Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2019 року у справі №817/3163/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2019 року

Київ

справа №817/3163/14

адміністративне провадження №К/9901/8269/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І. Г., суддів Зарудяної Л. О., Кузьменко Л. В. від 02 березня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до Державної податкової інспекції у м.

Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.

Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо неврахування відомостей, зазначених у спеціально відведеному місці розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, та неврахування доповнення до податкової декларації з податку на прибуток підприємства; 2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 03 липня 2014 року №23-25 про сплату податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у сумі ~money0~ ; 3) зобов'язати Інспекцію зменшити авансові внески з податку на прибуток у розмірі ~money1~ на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів; 4) зобов'язати Інспекцію здійснити коригування даних в картці особового рахунку Рівненської філії - відокремленого підрозділу Товариства шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток в розмірі ~money2~

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у Товариства відсутній податковий борг зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, оскільки переплата авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів повністю покриває суму авансових внесків з податку на прибуток з березня 2014 року по лютий 2015 року; відповідач же, формуючи оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу, не врахував доповнень та відомостей до розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 рік.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні позову Товариства у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 2013 року платники авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які здійснюють виплату дивідендів (прирівняних до них платежів), мають право на зменшення суми податкових зобов'язань з даного податку на суму перевищення суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом цього чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів, над сумою податкових зобов'язань за певний звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація з податку на прибуток підприємства із заповненим рядком 13.5.1 додатка ЗП до рядка
13. Оскільки у рядку 23 податкової декларації від 03 березня 2014 року позивачем самостійно визначено авансові внески, що підлягають сплаті щомісячно у 2014 році на рівні ~money3~, то, за висновком суду, подальше зменшення нарахованих зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів можливе виключно за підсумками звітного періоду (календарного року), тобто за 2014 рік шляхом подачі податкової декларації із заповненням відповідних рядків. За наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана податкова вимога про сплату податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток прийнята Інспекцією відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) й підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, відсутні.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 березня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення позову Товариства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення пункту 153.3 статті 153 ПК України (далі - ПК) дозволяють зменшити щомісячні авансові внески з податку на прибуток на суму надмірно сплачених авансових внесків у попередніх звітних періодах. Позивач же шляхом подання доповнення до декларації фактично задекларував узгоджену суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають до сплати Рівненською філію протягом березня 2014 року - лютого 2015 року у розмірі ~money4~, а тому сума грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств у розмірі ~money5~, визначена в оскаржуваній податковій вимозі, не є узгодженою і не може бути визнана податковим боргом.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків апеляційного суду та прийняття ним рішення за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позовну заяву. Вважає, що ПК України передбачено визначення суми щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і механізм коригування такої суми протягом року відсутній.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство має у своєму складі відокремлені підрозділи (філії), які є окремими платниками податку на прибуток та перебували на обліку в регіональних Інспекціях, а Товариство відповідно до пункту 152.4 статті 152 ПК України сплачувало податок на прибуток консолідовано.

Зокрема, на податковому обліку у відповідача знаходиться Рівненська філія Товариства (код ЄДРПОУ ~organization0~) без статусу юридичної особи.

09 вересня 2013 року Рівненська філія Товариства звернулася до Інспекції із заявою вих. №FD-13-19157/1 про зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за рахунок авансових внесків, що сплачені при виплаті дивідендів на підставі положень абзаців 5,6 пункту 57.1 статті 57 ПК України.

У листі від 19 вересня 2013 року відповідач повідомив, що зменшення нарахованих зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів відбувається виключно за підсумками звітного періоду. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців.

Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік.

Відповідно суми авансових внесків з податку на прибуток, що будуть сплачуватись щомісячно починаючи з березня 2014 по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також неврахованих, у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

Аналогічна відповідь-консультація отримана позивачем від Міжрегіонального головного управління Міндоходів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників у листі №7599/10/20-429 від 24 вересня 2013 року.

Як встановлено у судовому процесі, 28 лютого 2014 року Товариством подано звітну консолідовану податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій позивач визначив авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті щомісячно, у розмірі ~money6~ (рядок 23); сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, - ~money7~ (рядок 19).

До декларації подано доповнення (відповідно до пункту 46.4 статті 46 ПК України) - розрахунок щомісячних авансових внесків (рядок 23 декларації за 2013 рік), з урахуванням суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, неврахованих у зменшення податку відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України та листів Міндоходів України від 12 вересня 2013 року №17802/7/99-99-19-03-02-17 та Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 24 вересня 2014 року №7599/10/20-429. Щомісячний авансовий внесок дорівнює нулю.

Згідно Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів становить ~money8~ (Таблиця 1) (рядок 13.5); податок на прибуток підприємств, що сплачується за місцезнаходженням відокремленого підрозділу Товариства, у розмірі ~money9~ (Таблиця 2) (рядок 13.2.16).

03 березня 2014 року Рівненською філією Товариства подано до Інспекції звітний новий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 рік, у якому платник податків самостійно визначив загальну суму нарахованого до сплати податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за звітний рік у розмірі ~money10~ (рядок 18), авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за звітний рік, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2014 року та січні - лютому 2015 року, у розмірі ~money11~ (рядок 19); податок на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період, зменшений на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, складає - ~money12~ (рядок 06).

Встановлено, що сума авансових внесків при виплаті дивідендів, сплачена за місцем знаходження Рівненської філії, становить ~money13~, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Передплата по авансових внесках при виплаті дивідендів на кінець 2013 року по Рівненській філії становить ~money14~

Натомість, відповідно до відомостей облікової картки платника податків по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, Інспекцією протягом березня 2014 року - лютого 2015 року проводилося щомісячне нарахування Центральному територіальному управлінню Товариства авансових внесків з податку на прибуток, часткове погашення яких відбувалося за рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток. Станом на 02 липня 2014 року за Товариством обліковано податковий борг в сумі ~money15~

Інспекцією 03 липня 2014 року на адресу Товариства в особі Рівненської філії направлено податкову вимогу №2310-25 щодо сплати податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі ~money16~ Наступного дня прийнято рішенням №166 про опис майна платника податків у податкову заставу.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Згідно з підпунктом 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України, чи ні.

Згідно з підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України (крім платників цього податку, які підпадають під дію підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК України).

Згідно з абзацами п'ятим, шостим пункту 57.1 статті 57 ПК (чинними на час виникнення спірних правовідносин) на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК України (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК України, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Зі змісту названих вище положень випливає, що платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Як визначено пунктом 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пунктом 48.1 статті 48 ПК України та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Водночас у відповідності до пункту 46.4 статті 46 ПК України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам пункту 46.4 статті 46 ПК України з такого податку чи збору, то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство подало до податкових органів податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 рік із відповідними доповненнями. При подані доповнення до декларації позивач фактично задекларував узгоджену суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають до сплати протягом березня 2014 року - лютого 2015 року, у розмірі ~money17~

Суд апеляційної інстанції встановив та й самі сторони по суті не заперечували факту переплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів і право Товариства на їхнє зарахування в рахунок сплати аналогічних внесків з податку на прибуток, але Інспекція відмовилось визнати таке зарахування із згаданих вище причин.

З огляду на обставини справи та нормативне регулювання, зумовлене фактичною правовою природою цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, неправомірно відмовився зарахувати зазначену переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Отже висновком суду апеляційної інстанції про те, що сума грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств у розмірі ~money18~ не є узгодженою і не може вважатися податковим боргом й, як наслідок, про протиправність оскаржуваної податкової вимоги та наявність підстав для задоволення позовних вимог по суті є правильним.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду