С. П., судді - Кухтей Р. В., Яворський І. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурніро" (далі - Товариство) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (яка є правонаступником Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У січні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від
28.10.2015 № 000765313; зобов'язати Інспекцію подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням, що сума 63120,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню на підставі пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 07.10.2015 №1402/1503/39174039, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та зазначало, що фінансово-господарські операції між Товариством та ПП "Квест+" підтверджуються належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки, тоді як доводи Інспекції ґрунтуються лише на інформації, отриманій із АІС "Податковий блок" та припущеннях перевіряючих, з огляду на що вважає, що ним було правомірно було сформовано податковий кредит на підставі зазначених фінансово-господарських операцій на суму податку на додану вартість 63120,00 грн. та правомірно заявлено відповідну суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 11.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 28.10.2015 № 000765313; зобов'язав Інспекцію скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за червень 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: господарські операції з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП "Квест+" відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності Товариства, а тому твердження податкового органу про те, що вказана господарська операція фактично не відбувалась і такі договори носять нереальний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами у справі; чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів; Товариство сформувало податковий кредит у зв'язку з придбанням обладнання та проведенням будівельно-монтажних робіт з реконструкції об'єкта нерухомості, а саме: цех гарячого цинкування - корпус № 39, що знаходиться по вул. Селянській, 50 у м. Рожище, та корпус № 3 (виробнича частина) (У-3), що знаходиться по вул.

Селянській, 46 у м. Рожище, які відносяться до основних засобів, з урахуванням того, що зазначені об'єкти ще не введені в експлуатацію і обліковуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", з огляду на що Товариство мало право на отримання бюджетного відшкодування, незважаючи на те, що обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців були менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 198.1 статті 198, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки поза увагою суду залишилося: відсутність у Товариства локальних кошторисів та кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів та розрахунків, кошторисних розрахунків на окремі види робіт, робочих проектів, креслень, з огляду на що неможливо встановити фізичний обсяг будівельно-монтажних робіт або витрат праці; операції між Товариством та ПП "Квест+" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності; Товариство не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у нього за останні 12 календарних місяців були відсутні обсяги оподатковуваних операцій, з огляду на те, що воно декларувало лише суми податкового кредиту, а податкових зобов'язань не декларувало.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.09.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на
08.09.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзна документальну перевірка Товариства з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року, результати якої оформлені актом № 1402/1503/39174039 від 07.10.2015, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 63120,00 грн. (у тому числі: за серпень 2014 року - 13625,00 грн., за вересень 2014 року - 4320,00 грн., за жовтень 2014 року - 19701,00 грн., за листопад 2014 року - 7415,00 грн., за грудень 2014 року - 10059,00 грн., за січень 2015 року - 8000,00 грн. ), в результаті чого завищено податок на додану вартість до відшкодування на 63120,00 грн. по рядку 30 декларації за червень 2015 року.

Зокрема, у акті перевірки було вказано про наявність ознак дефектності первинних документів, оформлених ПП "Квест+", та відсутність первинних документів у Товариства (проектно-кошторисної документації, проекту будівельних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей, документів на внутрішнє переміщення будівельних матеріалів, що були використані при будівництві, документів, що свідчать про передачу будівельних матеріалів ПП "Квест+" для будівництва, документів, що дають можливість ідентифікувати витрачений робочий час на будівельні роботи, документів, що свідчать залучення трудових ресурсів (спеціалістів) для здійснення будівельних робіт), що свідчить про те, що суми податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість по господарських операціях з від ПП "Квест+" сформовані позивачем неправомірно.

Також, у акті перевірки було вказано, що згідно АІС "Податковий блок" у ПП "Квест+" відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція 02.03.2015 прийняла податкове повідомлення-рішення №000765313, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2015 року на 63120,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів "а ", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Спірні суми податкового кредиту за серпень 2014 року - січень 2015 року Товариством (замовником) були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно договорів підряду на виконання монтажно-покрівельних робіт № 3 від 03.06.2014 та № 4 від 28.07.2014, укладеного з ПП "Квест+" (продавцем), за умовами яких: замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання щодо монтажно-покрівельних робіт (далі - роботи) відповідно до затвердженої комерційної пропозиції з використанням своїх матеріалів та устаткування, а також з використанням матеріалів замовника, в обумовлений даним договором термін на об'єктах: цех гарячого цинкування корпус № 39 (Т-3) по вул. Селянській, 50 у м.

Рожище Волинської області; корпус № 3 (виробнича частина) (У-3) по вул.

Селянській, 46 у м. Рожище Волинської області (договір № 3 від 03.06.2014); замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання щодо проведення підготовчих робіт перед влаштуванням покрівлі та монтажно-покрівельних робіт на об'єкті: корпус № 3 (виробнича частина) (У-3) та корпус № 3 9виробнича частина) (Ф-1) по вул. Селянській, 46 у м. Рожище Волинської області (далі - роботи) в обумовлений даним договором термін, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити вартість виконаних робіт (договір № 4 від 28.07.2014).

У справі, що розглядається, суди встановили, що монтажно-покрівельні роботи по договору № 3 від 03.06.2014 здійснювалися із використанням матеріалів підрядника у відповідності до акту № 1 від 24.11.2015 року та видаткових накладних № 1 від
06.10.2014 та № 2 від 01.12.2014 та з використанням матеріалів замовника, про що свідчать відомості використаних матеріалів замовника № 1 та № 2 від 24.11.2014.

Роботи підрядником виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 24.11.2014 на суму 111432,00 грн. з податком на додану вартість та актом № 2 від 24.11.2014 на суму 48568,00 грн. з податком на додану вартість та довідками про вартість будівельних робіт та витрат від
24.11.2014.

Згідно з актом виконаних робіт № 8 від 14 серпня 2014 року підрядником були виконані підготовчі роботи по влаштуванні покрівлі згідно договору № 4 від
28.07.2014 на суму 21750,00 грн. з податку на додану вартість. Основні роботи були закінчені у березні 2015 року у відповідності до актів приймання виконаних робіт №1 від 31.03.2015 на суму 37000,00 грн. з податком на додану вартість та акта № 2 від 31.03.2015 на суму 33000,00 грн. з податком на додану вартість.

Позивачем в повному обсязі були оплачені виконанні роботи та використані матеріали підрядника, що підтверджується копіями платіжних доручень та податковими накладними, які виписані та зареєстровані ПП "Квест +".

Також, судами було встановлено, що ПП "Квест+" було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, видами діяльності ПП "Квест+" є: будівництво будівель (основний), виробництво металевих конструкцій, оренда будівельної техніки з оператором, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність у сфері інжинірінгу. Будь-яких належних доказів, які б свідчили про відсутність ПП "Квест+" за місцезнаходженням, крім посилань на відомості з АІС "Податковий блок", Інспекцією надано не було, а судами таких обставин не встановлено.

Крім іншого, судами було встановлено, що згідно договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 18.04.2014 Товариство орендує нежитлові приміщення об'єктів нерухомого майна, а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (Ф-1) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище та корпус №41 /прохідна/ (Е-2) - по вулиці Селянській 50 у місті Рожище для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим здійснювало будівельно-монтажні роботи по реконструкції об'єктів нерухомості, а саме: цеху гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище та корпусу №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище, які відносяться до основних засобів, які не були введені в експлуатацію та обліковувались на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що відсутні підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому, посилання Інспекції на пункту
200.5 статті 200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки зазначена правова норма містить виключення - щодо нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що оскільки Інспекція виконала судові рішення у даній справі та відшкодувала Товариству податок на додану вартість за червень 2015 року, що підтверджується випискою по рахунку за період з 18.11.20166 по 02.12.2016, то підстави для застосування судом касаційної інстанції ефективного способу захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника, яким є стягнення суми бюджетного відшкодування із Державного бюджету України, відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від
11.02.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від
22.09.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева Т. М. Шипуліна В. В. Хохуляк