Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/14361/16

адміністративне провадження №К/9901/31654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року

(суддя - Данилишина В.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року

(судді - Межевич М.В., Земляна Г.В., Сорочко О.Є.)

у справі №826/14361/16

за позовом Офісу великих платників податків ДФС

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготранзит»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготранзит» (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому просив стягнути з наявних банківських рахунків відповідача у справі податковий борг перед бюджетом в сумі 41 528 032,60 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів направлення/вручення податкових повідомлень-рішень від 05 серпня 2015 року №003592202, №003602202 та від 20 січня 2016 року №0000024102, з яких можливо встановити дату їх узгодження, також відсутні докази направлення/вручення податкової вимоги.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати рішення судів й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фіскальний чек та корінець отримання поштового відправлення є належним доказом по даній справі. Окрім того, факт оскарження відповідачем у справі податкових повідомлень рішень свідчить не тільки про їх направлення, але й про належне вручення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20411737,13 гривень та з податку на прибуток у розмірі 21116295,47 гривень, яка виникла з наступних підстав.

Відповідачем подано позивачу:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 02 березня 2015 року, за 2014 (рік) звітний (податковий) період, якою самостійно визначено авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно (за липень - грудень 2015 року) у розмірі 712240,00 гривень;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 07 грудня 2015 року, за 2015 (рік) звітний (податковий) період, якою самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі 3817830,00 гривень;

- уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 11 грудня 2015 року, за 2014 (рік) звітний (податковий) період, якою самостійно збільшено податкове зобов'язання у розмірі 577986,00 гривень, нараховано штраф від недоплати при наданні уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість у розмірі 5672,00 гривень та нараховано пеню у розмірі 1123,00 гривень.

Позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 05 серпня 2015 року №003592202, яким збільшено грошове зобов'язання у розмірі 16718750,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 13375000,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3343750,00 гривень, на підставі акту перевірки від 10 липня 2015 року №2959/26-56-22-02-03/33261582;

- від 05 серпня 2015 року №003602202, яким збільшено грошове зобов'язання у розмірі 18125000,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 14500000,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3625000,00 гривень, на підставі акту перевірки від 10 липня 2015 року №2959/26-56-22-02-03/33261582;

- від 20 січня 2016 року №0000024102, яким збільшено грошове зобов'язання у розмірі 2040,00 гривень. на підставі акту перевірки від 30 грудня 2015 року №6050/26-56-11-01-18.

Згідно із підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу підприємству нарахована пеня за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у розмірі 2284175,33 гривень та у розмірі 1178,34 гривень.

Крім того, відповідачем самостійно сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3817308,20 гривень та з податку на прибуток у розмірі 461853,87 гривень у зв'язку з чим податкові зобов'язання зменшено на відповідні суми.

Позивачем 12 жовтня 2015 року складено податкову вимогу №10640-23, якою виставлена загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 11 жовтня 2015 року становила 1676075,48 гривень.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов'язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до абзацу 2 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Враховуючи викладене, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов'язує виникнення у фізичної особи обов'язку сплатити грошове зобов'язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.

Пунктом 3.9 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за N 2135/22447 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення-рішення:

а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку;

б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 62 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до пункту 3.10. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за N 2135/22447 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення.

Отже, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Скаржником у справі подано до суду апеляційної інстанції, три копії зворотніх поштових повідомлень, які підтверджують надсилання на адресу відповідача у справі певних документів.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято зазначені документи до уваги з огляду на те, що з зазначених зворотніх поштових повідомлень не можливо встановити факт направлення позивачем у справі податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Зокрема зворотні поштові повідомлення, які містяться на аркушах справи 128 та 145, датовані 10 липням 2015 року та 21 груднем 2015 року відповідно. Податкові повідомлення-рішення та вимога датовані серпнем, жовтнем 2015 року та січнем 2016 року. Відповідно зазначені податкові повідомлення рішення не можуть свідчити про направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідно до пункті 3.5 та 3.6. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за N 2135/22447 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків.

Враховуючи дату податкової вимоги (12 жовтня 2015 року) та зазначені вище положення, зазначена вимога повинна була бути надіслана відповідачу у справі 13 жовтня 2015 року, тоді як зворотнє поштове повідомлення підтверджує факт надіслання документів 22 жовтня 2015 року, що викликає обґрунтовані сумніви щодо надсилання цим листом саме податкової вимоги.

Окрім того, податковим органом не дотримано зазначених вище положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків та не зазначено на корінцях податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги дати отримання цих документів платником податків.

Відповідно, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про не підтвердження податковим органом факту направлення відповідачу у справі податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Посилання позивача у справі на те, що Товариство отримувало зазначені рішення, оскільки оскаржувало їх в адміністративному порядку Суд вважає неприйнятним, оскільки зазначені факти не підтвердженні належними та допустимими доказами у справі.

Згідно частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №826/14361/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер