Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №420/2850/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/2850/19

адміністративне провадження № К/9901/1007/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (правонаступник - Одеська митниця Держмитслужби) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (суддя - Марин П. П. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (судді- Кравченко К. В., Джабурія О. В., Вербицька Н. В. ), на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (суддя - Марин П. П. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (судді - Кравченко К. В., Джабурія О. В., Вербицька Н. В. ) у справі № 420/2850/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уітака" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, скасування карки відмови; а також про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з розглядом справи,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Уітака" (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС України (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 квітня 2019 року № UA500060/2019/000044/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00300.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було надано митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є безпідставними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача щодо надання ним відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всіх необхідних документів, передбачених МК України, які дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору, та чітко ідентифікували оцінюваний товар, а твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту.

Доводи відповідача щодо розбіжностей в умовах поставки суди визнали необґрунтованими з огляду на таке:

відповідно до наданих Митниці доповнень до контракту, укладеного між Товариством та компанією "Beijing Tianma Sling Co., Ltd", змінено умови поставки з CIF-Одеса Україна на CFR-Одеса, Южний;

ненадання митному органу каталогів та специфікації фірми-виробника товару не може слугувати підставою для відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані позивачем документи та наявна в них інформація повинні оцінюватися комплексно з іншими документами в тій мірі і межах, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи; при цьому, подані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 , 5 статті 58 МК України;

невідповідність загальної вартості контракту, зазначеної цифрами та прописом (цифрами - 300 000,00 доларів США, а прописом "сто тисяч доларів США"), не впливає на митну вартість заявленої позивачем до митного оформлення партії товару;

доповненням до контракту, яке вступило в силу з 8 червня 2018 року, було змінено вартість імпортованого товару; при цьому, специфікація на поставку товару була укладена сторонами 6 серпня 2019 року, тобто вже після вступу в силу вказаного доповнення до контракту з урахуванням внесених ним змін; отже, заявлена позивачем митна вартість в розмірі 29 403,20 доларів США відповідала специфікації, була продубльована в інвойсі, експертній митній декларації Китаю та підтверджувалася наданими платіжними дорученнями в іноземній валюті про перерахування коштів на рахунок компанії "Beijing Tianma Sling Co., Ltd";

твердження відповідача про відсутність коносаменту на момент видачі декларації країни відправлення не відповідає обставинам справи;

незазначення терміну дії прайс-листа не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки частиною 2 статті 53 МК України його не віднесено до переліку обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі.

Додатковим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства витрати на правову допомогу, понесені ним під час розгляду справи у розмірі 6000,00 грн.

Рішення обґрунтовані тим, що позивачем були надані всі необхідні документи, які вимагає стаття 134 КАС України на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, розмір яких є співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на підготовку позову та участь у судових засіданнях.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Митниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нові, якими відмовити у задоволенні позовних вимог, а також відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильної оцінки обставин справи, зокрема наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем для підтвердження митної вартості товару. Так, у зовнішньоекономічному договорі загальна вартість контракту зазначена цифрами - 300 000 доларів США, а прописом - сто тисяч доларів США; у контракті вказано умови поставки товару - CIF-Одеса Україна, а у рахунку - фактурі (інвойсі) - CFR-Одеса, Южний, при цьому, відповідно до умов поставки CFR вартість страхування не включена у ціну товарів та є складовою митної вартості таких товарів; у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 25 лютого 2019 року зазначено номер коносаменту, виданого 19 лютого 2019 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що на момент оформлення такої митної декларації коносаменту ще не існувало; наданий прайс-лист не містить терміну дії; висновок експерта не міг бути доказом ціни на товар, оскільки ціни зазначені експертом на умовах поставки CFR-Одеса, Южний.

Також декларантом не надано митному органу каталоги та специфікації фірми-виробника товару. При цьому, відповідач послався на правові висновки Верховного Суду України у справах № 21-498а15,21-52а12, відповідно до яких надання декларантом неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Крім цього, відповідач вказав на те, що, на його думку, скасування судом картки відмови без визнання її протиправною порушує приписи пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Стосовно неправомірного, на думку Митниці, задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в касаційній скарзі вказано на невідповідність заяви позивача про ухвалення додаткового рішення вимогам КАС України та подання її до суду з пропуском встановленого законом строку.

Водночас, подане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката було неправомірно не розглянуто судом. Крім цього, судом не було взято до уваги неподання позивачем доказів відображення адвокатом отриманих від позивача доходів у Книзі обліку доходів і витрат, як доходів, отриманих самозайнятою особою від незалежної професійної діяльності, а також не надано оцінки тому, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не відповідає обсягу робіт, які фактично виконані адвокатом.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що відповідач обґрунтував касаційну скаргу тими самими аргументами, якими було обґрунтовано його відзив на позов та апеляційну скаргу. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не довів непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари, що, в свою чергу, не дало можливості здійснити митне оформлення товару за ціною договору (контракту). Крім цього, позивач зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для такого коригування, зокрема, не визначено країну експорту та інші комерційні умови поставки, що свідчить про його необґрунтованість.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач вказав, що ним було вчасно подано до суду першої інстанції заяву про надання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, а також вчасно ним було надано до суду відповідні докази; судами було правильно оцінено співмірність розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи. Крім цього, пославшись на практику Верховного Суду у справі № 569/17904/17, вказав на необґрунтовані посилання відповідача на ненадання позивачем Книги обліку доходів і витрат для підтвердження відображення адвокатом доходу, отриманого від позивача, в якості доходу від незалежної професійної діяльності, оскільки предметом спірних правовідносин було відшкодування витрат на правничу допомогу, а не облік отриманих адвокатом доходів.

З огляду на викладене позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство провадить господарську діяльність з оптової торгівлі продукцією матеріально-технічного призначення, в тому числі імпортованої за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами.

10 жовтня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та компанією "Beijing Tianma Sling Co., Ltd" (продавець за договором) укладено зовнішньоекономічний контракт № В-15, відповідно до умов якого покупець купив, продавець доставив покупцю стрічку текстильну відповідно до інвойсів та специфікації для виробництва стропового обладнання.

Доповненням до вказаного контракту від 6 серпня 2018 року внесені зміни до пункту 1.1, який викладено в наступній редакції: "за умовами даного контракту Постачальник поставляє Покупцю, а Покупець купує стрічку текстильну власного виробництва та інший товар номенклатура, асортимент та кількість якого вказані в додатку (специфікації), яка є невід'ємною частиною Договору".

Пункт 2.3 контракту викладено в наступній редакції: "загальна вартість контракту складає 300000,00 дол. (сто тисяч доларів США)".

Пункт 3.1 контракту викладено в наступній редакції: "передплата здійснюється за погодженням сторін, але не менше 10% від вартості Специфікації. Кінцевий розрахунок проводиться за погодженням сторін, але не пізніше дати прибуття вантажу в порт призначення".

Пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції: "постачання товару відбувається у відповідності до офіційних правил Міжнародної торгівельної палати для трактування торгівельних термінів Інкотермс в редакції від 2010 року відповідно до базових умов CFR Одеса, Южний".

Між позивачем та компанією "Beijing Tianma Sling Co., Ltd" на виконання умов контракту 6 серпня 2018 року укладено специфікацію № 7 на поставку товару (стрічки текстильної), порт розгрузки: Южний, Україна; умови поставки: CFR Одеса, Южний.

З метою митного оформлення імпортованого товару за вказаним контрактом представником позивача 18 квітня 2019 року подано митну декларацію № UA500060/2019/011244, відповідно до якої митна вартість товару складала 784
700,11 грн; ціна імпортованого товару - 29 403,20 доларів США.

Додатково до митної декларації декларантом подано: вказаний контракт; доповнення до нього від 6 серпня 2018 року; специфікацію № 7 до контракту; інвойс від 6 серпня 2018 року; платіжні доручення в іноземній валюті від 8 серпня 2018 року, від 17 вересня 2018 року, від 3 грудня 2018 року, від 4 квітня 2019 року; сертифікат про походження товару; коносамент та вагова від 18 квітня 2019 року; автотранспортна накладна; навантажувальний документ; пакувальний лист.

На вимогу митного органу позивачем 10 квітня 2019 року було додатково надано прайс-лист виробника товару, висновок експерта щодо ціни на товар, копію митної декларації країни відправлення з перекладом, додаткову угоду до контракту, виписку з журналу-ордеру, відомість по бухгалтерському рахунку 632 та лист щодо неможливості надання інших додаткових документів.

За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів Митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості № UA500060/2019/000044/2 від 19 квітня 2019 року, обґрунтоване тим, що документи, які підтверджують митну вартість товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

відповідно до пп.2.3 зовнішньоекономічного договору загальна вартість контракту складає 300000,00 доларів США хоча прописом зазначено "сто тисяч доларів США;

у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 25 лютого 2019 року № 021720190000066834 зазначено номер коносаменту виданого 19 лютого 2019 року, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

наданий прайс-лист не містить терміну дії, тому він не може розглядатися як документ що підтверджує заявлену митну вартість;

висновок експерта щодо ціни на товар взятий до уваги, але він не може використовуватись в якості підтвердження митної вартості, оскільки ціни зазначені експертом визначені на умовах поставки CFR - Южний.

Посилаючись на ненадання фіскальному органу всіх витребуваних документів, а саме: не надано каталогів, специфікації фірми - виробника товару, відповідачем здійснено коригування митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією № UA500060/2019/011244 за резервним методом.

В обґрунтування застосування резервного методу визначення митної вартості, митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та становить 3,51 доларів США/кг (ніж заявлено декларантом 1,479 доларів США/кг).

Митницею відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю і складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з таким рішенням Митниці та відповідною карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що відповідач у касаційній скарзі не навів доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, а також доводів щодо порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статей 351, 353 КАС України.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що доводам відповідача, аналогічним тим, які наведено у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій було надано оцінку в оскаржуваних рішеннях, а відповідач фактично наполягає на переоцінці наявних у справі доказів, що не належить до повноважень касаційного суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема справи "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів, що неподання декларантом документів, зазначених у частині 2 -4 статті 53 МК України, допущення ним помилок у таких документах, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, не тягнуть для нього негативних правових наслідків.

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом.

Крім цього, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи відповідача щодо зміни позивачем умов поставки товару з CIF-Одеса Україна на CFR-Одеса, Южний, що стало однією з підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, оскільки, відповідно до Правил "Iнкотермс" в редакції 2010 року умови поставки за базисом "CIF" передбачають сплату продавцем вартості товару та фрахту, а також обов'язок щодо морського страхування товару.

Натомість, умови поставки за базисом "СFR" не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 825/735/17,825/2255/16,825/1016/17,1.380.2019.001657. Колегія суддів не вважає за можливе відступати від зазначених висновків Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що судами обставини справи з'ясовано на підставі належних та допустимих доказів, які було оцінено у їх сукупності та системному зв'язку.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що, на його думку, скасування судом картки відмови без визнання її протиправною порушує приписи пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України, не беруться до уваги колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з огляду на те, що прийняттю судом рішення про скасування акта індивідуальної дії завжди передує визнання його протиправним, що витікає з мотивувальної частини рішення; відсутність відповідного посилання в резолютивній частині рішення не має правового значення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо належних підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Так, доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі щодо порушення позивачем порядку подання до суду відповідної заяви, спростовуються матеріалами справи, а саме, заявою, поданою до суду першої інстанції 5 липня 2019 року в порядку частини 7 статті 139 КАС України (т. 2 а. с. 23), тобто до закінчення судових дебатів, як того вимагає вказана норма, проте, клопотання Митниці про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката було подано до суду першої інстанції 31 жовтня 2019 року, тобто вже після ухвалення додаткового рішення від 25 жовтня 2019 року, тому суд не мав можливості розглянути вказане клопотання Митниці під час ухвалення додаткового рішення.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем Книги обліку доходів і витрат для підтвердження відображення адвокатом доходу, отриманого від позивача, в якості доходу від незалежної професійної діяльності, не узгоджуються з практикою Верховного Суду під час розгляду аналогічних справ, зокрема справи № 569/17904/17.

Отже, приймаючи оскаржувані рішення, суди правильно застосували норми матеріального права та діяли у відповідності з процесуальними нормами КАС України.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко