ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

Київ

справа №813/2946/17

провадження №К/9901/47386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудсервіс", про визнання протиправним і скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудсервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Брильовського Р. М. від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Большакова О. О., Ільчишина Н. В., Макарик В. Я., від 1 березня 2018 року

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17 лютого 2017 року № 115 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Галичбудсервіс" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Грінченка, 11 - А, зі знесенням існуючого магазину-павільйону".

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови на будівництво багатоквартирного житлового будинку, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, яка надана для обслуговування магазину-павільйону. Водночас, прокурор зазначив, що він звернувся з позовом до суду, оскільки відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року, позов задоволено повністю.

4. Рішення судів мотивовані тим, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17 лютого 2017 року № 115 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Галичбудсервіс" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Грінченка, 11 - А, зі знесенням існуючого магазину-павільйону" є правомірним та незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ "Галичбудсервіс" звернулося із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою 9-тої сесії 6-го скликання Львівської міської ради № 1934 від 14 листопада 2012 року "Про надання ТОВ "Галичбудсервіс" земельної ділянки на вул. Б. Грінченка, 11-а", ТОВ "Галичбудсервіс" надано земельну ділянку площею 0,1158 га на вул. Б. Грінченка, 11-а в оренду на 10 років для обслуговування магазину-павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції.

Вказані обставини підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої вбачається, що цільове призначення землі - "Комерційне використання", категорія земель "Землі житлової та громадської забудови", вид використання "Для обслуговування магазину-павільйону".

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий комітет Львівської міської ради при розгляді заяви ТОВ "Галичбудсервіс" про видачу та затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Грінченка, 11-а у м. Львові, повинен був надати відповідь щодо неможливості здійснення забудови земельної ділянки не в межах її цільового призначення, при цьому, не приймаючи жодних рішень про затвердження чи відмову у затвердженні містобудівних умов.

Виконавчий комітет Львівської міської ради вийшов за межі настаттями 238, 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, оскільки використання земельної ділянки, яка надана для обслуговування магазину-павільйону, для будівництва багатоквартирного житлового будинку передбачає використання земельної ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови, проте будівництво зазначеного об'єкту повинно узгоджуватись із містобудівною документацією та документацією із землеустрою, що передбачає зміну виду використання та цільового призначення земельної ділянки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою Львівської міської ради № 4657 від 21 травня 2015 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Львова: Залізничний та Шевченківський райони" затверджено містобудівну документацію "План зонування території міста Львова:

Залізничний та Шевченківський райони", якою визначено перелік зон за переважними, супутніми і допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок. Згідно "Плану зонування території міста Львова:

Шевченківський адміністративний район" загальною площею 0,1158 га, кадастровий № 4610137500:06:007:0125, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 11-а відноситься до житлової зони Ж - З - зона багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 9 пов. ). Отже, віднесення даної земельної ділянки на вул.

Грінченка, 11-а у м. Львові до житлової зони дозволяє будівництво на них лише тих об'єктів, які передбачені для зони Ж - 3.

Скаржник вважає, безпідставними доводи позивача про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки використання земельної ділянки, яка надана для обслуговування магазину-павільйону, для будівництва багатоквартирного житлового будинку передбачає використання земельної ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови, однак будівництво зазначеного об'єкту повинно узгоджуватись із містобудівною документацією та документацією із землеустрою, що передбачає зміну виду використання та цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги, що позивач не є стороною у спірних правовідносинах і не мав правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом. Посилається на наявність у головних інспекторів будівельного нагляду Держархбудінспекції України та її територіальних підрозділів права скасовувати містобудівні умови та обмеження.

10. Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Зокрема, зауважив, що ТОВ "Галичбудсервіс" має намір будувати багатоквартирний будинок на земельній ділянці, яка не призначена для цього. Це порушує принцип законності у державі, а тому прокуратура виступила на захист держави і громадян.

Треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у відзивах на касаційну скаргу заперечили щодо задоволення касаційної скарги. Вважають, що судові рішення суддів попередніх інстанцій є законним і обґрунтованими.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

12. Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

13. Зокрема, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

14. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

15. Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

16. Відповідно до частин 2 та 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

17. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 7 липня 2011 року затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, що додається (далі - Порядок № 109).

Вказаний Порядок № 109 визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Пунктом 2.2. Порядку № 109 визначено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

- засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

- ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

- черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру за умови відсутності містобудівного кадастру);

- фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Згідно з пунктом 2.4 Порядку № 109 підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

18. Відповідно до статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

19. Згідно з частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

20. Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

21. Згідно з частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України.

22. Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

23. Отже, з положень Земельного кодексу України слідує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою.

Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

24. Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Класифікації видів цільового призначення земель, встановлено, що класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №
224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Пунктом 1.3 КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Пунктом 1.4 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель, серед яких у секції В зазначено, що землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)), а землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування).

Як слідує із Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель у секції В за кодом 02.03 вказано землі житлової забудови "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", натомість у секції за кодом
03.07 вказано землі громадської забудови "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

27. Статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

29. Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Із вказаних норм законодавства слідує, що в рішенні власника земельної ділянки Львівської міської ради чітко вказано її цільове призначення землі комерції, що зафіксовано і при реєстрації прав третьої особи на нерухоме майно, а також у відповідності з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З1. Згідно з розділом II Класифікації видів цільового призначення земель належить до земель громадської забудови "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" (секції "В" за кодом 03.07).

32. Втім, оскаржуваним рішенням затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Галичбудсервіс" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Б. Грінченка, 11-А зі знесенням існуючого магазину-павільйону, які згідно з розділом II Класифікації видів цільового призначення земель класифікуються у секції "В" за кодом 02.03 та належать до земель житлової забудови "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку".

33. Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного будинку з порушенням цільового використання земельної ділянки, яка призначена для комерційного використання, а саме для обслуговування магазину, що явно суперечить містобудівній документації.

Зміна цільового призначення земельної ділянки і внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру призначення земельної ділянки відбулася вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не впливає на його законність.

34. Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

35. Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинам другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

36. Аналізуючи вказані норми законодавства можна прийти до висновку, що звернення прокурора до суду - є його правом, яке може бути реалізовано у спосіб, незаборонений законом.

37. У рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

38. Прокурор обґрунтував необхідність звернення з позовом порушенням законності у державі та відсутністю спеціально уповноваженого державного органу, який за законом має право подати до суду позов про скасування містобудівних умов та обмежень.

39. Посилання ТОВ "Галичбудсервіс" на наявність у головних інспекторів будівельного нагляду Держархбудінспекції України та її територіальних підрозділів права скасовувати містобудівні умови та обмеження є безпідставними, адже частина 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено таке право скасування в адміністративному порядку поряд із скасуванням цього документу за рішенням суду. Однак, цим нормативним актом (стаття 41) не надано право головним будівельним інспекторам будівельного нагляду звертатися до суду із відповідним позовом.

40. Оскільки відсутній орган, якому надано право звернутися до суду з позовом про скасування містобудівних умов і обмежень, прокурор, виявивши порушення, вправі був подати відповідний позов з метою захисту інтересів держави.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у справі є, зокрема, визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 115 від 17 лютого 2017 року, яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Б.

Грінченка, 11-А у м. Львові, яким передбачено забудову орендованої ТОВ "Галичбудсервіс" земельної ділянки комерційного призначення площею 0,1158 га під житлове будівництво.

42. Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв незаконне рішення, адже наміри забудовника не відповідали містобудівній документації.

Аналогічні підходи до застосування зазначених положень Закону "Про регулювання містобудівної діяльності та Земельного кодексу України сформовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 445/765/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудсервіс", про визнання протиправним і скасування рішення в повному обсязі.

44. Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудсервіс" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

І. В. Желєзний