ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/7281/17

адміністративне провадження №К/9901/14355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року (суддя Огурцов О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/7281/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу та приписів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ від 15 травня 2017 року № 149, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 квітня 2017 року, припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 28 квітня 2017 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем здійснюється не нове будівництво, а реконструкція, оскільки всі несучі та огороджувальні конструкції об'єкту, розташованого за вказаною адресою, збережені. При цьому чинне законодавство встановлює виключні підстави для скасування органом державного архітектурно - будівельного контролю декларації на виконання будівельних робіт, які в даному випадку були відсутні. Крім того, відповідачем порушено строки проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року, адміністративний позов - задоволено частково. Скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 15 травня 2017 року № 149. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу та приписів - відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що чинним законодавством передбачено виключні підстави для скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації на виконання будівельних робіт. Зазначено, що на спірному об'єкті позивачем здійснюється саме реконструкція раніше створеного та законно введеного в експлуатацію об'єкта відповідно до ДБН А.2.2-3:2014, а не нове будівництво, як стверджує відповідач. Відповідно до приписів пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, надання містобудівних умов та обмежень у даному випадку не вимагається. Твердження відповідача щодо відсутності несучих та огороджувальних конструкцій будівлі літери «ь» не відповідають дійсності. На даний час даний об'єкт реконструкції перебуває на стадії завершення, про що свідчать висновки спеціалістів та експертів у даній галузі. Наголошено на тому, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у справі № 761/34317/16-ц було підтверджено той факт, що позивачем була здійснена саме реконструкція нежитлових приміщень - будівлі літери «ь» під апартаменти по АДРЕСА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства України. Звертається увага на порушення відповідачем строків проведення перевірки. Крім того, врахування судом апеляційної інстанції листа ДП «НДІБВ» від 27 листопада 2017 року № 873/01-08, яким ніби встановлено факт проведення саме будівництва, а не реконструкції об'єкта, є помилковим. При цьому ДП «Спеціалізована Державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» відповідно до експертної оцінки від 28 грудня 2017 року прийшло до протилежного висновку. Відповідно до акту комісійного обстеження від 28 грудня 2017 року на об'єкті реконструкції фактично наявні елементи будівлі, яка була реконструйована (фундамент та стіна).

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Наголошено, що за наслідками проведеної перевірки посадовими особами відповідача було з'ясовано, що на АДРЕСА_1 виконуються будівельно-монтажні роботи із зведення монолітно-каркасної будівлі із габаритними розмірами більшими, ніж були розміри існуючих будівель літер «Ь», «Ы», «О», «П», «Р», що свідчить про виконання робіт не в межах існуючих фундаментів та зайняття земельної ділянки, яка не була відведена для цієї мети, чим порушено приписи статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Акцентовано увагу на тому, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 відбувається хаотична забудова території, разом з тим, відповідно до рішення Київської міської ради від 20 травня 1999 року № 254/355 «Про створення умов для будівництва подільського мостового переходу і Вокзально-Воскресенської лінії метрополітену» на використання вказаної земельної ділянки під забудову, приватизацію, довгострокову оренду накладено мораторій до остаточного вирішення питання будівництва Подільського мостового переходу. У відповідності до бази даних міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 18227, 27 кв. м. на АДРЕСА_1 (код ділянки НОМЕР_1) обліковується, як землі не надані у власність чи користування. Наголошено також на тому, що виконуються будівельні роботи і на будівлі літери «С», а саме демонтована основна частина будівлі, виритий котлован глибиною 2 м, в якому відсутні несучі та огороджувальні конструкції, а станом на 27 квітня 2017 року у вказаному котловані влаштований новий монолітний фундамент за випусками арматури. З приводу будівлі літери «Ь» зазначено, що з відомостей технічних паспортів, проектної документації та фактично виконаних робіт, об'єкт реконструкції передбачає зміну геометричних розмірів, що потребує отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Наголошено на тому, що реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності). Вважають, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що існуючі фундаменти не зможуть сприйняти значне додаткове навантаження, а подальша реконструкція будівлі на умовах, що задовольнить співвласників можлива лише за умови повного демонтажу надземної частини будівлі та підсилення існуючих фундаментів (або їх заміни). Звертають увагу на численні порушення вимог Державних будівельних норм на будівельному майданчику.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва на підставі наказу від 11 квітня 2017 року № 243 та звернення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 березня 2017 року № 057027-4179 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Моноліт" щодо об'єкта будівництва "виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 квітня 2017 року.

Перевіркою встановлено, що замовниками будівництва ОСОБА_1, ОСОБА_2 в деклараціях про початок виконання будівельних робіт (відповідно до Додатку № 1) наведені недостовірні дані в частинах: виду будівництва, найменування проектувальника та відповідальної особи проектувальника, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, використання земельної ділянки, чим порушено частину 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності. Також виявлено порушення вимог Державних будівельних норм, а саме:

- будівельний майданчик об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень під апартаменти: АДРЕСА_1 літера «Ь», не огороджений, чим порушено пункт 6.2.1 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення»:

- місця перепаду висот (більше 1,3 м) не огороджені захисними огорожами, чим порушено пункт 6.2.2 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення»:

- на об'єкті будівництва не всі будівельники носять будівельні каски та сигнальні жилети, чим порушено пункт 4.30 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення»;

- проїзди, проходи на будівельному майданчику, а також проходи до робочих місць мають вибоїни і не утримуються у чистоті та порядку, не очищуються від сміття, захаращені матеріалами та виробами, а також ковзкі від бруду, чим порушено пункт 6.1.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві»;

- на об'єкті будівництва не забезпечена охорона праці працівників, чим порушено пункт 4.3 ДБНА.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва».

28 квітня 2017 року відповідачем видано замовнику будівництва ОСОБА_1 приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації пор початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, в якому викладено вимогу зупинити виконання будівельних робіт з 29 квітня 2017 року до усунення порушень та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 29 вересня 2017 року .

15 травня 2017 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, на підставі акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 квітня 2017 року видано наказ № 149 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт", яким наказано скасувати реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт, в яких замовники будівництва визначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від 28 квітня 2016 року № КВ 083161192237; від 12 травня 2016 року № КВ 083161331590, № КВ 083161331587, № КВ 083161331583, № КВ 083161331579, № КВ 083161331577, № КВ 083161331567, № КВ 083161331637, № КВ 083161331633, № КВ 083161331630, № КВ 083161331625, № КВ 083161331622, № КВ 083161331618, № КВ 083161331608, № КВ 083161331603, № КВ 083161331596, № КВ 083161331649; від 13 травня 2016 року № КВ 083161341248, № КВ 083161341244, № КВ 083161341236, № КВ 083161341230, № КВ 083161341226, № КВ 083161341220, № КВ 083161341218, № КВ 083161341209, № КВ 083161341212, № КВ 083161341285, № КВ 083161341280, № КВ 083161341277, № КВ 083161341273, № КВ 083161341267, № КВ 083161341263, № КВ 083161341254, № КВ 083161341351, № КВ 083161341345, № КВ 083161341339, № КВ 083161341330, № КВ 083161341327, № КВ 083161341322, № КВ 083161341362, № КВ 083161341368, № КВ 083161341354.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами факт відсутності несучих та огороджувальних конструкцій будівель, що реконструюються, як і не надано доказів здійснення реконструкції зі змінами зовнішньої конфігурації, улаштуванням та зміною зовнішніх геометричних розмірів. При цьому зазначено, що поняття «реконструкція» охоплює і зміну геометричних розмірів введеного в експлуатацію об'єкта будівництва. Факт здійснення позивачем саме реконструкції об'єкта підтверджується листом ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» від 17 липня 2017 року та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у справі № 761/34317/16-ц. Зазначення позивачем у деклараціях про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних щодо найменування проектувальника та відповідальної особи проектувальника не прийняті судом до уваги, оскільки положеннями частини сьомої статті 37 та частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказані обставини не визначені як підстави для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт. Щодо наявності підстав для скасування приписів від 28 квітня 2017 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено факт відсутності порушень на будівельному майданчику вимог Державних будівельних норм.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що проектна документація на об'єкт «Реконструкція нежитлових приміщень під апартаменти: АДРЕСА_1 розроблена та затверджена з порушенням містобудівного законодавства та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а саме без основної складової вихідних даних, а саме містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено частину першу статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», що у відповідності до приписів статті 376 ЦК України та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. В частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про ненадання позивачем належних обґрунтувань та доказів відсутності порушень, зазначених в оскаржуваних приписах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до частин першої і другої статті 41 Закону № 3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок № 553), який згідно пункту 1, визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Частиною першою та другою пункту 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема: 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до частини третьої пункту 7 Порядку № 553 визначено, що строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до направлення від 27 квітня 2017 року про проведення позапланової перевірки визначено строк його дії з 27 по 28 квітня 2017 року (том 1 а.с.105).

Акт за результатами проведеної перевірки було складено 28 квітня 2017 року (том 1 а.с.112-118), що спростовує доводи заявника касаційної скарги про порушення строків проведення перевірки.

Доказів проведення перевірки протягом двох тижнів матеріали справи не містять.

Стосовно виявлених в ході перевірки порушень, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Внаслідок перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, органом державного архітектурно-будівельного контролю було встановлено обставини, які, на його переконання, свідчать про недостовірність наведених позивачем у цій декларації даних в частині неотримання містобудівних умов та обмежень.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Водночас, згідно з частинами 7, 8 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом одного робочого дня з дня такого виявлення. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Пунктами 16 та 17 Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

За визначенням пункту восьмого частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 цього Закону, містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних, і відповідно до статті 31 вказаного Закону повинні враховуватись при розробленні проектної документації на будівництво.

Відповідно до п. 4.1 ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації для будівництва» проектна документація на будівництво повинна відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів і правил.

Пунктом 4.3 ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації для будівництва» складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування, інші вихідні дані.

Згідно пункту 1.5 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07 липня 2011 року № 109 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), складання завдання на проектування з відхиленням від містобудівних умов та обмежень не допускається.

Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних (пункт 2.1 вказаного Порядку).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07 липня 2011 року № 109 затверджено також Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Пункт 25 вказаного Переліку, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, відносить до таких об'єктів реконструкцію житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

З аналізу наведеної правової норми слідує, що проведення робіт у зв'язку з реконструкцією житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації не потребує отримання містобудівних умов та обмежень. В протилежному випадку наявність містобудівних умов та обмежень є обов'язковою.

Поняття реконструкції надано у ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Мінрегіонрозвитку України від 03 березня 2012 року № 98.

Так, у пункті 3.10 ДБН А.2.2-3-2012 визначено, що реконструкція - це перебудова введених експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації для проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин.

Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва

Як встановлено судами, у деклараціях про початок виконання будівельних робіт позивачем зазначено, що до об'єкта будівництва не вимагаються містобудівні умови та обмеження. При цьому, позивач послався на пункт 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №109 від 07 липня 2011 року (том 1 а.с.143-226).

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено недостовірність даних, наведених у декларації про початок будівництва, а саме: відсутність необхідності в отриманні містобудівних умов та обмежень, та фактичне виконання будівельних робіт без отримання містобудівних умов та обмежень. На обґрунтування необхідності отримання містобудівних умов та обмежень відповідач посилається на те, що в ході перевірки не було виявлено несучих та огороджувальних конструкцій будівель, що реконструюються. З огляду на вказане, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що видом будівництва в даному випадку є нове будівництво, а не реконструкція, внаслідок чого зовнішня конфігурація зміниться через збільшення площ.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наданого технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2014 року, виконаного ПП ПКБ «Хебітет» будівля літ. «Ь» має 3 поверхи загальною площею 2634.1 кв.м та включає 125 квартир загальною площею 2101,6 кв.м.

Згідно технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) - лісопильний цех АДРЕСА_1 від 21 листопада 2011 року, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що загальна площа будівлі становить 1975, 9 кв.м. Будівля складається з двох поверхів та антресолі І поверху (том 1 а.с.61-68).

Відповідно до наданої проектної документації, будівля літ. «Ь» має наступні техніко-економічні показники: - чотири поверхи з підвалом (технічне підпілля); - загальна площа - 4828,1 кв.м; - кількість квартир у будинку - 180 (том 1 а.с.249).

Фотофіксацією, яка міститься в матеріалах справи, підтверджується факт збільшення поверховості будівлі літери АДРЕСА_1 (том 2 а.с.220-221).

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно послався на факт значного збільшення загальної площі приміщення, що реконструюється, збільшення кількості поверхів, що є неможливим без зміни зовнішньої конфігурації будівлі, а відтак застосування в даному випадку приписів пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №109 від 07 липня 2011 року, є безпідставним та необґрунтованим, що вірно встановлено відповідачем.

В силу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що замовник будівництва повинен був отримати містобудівні та обмеження, оскільки фактично проведені будівельні роботи не підпадають під ознаки реконструкції, визначені пунктом 25 Переліку № 109.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до проектної документації об'єкта позивачем фактично здійснено будівництво нового об'єкту з фундаментом. В ході перевірки та огляду земельної ділянки відповідачем було виявлено, що нежитлові приміщення демонтовані, огороджуючих і несучих конструкцій не виявлено, у зв'язку з чим зроблено висновок, що вид будівництва в даному випадку це нове будівництво, а не реконструкція. Із проектної документації щодо реконструкції будівлі літери «Ь» також вбачається, що при реконструкції об'єкта під апартаменти відсутнє збереження елементів несучих та огороджувальних конструкцій (том 1 а.с.254-291).

Отже, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованим винесення відповідачем як оскаржуваних приписів, так і наказу про скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт, з огляду на подання позивачем у вказаних декларацій недостовірних даних та виконання будівельних робіт без містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року у не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 826/7281/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду