Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/24758/15

адміністративне провадження №К/9901/43044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/24758/15

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публичне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк", про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Горяйнова А.М., суддів: Файдюка В.В., Шурка О.І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А. (далі - Уповноважена особа) щодо не внесення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу від 15 листопада 2013 року №679365/2013;

- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу від 15 листопада 2013 року №679365/2013;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі також ПАТ «ВіЕйБі Банк») за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судами встановлено, що між ОСОБА_5 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був укладений договір банківського вкладу «Англійський «Постійний» Здорова добавка» «Тридцяти місячний» (в доларах США) від 15 листопада 2013 року № 679365/2013 (далі - договір від 15 листопада 2013 року № 679365/2013). Згідно умов вказаного договору ОСОБА_5 вніс на депозитний рахунок кошти у розмірі 60000 доларів США.

Також, між вказаними сторонами був укладений договір банківського вкладу «Марафон лояльності максимум доходу» (в доларах США) від 13 травня 2014 року № 791468/2014.

Між позивачем у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 15 вересня 2014 року був укладений договір про відступлення прав вимоги. Згідно з вказаним договором ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 право вимоги до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», що належить йому за договорами від 15 листопада 2013 року №679365/2013 та від 13 травня 2014 року № 791468/2014. Зокрема, новий кредитор одержала право замість первісного кредитора вимагати від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення частини вкладу у розмірі 12000,00 доларів США.

Повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги від 15 вересня 2014 року ОСОБА_5 направлено до Банку 26 грудня 2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.

Новий кредитор (позивач) 23 грудня 2014 року, 15 та 17 липня 2015 року зверталася до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», Уповноваженої особи та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про повернення їй частини вкладу, внесеного за договорами від 15 листопада 2013 року № 679365/2013 та від 13 травня 2014 року № 791468/2014, включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, за наслідками такого звернення відповідачем дії по включенню позивача до відповідного переліку вкладників вчинено не було, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було наведено законодавчо визначених підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. При цьому судом зазначено, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не забороняють відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку у період тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником за договором банківського вкладу є саме ОСОБА_5, в той час, позивач лише набула право вимоги від боржника, оскільки стала кредитором ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач через свого представника подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що заміну кредитора у зобов'язанні по договору банківського вкладу проведено у відповідності до положень статей 509, 512-514 ЦК України. Наголошено на тому, що договір відступлення права вимоги укладено 15 вересня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в банку, та про його укладення належним чином у письмовій формі повідомлено банк. Вважає, що отримала усі права вкладника за договором банківського вкладу.

У поданих запереченнях відповідачі просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов'язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та вкладником ОСОБА_5

Отже, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника в розумінні Закону №4452-VI та пов'язаного з цим права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не був учасником зобов'язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Разом з цим, колегія суддів касаційного суду зауважує, що позивач не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №826/24758/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду