Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2018 року у справі №376/943/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 376/943/17

адміністративне провадження № К/9901/61245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Желєзного І. В., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №376/943/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування висновку і зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року (головуючий суддя Потятинник Ю. Р. ) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Мікули О. І., суддів Качмара В. Я., Курильця А. Р. ), -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок експерта державної експертизи Управління Держгеокадастру у Василівському районі Лєкаркіна Олександра Олександровича про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 7 грудня 2016 року №38 з реєстраційним номером № 38/82-16 від 08.12.2016р., яким не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою АДРЕСА_1;

- зобов'язати експерта державної експертизи повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою АДРЕСА_1 та надати висновок у відповідності до вимог законодавства.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він, керуючись абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України, скористався правом замовлення розробки проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку органом місцевого самоврядування, оскільки Івано-Франківською міською радою протягом місячного терміну не прийнято жодного рішення по його заяві. Експерт був належним чином повідомлений про правову підставу розробки проекту землеустрою, оскільки у пояснювальній записці до проекту землеустрою детально розписано підставу його розроблення. Таким чином, позивач вважає, що діяв у межах норм земельного законодавства, а відповідач протиправно прийняв висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 7 грудня №38 з реєстраційним номером № 38/82-16 від
08.12.2016р., яким не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок експерта державної експертизи Лєкаркіна Олександра Олександровича про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 7 грудня 2016 року №38 з реєстраційним номером № 38/82-16 від 08.12.2016р. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою АДРЕСА_1 з наданням відповідного екпертного висновку.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний висновок експерта державної експертизи про непогодження розробленого на замовлення позивача проекту землеустрою з підстав відсутності дозволу органу місцевого самоврядування, без зазначення інших підстав та конкретизації в чому полягає неповна відповідність проекту вимогам і нормам законодавства є протиправним, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою: АДРЕСА_1 з наданням відповідного експертного висновку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У вересні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, оскільки ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено чіткий перелік документів, який повинен містити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, серед зазначених документів - рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи те, що позивачем не було подано рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то оскаржуваний висновок відповідача є правомірним.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7.28.08.2018 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Гімон М. М., Бучик А. Ю.

9. Ухвалою Верховного суду від 17.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року.

10. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І., на підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 №1009/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Желєзного І. В., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 24.09.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (реєстраційний номер 171232).

13. Івано-Франківською міською радою протягом місячного терміну з дня реєстрації вказаної заяви не було надано позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, тому позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України, 28 липня 2016 року замовив у ТОВ "Інформаційно-консультативний центр "Інформ-ініціатива" розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність без надання такого дозволу, про що письмово повідомив Івано-Франківську міську раду, долучивши до повідомлення договір про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

14. З листа Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №ДКР-657/34.1-03/356 від 11 серпня 2016 року вбачається, що вищезазначену заяву позивача від 28 липня 2016 року розглянуто по принципу "мовчазної згоди". Крім того, повідомлено, що питання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд, було розглянуто 23 червня 2016 року виконавчим комітетом (прим. Не підтримано МВК) та буде внесено на розгляд чергової сесії міської ради. Згідно зі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішенння питань врегулювання земельних відносин є виключно компетенцією міських рад. Про остаточний розгляд питання дозволу на складання проекту землеустрою буде повідомлено додатково (а. с. 7).

15.07 грудня 2016 року експертом державної експертизи Управління Держгеокадастру у Василівському районі Лєкаркіним О. О. винесено висновок №38, яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га по АДРЕСА_1, що розроблений ТОВ "Інформаційно-консультативний центр "Інформ-ініціатива" на замовлення позивача і поданий на погодження 29 листопада 2016 року, не погоджений, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам і нормам законодавства, а саме: відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки.

16. Вважаючи, що висновок експерта державної експертизи Управління Держгеокадастру у Василівському районі Лєкаркіна Олександра Олександровича про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 7 грудня 2016 року №38 є протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

18. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та Конституції України нормативно-правові акти.

19. Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

20. Відповідно до частин 1 -3 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частин 1 -3 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону.

21. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

22. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частин 1 -3 статті 116 ЗК України (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

23. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

24. В частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частині 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

25. Частинами 10 та 11 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

26. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.

27. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 120/1583/19-а.

29. При цьому, згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

30. Отже, абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

31. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду 28 листопада 2019 року у справі №826/18649/15.

32. Проте, цією нормою абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

33. Враховуючи той факт, що Івано-Франківською міською радою протягом місячного терміну не прийнято жодного рішення по заяві позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, він на підставі абз. 3 ч.7 ст. 118 ЗК скористався своїм правом замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку, про що письмово повідомив міську раду долучивши до повідомлення договір про виконання робіт із землеустрою.

34. При цьому, чинне законодавство не ставить в залежність факт повідомлення про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством встановлено лише обов'язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

35. Як зазначалось раніше наступним етапом після розроблення проекту землеустрою є етап погодження такого проекту з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України

36. Так, 28 липня 2016 року позивач замовив у ТОВ "Інформаційно-консультативний центр "Інформ-ініціатива" розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність та розроблений проект подав на погодження до Держгеокадастру.

37. Згідно із частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

38. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

39. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 ЗК України).

40. У відповідності до п.7 Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 580 від
31.08.2016р., система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

41. Згідно із частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

42. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

43. Згідно із частиною 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

44. Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

45. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

46. Такими чином, відмова у погодженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв'язку із неусуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку.

47. Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2016 року експертом державної експертизи Управління Держгеокадастру у Василівському районі Лєкаркіним О. О. винесено висновок №38, яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га по АДРЕСА_1, що розроблений ТОВ "Інформаційно-консультативний центр "Інформ-ініціатива" на замовлення позивача і поданий на погодження 29 листопада 2016 року не погоджений, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам і нормам законодавства, а саме: відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки в порушення вимог ст.50 Закону України "Про землеустрій".

48. Так, ч.3 ст.50 Закону України "Про землеустрій" передбачає чіткий перелік документів, який повинен містити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, серед зазначених документів - рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках передбачених законом).

49. Як вбачається з витребуваного судом апеляційної інстанції проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1, такий містить завдання на виконання робіт, де зазначено, що підставою для виконання робіт є абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України, копія заяви на міського голову від 01 червня 2016 року та договір на виконання проекто- вишукувальних робіт №13-07/16 від 28 липня 2016 року.

50. Крім того, у цьому ж проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 є висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 19 вересня 2016 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1, в якому вказано, що відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не суперечить чинній містобудівній документації.

Документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га гр. ОСОБА_1, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд погоджено.

51. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача на відсутність дозволу органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки є безпідставними, оскільки позивач скористався правом, передбаченим абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України, який передбачає право громадянина здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без отримання дозволу на розробку проекту, у зв'язку з чим, висновок експерта державної експертизи Управління Держгеокадастру у Василівському районі Лєкаркіна Олександра Олександровича про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 7 грудня 2016 року №38, є протиправним та підлягає скасуванню, а вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0439 га за адресою АДРЕСА_1 та надати висновок у відповідності до вимог законодавства.

52. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясували обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

53. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

54. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіС. Г. Стеценко І. В. Желєзний Л. В. Тацій