Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №812/1266/17

провадження №К/9901/30175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1266/17

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сєвєродонецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (суддя Кисельова Є.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.),

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ЛОВ Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сєвєродонецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - МВ ДВС ГТУЮ) з вимогами:

1.1 визнати неправомірним рішення державного виконавця Кольченко М.В. про повернення виконавчого листа № 812/580/17, виданого Луганським окружним адміністративним судом 16 червня 2017 року ЛОВ Фонду без прийняття до виконання;

1.2 зобов`язати МВ ДВС ГТУЮ прийняти до виконання виконавчий лист №812/580/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 16 червня 2017 року, про стягнення з приватного акціонерного товариства «Армопласт» адміністративно-господарських санкцій у сумі 3888,46 грн. та пені у розмірі 1,56 грн, та відкрити виконавче провадження без сплати авансового внеску.

2. Позов обґрунтований таким. Луганський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 17 травня 2017 року, якою стягнув з приватного акціонерного товариства «Армопласт» (далі - ПрАТ «Армопласт») на користь ЛОВ Фонду адміністративно-господарські санкції в сумі 3888,46 грн. та пеню у розмірі 1,56 грн. На виконання цієї постанови суд 16 червня 2017 року видав виконавчий лист № 812/580/17, який позивач пред`явив до виконання разом із заявою про звернення виконавчого листа до примусового стягнення від 14 серпня 2017 року № 04-08/976.

3. 31 серпня 2017 року позивач отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17 серпня 2017 року № 19228 у зв`язку із ненаданням стягувачем підтвердження сплати авансового внеску на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

4. З посиланням на статті 15, 26 вказаного Закону позивач твердить, що він звільнений від сплати авансового внеску, оскільки є бюджетною установою та наділений владними управлінськими функціями, утримується за рахунок коштів державного бюджету, діяльність якого спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. З урахуванням того, що ЛОВ Фонду є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів, виконує державно-владні функції, утримується за рахунок коштів державного бюджету України, тобто по суті є державним органом, воно звільняється від сплати авансового внеску у разі його звернення до органів державної виконавчої служби.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 17 травня 2017 року задовольнив адміністративний позов ЛОВ Фонду до ПрАТ «Армопласт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 3890,02 грн. Постанова набрала законної сили 02 червня 2017 року.

6. 16 червня 2017 року Луганський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 812/580/17 про стягнення з ПрАТ «Армопласт» на користь ЛОВ Фонду адміністративно-господарських санкцій у сумі 3888,46 грн. та пеню у розмірі 1,56 грн., який позивач подав до примусового виконання разом із заявою від 14 серпня 2017 року № 04-08/976.

7. У відповідь позивач 31 серпня 2017 року отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17 серпня 2017 року № 19228 у зв`язку із ненаданням стягувачем підтвердження сплати авансового внеску на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

8. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що державний виконавець МВ ДВС ГТУЮ Кольченко М.В. отримала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ЛОВ Фонду є державною організацією. На цій підставі державний виконавець у спірному повідомленні зазначила, що за Законом України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються державні органи. Державні організації від сплати авансового внеску не звільняються, у зв`язку з чим виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

10. Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що ЛОВ Фонду є державною організацією, яка у своїй діяльності керується законодавством України та Положенням про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26 травня 2011 року № 81 (далі - Положення).

12. Відповідно до пункту 1 Положення ЛОВ Фонду є територіальним органом бюджетної установи.

13. Відповідно до пункту 14 Положення відділення Фонду утримується за рахунок коштів державного бюджету.

14. На підставі зазначеного, а також з урахуванням відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ЛОВ Фонду, де зазначено, що за організаційно-правовою формою останнє є державною установою (організацією, закладом), з посиланням на положення статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суд першої інстанції констатував, що позивач за організаційно-правовою формою є державною установою (організацією, закладом), а не державним органом, тому державним виконавцем МВ ДВС ГТУЮ правомірно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку із ненаданням стягувачем підтвердження сплати авансового внеску на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

15. Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції теж погодився.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

17. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що ЛОВ Фонду є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому мотиви, якими керувався відповідач, коли повернув виконавчий документ, а також суди при вирішенні цієї справи, є помилковими.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

20. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

21. Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та розгляду справи в суді) до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

22. Від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

23. За частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

VI. Позиція Верховного Суду

24. На дату виникнення спору правове регулювання цих правовідносин було таким, що однією з умов відкриття виконавчого провадження, зокрема, за виконавчим листом суду, була сплата авансового внеску. Випадки, коли стягувач, на користь якого ухвалено судове рішення, звільняється від необхідності сплатити авансовий внесок, визначено у частині другій статті 26 Закону № 1404-VIII. Зокрема, у цій статті визначено перелік рішень, за якими авансовий внесок не сплачується, а також зазначено категорії стягувачів, які звільняються від необхідності сплачувати авансовий внесок (незалежно від того, що є предметом рішення, яке підлягає примусовому виконанню). З-поміж таких стягувачів зазначено державні органи.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЛОВ Фонду є державною організацією, а не державним органом. На цій підставі вони констатували, що в розумінні частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII позивач не звільняється від сплати авансового внеску при зверненні до органів державної виконавчої служби.

26. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, адже за своєю суттю правовий статус державної організації (установи, закладу) не тотожний правовому статусу державного органу, тому законних підстав для звільнення позивача від сплати авансового внеску не було. Тож за описаних обставин справи державний виконавець діяв правомірно.

27. Стосовно доводів позивача про те, що він є суб`єктом владних повноважень, то з цього приводу спору не виникало. У відносинах, в яких ЛОВ Фонду реалізує свої владні повноваження, таким статусом воно наділене, однак це ще не надає йому статусу державного органу. Тому в контексті цього спору наявність у позивача статусу суб`єкта владних повноважень не ототожнює його з державним органом та не звільняє від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII.

28. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. В обсязі встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

32. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

33. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке. На дату ухвалення цієї постанови положення частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення).

34. На стадії касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на дату касаційного перегляду судових рішень. Тому при ухваленні цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

35. Однак, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами.

36. У цій справі судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич