Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.10.2019 року у справі №826/8966/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/8966/14

адміністративне провадження №К/9901/8539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Добрівської Н. А. від 10.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г. від
11.12.2014 у справі №826/8966/14 за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", треті особи - Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, Філія "Куцівський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про стягнення коштів,

УСТАНОВИЛ:

В червні 2014 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - позивач/податковий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - відповідач/Товариство), треті особи - Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, Філія "Куцівський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі ~money0~ в рахунок погашення заборгованості по бюджетній позичці за державним замовленням 1996 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган вказав на наявність у нього повноважень на стягнення простроченої заборгованості (повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1996 року) у розмірі ~money1~ що підтверджується розрахунком Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, який, як вважає позивач, є узгодженим.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність податковим органом належними та допустимими доказами наявність бюджетної заборгованості.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган зазначає про неповне з'ясування усіх обставин справи, вказуючи, що відповідно до довідки про надання та повернення бюджетної позички для закупівлі зерна, елітного і соняшникового насіння за державним замовленням 1996 року, на яку не зважили суди, відповідач отримав бюджетну позичку у 1996 році в сумі 1369,90 тис. гривень й відповідно до розрахунку Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області її неповернута частина становить ~money2~

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити останню без задоволення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, питання надання позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України від
11.04.1996р. №72/113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції року України
04.06.1996р. за №265/1290), зі змінами, внесеними наказом від 16.10.1996р. №222/324 (далі - Порядок №72/113).

У відповідності до пункту 3.1 Порядку №72/113 безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів.

Пунктом 4.10 Порядку №72/113 передбачено, що відділення Державного казначейства України в районах та заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року в розрізі товаровиробників. У 10-денний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 року.

Встановлено, що Філія "Куцівський елеватор", яка станом на день звернення позивача до суду із даним позовом є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" без права юридичної особи, є правонаступником Куцівського державного елеватора, який був заготівельним підприємством та здійснював облік грошових коштів, отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками у вигляді авансів та облік зерна, отриманого від останніх у виконання держконтракту (держзамовлення), чим пояснюється наявність у відділення Державного казначейства звітів та довідок про використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним організаціям для фінансування державного контракту (державного замовлення) на зерно 1995-1997 рр., відповідно до яких ВАТ "Куцівський елеватор" обліковував заборгованість по бюджетній позичці станом на 01.04.2006 року в сумі ~money3~

У відповідності до частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене вище положення відображено і в Бюджетному кодексі України від
08.07.2010р. №2456-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI (в редакції, чинній на день звернення податкового органу до суду із даним позовом), прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II Податкового кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Наведений Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Відповідно до пунктів 6,9,10 зазначеного Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Тобто, саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою перед державою.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

В частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми заборгованості, яку позивач просить стягнути, ні позивачем, ні третьою особою - Управлінням Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області не надано.

З врахуванням викладеного, вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу за бюджетною прозичкою в розмірі ~money4~ суди першої та апеляційної інстанцій обгрнутовано відмовили в задоволенні позову.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги, за наведених у цій постанові мотивів не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятих судами рішень, а отже й слугувати підставою для їх скасування.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду